розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області на постанову господарського суду Чернігівської області від 7 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 8 листопада 2006 року у справі за позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до дочірнього підприємства "Зернятко" про стягнення суми,-

Встановила:

У липні 2006р. відділення Фонду соціального захисту інвалідів України у Чернігівській області звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до дочірнього підприємства "Зернятко" про стягнення з відповідача 17 814,64 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

В обгрунтування заявленого позову зазначено, що відповідачем порушено вимоги ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (875-12) , а саме при нормативі чисельності робочих місць для інвалідів 5, фактично створено 3 робочих місця, оскільки 3 інваліда працювали неповний рік. Позивач вважає, що підприємство повинно сплатити штрафні санкції за 2 нестворених робочих місця для інвалідів.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 7 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 8 листопада 2006 року, позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з підприємства "Зернятко" на користь відділення Фонду соціального захисту інвалідів України у Чернігівській області 8 907,32 грн. штрафних санкцій за невиконання нормативу по створенню 1 робочого місця для інвалідів; в решті позову відмовлено.

На зазначені судові рішення надійшла касаційна скарга відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, в якій ставиться питання про їх скасування та прийняття нового рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у 2005 році на підприємстві працювало 123 особи. Відповідно до ст. 19 Закону України №875-Х11 (875-12) "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" 4% норматив для працевлаштування інвалідів становить 5 осіб. З даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-ПI на підприємстві працювало 5 інвалідів, з яких 3 працювало неповний рік. Судом апеляційної інстанцій встановлено також, що при здійснені розрахунку штрафних санкцій не було враховано факту працевлаштування на підприємстві ще одного інваліда-ОСОБА_1, який працевлаштований за сумісництвом. Судом апеляційної інстанції досліджені докази того, що даний інвалід фактично працював і отримував заробітну платню лише на дочірньому підприємстві "Зернятко", а за місцем основної роботи-у сільськогосподарському кооперативі "Жовтневий" Менського району Чернігівської області фактично не працював і плату не отримував. За таких обставин судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що підприємство фактично виконало норматив з працевлаштування інвалідів.

Обговорюючи доводи касаційної скарги, судова колегія звертає увагу також й на те, що ст.20 Закону України №875-Х11 (875-12) встановлена відповідальність підприємств за невиконання нормативу середньооблікової чисельності інвалідів, однак редакція даної правової норми на час виникнення спірних правовідносин передбачала відповідальність за невиконання нормативу кількості працюючих інвалідів.

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 - 229 КАС України (2747-15) як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необгрунтованими, підстави для передачі справи на розгляд складу колегії суддів Вищого адміністративного суду України відсутні.

Керуючись статтями 220,220-1,230- Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів - Ухвалила:

Касаційну скаргу відділення Фонду соціального захисту інвалідів України у Чернігівській області відхилити, а постанову господарського суду Чернігівської області від 7 вересня 2006 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 8 листопада 2006 року залишити без змін.