розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси на постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 червня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 червня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Зазначає, що у лютому 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_3, мотивуючи його тим, що посадові особи УПФУ в Київському районі м. Одеси відмовляються призначити пенсію неповнолітнім дітям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з дня смерті годувальника - ОСОБА_4 Вважаючи, що така відмова суперечить нормам Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , просила визнати відмову посадових осіб суб'єкта оскарження неправомірною та зобов'язати їх призначити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пенсію за втратою годувальника з IНФОРМАЦIЯ_1, виплатити заборгованість.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21 березня 2006 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси ОСОБА_1 у призначенні неповнолітнім ОСОБА_3 і ОСОБА_2 пенсії у зв"язку з втратою годувальника з IНФОРМАЦIЯ_1 - дня смерті годувальника. Зобов"язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси призначити і сплатити неповнолітнім ОСОБА_3 і ОСОБА_2 пенсію у зв"язку з втратою годувальника з IНФОРМАЦIЯ_1 - дня смерті годувальника по 6 серпня 2005 року - день призначення зазначеної пенсії.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 6 червня 2006 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси було залишено без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 березня 2006 року без змін.

Вказуючи на допущені, на думку управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, відповідач просить скасувати постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

При розгляді справи по суті судом першої інстанції встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 липня 2005 року оголошено померлим з 3 квітня 2001 року ОСОБА_4 та 26 серпня 2005 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про призначення неповнолітнім дітям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 пенсії в зв'язку з втратою годувальника з IНФОРМАЦIЯ_1, натомість УПФУ в Київському районі м. Одеси призначило пенсію з дня набрання законної сили рішення суду, тобто з 6 серпня 2005 року.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій були мотивовані тим, що управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси неправомірно призначило пенсію з дня набрання законної сили рішення суду, тобто з 6 серпня 2005 року, оскільки рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 липня 2005 року ОСОБА_4 оголошено померлим 3 квітня 2001 року.

Відповідно до ч. 1, 8 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) , пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (1058-15) , пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

ОСОБА_4 оголошено померлим 3 квітня 2001 року рішенням Київського районного суду м. Одеси від 5 липня 2005 року. В законну силу рішення вступило 6 серпня 2005 року.

На думку колегії суддів, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до обгрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 в силу об"єктивних незалежних від неї обставин звернулася за призначенням пенсії протягом 12 місяців з дня набрання законної сили рішення суду про оголошення померлим її чоловіка ОСОБА_4 3 квітня 2001 року, а тому не можна вважати, що вона пропустила встановлений п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) строк для призначення пенсії.

Згідно з ч.3 ст.210 КАС України (2747-15) підставами касаційного оскарження є порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 224 КАС України (2747-15) , суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст.210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Одеси від 21 березня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 6 червня 2006 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст..237 КАС України (2747-15) .