ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2008 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Бутенка В.I..,
суддів: Лиски Т.О., Панченка О.I., Сороки М.О., Штульмана I.В.,
при секретарі: Мацюк Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження справу за касаційними скаргами суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1та Головного управління житлово-комунального господарства, енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької обласної державної адміністрації на постанову господарського суду Вінницької області від 18 листопада 2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 04 травня 2006 року у справі № 8/242-05 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 до Головного управління житлово-комунального господарства, енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької обласної державної адміністрації та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1про визнання недійсним договору на перевезення пасажирів, -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2005 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2. (далі - ОСОБА_2., позивач) пред'явив позов до Вінницької обласної державної адміністрації, ВАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" за участю третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. про визнання частково недійсним рішення конкурсного комітету, оформлене протоколом №1 від 08.07.2005р., в частині визначення переможцем конкурсу підприємця ОСОБА_1. на маршруті "Вінниця-Літин", рейс № 187п-200п.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 22.09.2005 р. за клопотанням позивача проведено заміну відповідача - Вінницьку обласну державну адміністрацію на Головне управління житлово-комунального господарства, енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької обласної державної адміністрації .
Заявою від 25.10.2005 р. позивач ОСОБА_2. змінив позовні вимоги, а заявою від 11.11.2005 р. уточнив їх і просив визнати недійсним договір на перевезення пасажирів від 29 липня 2005 року №3, укладений між управлінням промисловості, енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької обласної державної адміністрації і суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.11.2005 р. змінені позовні вимоги прийняті до розгляду, проведена заміна відповідача - ВАТ "Вінницьке обласне підприємство автобусних станцій 10599" на суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1., який мав статус третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідачів .
Постановою цього ж суду від 18.11.2005 р., залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 04 травня 2006 року змінені позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір №3 від 29.07.2005 р. на перевезення пасажирів на автобусному маршруті "Вінниця-Літин", рейс №187п-200п, укладений на підставі рішення конкурсного комітету між управлінням промисловості, енергетики, транспорту та зв'язку, правонаступником якого є Головне управління житлово-комунального господарства, енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької облдержадміністрації, та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Стягнуто з Головного управління житлово-комунального господарства, енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької облдержадміністрації і суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1. на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2. по 42,50 грн. державного мита і 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В касаційній скарзі відповідачі по справі, посилаючись на порушення судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять постановлені по справі судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення.
19 лютого 2008 року ОСОБА_1. звернувся до касаційного суду з письмовою заявою про відмову від касаційної скарги.
Колегія суддів розглянувши касаційні скарги приходить висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення.
Так, постановляючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір належить до адміністративної юрисдикції. Проте цей висновок судів не можна визнати обгрунтованим з таких підстав.
Згідно з частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Справою адміністративної юрисдикції, відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України (2747-15) , є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Поняття "суб'єкт владних повноважень" визначено у пункті 7 частини першої статті 3 КАС України (2747-15) , як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини між сторонами справи виникли у зв'язку з вимогою позивача ОСОБА_2. зобов'язати відповідача укласти з ним договір на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування "Вінниця - Літин", а договір № 3 на перевезення пасажирів на цьому маршруті перевізником ОСОБА_1. визнати недійсним, оскільки він, а не ОСОБА_1. подав на конкурс більш новий і вмістимий транспорт. Таким чином, вимоги позивача ОСОБА_2. не пов'язані з оскарженням рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, тому зазначений спір не є адміністративним.
Суди розглянули позовні вимоги щодо визнання договору недійсним, які є цивільно-правовим спором.
Визначена статтею 17 КАС України (2747-15) компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється, його належить вирішувати у порядку господарського судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України (2747-15) суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З цих підстав не може бути задоволена заява ОСОБА_1. про відмову від касаційної скарги.
Враховуючи те, що суди попередніх інстанцій помилково вирішили цей спір за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) при тому, що позивач звернувся з позовом до суду в порядку господарського судочинства, ухвалені
ними рішення підлягають скасуванню, провадження в адміністративній справі - закриттю, а сама справа - направленню до суду першої інстанції на новий розгляд у порядку господарського судочинства.
Перевізники можуть захищати свої права в суді шляхом звернення до суду з господарським позовом.
З огляду на викладене та керуючись статтями 157, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Касаційні скарги ОСОБА_1та Головного управління житлово-комунального господарства, енергетики, транспорту та зв'язку Вінницької обласної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову господарського суду Вінницької області від 18 листопада 2005 року та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 04 травня 2006 року скасувати, провадження в адміністративній справі закрити.
Справу направити до господарського суду Вінницької області на новий судовий розгляд по суті у порядку господарського судочинства.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .
Судді: