розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 9 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 8 червня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона звернулося з касаційною скаргою на рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 9 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 8 червня 2005 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона.

Зазначає, що в листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою. Просив визнати відмову управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона щодо зарахування до його трудового стажу періоду праці приватним підприємцем, інших періодів згідно записів у трудовій книжці та включення до заробітку для обчислення пенсії доходу, отриманого від діяльності приватним підприємцем, неправомірною та зобов"язати зарахувати до його трудового стажу періоду праці приватним підприємцем, інших періодів згідно записів у трудовій книжці та включення до заробітку для обчислення пенсії доходу, отриманого від діяльності приватним підприємцем.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 9 лютого 2005 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона зарахувати до трудового стажу період діяльності ОСОБА_1 як приватного підприємця з 1 січня 2004 року по 6 серпня 2004 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона зарахувати до трудового стажу праці ОСОБА_1 періоди з 6 січня 1990 року по 24 вересня 1992 року та з ЗI жовтня 1997 року по 5 червня 1998 року. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона для обчислення пенсії врахувати заробіток, отриманий ОСОБА_1 з 1 січня 2001 року по 6 серпня 2004 року. В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 8 червня 2005 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона було відхилено, а рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 9 лютого 2005 року залишено без змін..

Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона у поданій касаційній скарзі зазначає, що відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а оскільки ОСОБА_1 звіту до відділу персоніфікованого обліку за період роботи з 1 січня 2004 року по 6 серпня 2004 року на час звернення до суду не надав, то підстав для зарахування до його трудового стажу зазначеного періоду немає.

Проте з такими доводами управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона погодитись не можна.

Відповідно до положень частини 1 статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) саме органи Пенсійного фонду ведуть облік усіх застрахованих осіб та персоніфікований облік надходження страхових внесків, створюють і забезпечують функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють облік коштів Накопичувального фонду на накопичувальних пенсійних рахунках. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять у тому числі і від органів державної податкової служби.

Оскільки, як встановлено судом першої інстанції, за зазначений період ОСОБА_1 сплачувався єдиний податок, то посилання управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона на відсутність з цього приводу даних в системі персоніфікованого обліку безпідставне.

Крім цього, управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона у касаційній скарзі посилається на абзац 2 частини 3 статті 24 зазначеного Закону, який передбачає, що коли сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Проте відсутність відповідної доплати до суми страхових внесків не є підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу зазначеного періоду, оскільки абзацом 3 частини 3 статті 34 Закону визначено, що у разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:

ТП = Св : В, де:

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;

Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць;

В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.220 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч.3 ст.210 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст.210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона залишити без задоволення, а рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 9 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 8 червня 2005 року - без змін.