розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 14 листопада 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області про визнання нечинним рішення,

в с т а н о в и л а :

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд з вказаним адміністративним позовом.

Просила визнати нечинним рішення Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області від 13 липня 2005 року №143834, яким їй припинено виплату пенсії.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2006 року, залишеною без змін ухвалою судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 14 листопада 2006 року позов задоволено.

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, відповідач ставить питання про скасування судових рішень. Просить постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1. з 4 січня 1987 року по 2 січня 1989 року (1 рік 11 місяців 28 днів) працювала медсестрою реанімаційного відділення, а з 2 січня 1989 року по 20 червня 2000 року (11 років 5 місяців 18 днів) медсестрою-анестезистом у відділенні анестезіології і екскорпоральних методів дезинтоксикації, штучної нирки №3 Волинської обласної дитячої лікарні, яка перейменована в обласне дитяче територіальне об'єднання.

З 07 лютого 2005 року ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років на підставі статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) з урахуванням пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановленої статтею 60 вказаного Закону.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області від 13 липня 2005 року №143834 позивачці припинено виплату пенсії у зв'язку з неможливістю зарахувати у подвійному розмірі роботу з 02 січня 1989 року по 20 червня 2000 року на посаді анестезіста відділення анестезіології та екскорпоральних методів дезинтоксикації штучної нирки №3 Волинської обласної дитячої лікарні (з 01 січня 1993 року - Волинської обласної дитячої клінічної лікарні, а з 01 лютого 1997 року - Обласного дитячого територіального медичного об'єднання) та відсутністю спеціального стажу необхідного для призначення пенсії за вислугу років.

Вирішуючи спір і задовольняючи позов суди попередніх інстанцій виходили з того, що відділення анестезіології і екскорпоральних методів дезинтоксикації, штучної нирки №3 Волинської обласної дитячої лікарні, куди була переведена позивачка, зберегло функції реанімаційного відділення, тому робота у ньому зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права колегія суддів вважає, що з висновками судів неможна погодитися і що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно пункту "е" частини першої статті 55 право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (909-93-п) позивачка належала до осіб, яким може бути призначено вказаний вид пенсії.

Статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) визначені пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах та встановлено, що робота, зокрема, в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

З обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, вбачається, що в реанімаційному відділенні закладу охорони здоров'я позивачка працювала з 4 січня 1987 року по 2 січня 1989 року (1 рік 11 місяців 28 днів).

Висновки судів про те, що робота позивачки медсестрою-анестезистом у відділенні анестезіології і екскорпоральних методів дезинтоксикації, штучної нирки №3 Волинської обласної дитячої лікарні тотожна роботі у реанімаційному відділені і її слід зараховувати до стажу роботи у подвійному розмірі суперечить вимогам статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , яка не передбачає такого права для осіб, що працюють у відділеннях анестезіології і екскорпоральних методів дезинтоксикації.

Таким чином, позивачка не мала права на обрахування у подвійному розмірі роботи медсестрою-анестезистом у відділенні анестезіології і екскорпоральних методів дезинтоксикації, штучної нирки №3 Волинської обласної дитячої лікарні.

Висновки судів про порушення прав позивачки рішенням Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області від 13 липня 2005 року №143834 є помилковим.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалює нове рішення про відмову в позові.

Керуючись статтями 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Вищого адміністративного суду України

п о с т а н о в и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області задовольнити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 липня 2006 року та ухвалу судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області від 14 листопада 2006 року скасувати.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області про визнання нечинним рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.