Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого – Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Маринчак Н.Є.,

при секретарі: Євтушевському В.М.,

за участю представників:

від позивача – Матвєєва С.Е.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ДПІ у м. Южному на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 року по справі № 3/8-05-165 за позовом ДП "Трансбункер-Юг" до ДПІ у м. Южному про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04 квітня 2005 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09 червня 2005 року, позовні вимоги ДП "Трансбункер-Юг" до ДПІ у м. Южному задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000182301/0/50 від 24.02.2004 року.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач 07 липня 2005 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суд України, який своєю ухвалою від 14 листопада 2005 року на підставі розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) направив її до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.08.2006 року касаційна скарга прийнята до провадження суду, по ній відкрито касаційне провадження.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Южному просить скасувати судові рішення та постановити нове – про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме, судами при вирішенні справи були неправильно застосовані п.п.6.2.2 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі досліджених в судовому засіданні з дотриманням норм процесуального права доказів, судом було встановлено, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення № 0000182301/0/50 від 24.02.2004 року про зменшення від’ємного значення податкового зобов’язання з ПДВ на суму 33315 грн. стали результати тематична перевірка правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ДП "Трансбункер – Юг" за період з 01.09.2003р. по 30.09.2003р., які були відображенні в акті № 263/23/1133/1008/31154105 від 19.12.2003 року.

Зазначеним актом встановлено порушення позивачем вимог п.п.6.2.2 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення, суди виходили з наступного.

Відповідно до п.п.6.2.2, п.п.6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки, зокрема, робіт, послуг для використання та споживання за межами митної території, а також надання транспортних послуг перевезення вантажів за межами митного кордону України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між компанією "Bunker Holdings Limited" та ДП "Трансбункер – Юг" укладено договір про надання послуг № 01-2003 від 03.01.2003р., за умовами якого, останнє приймає на себе зобов’язання забезпечити приймання експортних, імпортних, транзитних нафтопродуктів контрагента, які знаходяться під митним контролем, а також їх зберігання, підготовку, навантаження та інші послуги, пов’язані із цим, а нерезидент – сплатити надані послуги.

Підтвердженням виконання умов зазначеного договору та надання послуг з перевалки, відбору проб, розрахунку кількості, зберіганню та супроводженню нафтопродуктів є акт виконаних робіт від 30.09.2003р.

Наявність договірних правовідносин між ДП "Трансбункер – Юг" та нерезидентами, виконання зобов’язань за цими договорами та фактичне вивезення вантажів за межі митної території України підтверджується матеріалами справи.

ДП "Трансбункер – Юг" за результатами господарської діяльності у вересні 2003р. надало до органу ДПС податкову декларацію з податку на додану вартість, в рядку 23 якої позивачем узгоджено суму експортного відшкодування, яка може бути відшкодована платнику протягом 30 календарних днів з дати подання декларації, у розмірі 188769,00 грн., вважаючи, що усі надані нерезиденту послуги є такими, що призначені для використання та споживання за межами митної території України.

Відповідно до п.п.6.2.2, п.п.6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість", за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки, зокрема, робіт, послуг для використання та споживання за межами митної території, а також надання транспортних послуг перевезення вантажів за межами митного кордону України.

Таким чином, послуги по зберіганню, відбору проб, розрахунку кількості нафтопродуктів під митним контролем та їх супроводженню за своєю суттю є наданими з метою задоволення господарських інтересів нерезидента і об’єктивно пов’язані з проведенням експортної операції.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодилась колегія апеляційного суду, прийшов до обґрунтованого висновку щодо призначення зазначених послуг для використання та споживання за межами митної території України, та наявність підстав для обчислення податку на додану вартість щодо операцій з їх продажу на підставі п.п.6.2.2 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" за нульовою ставкою.

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000182301/0/50 від 24.02.2004 року, яким позивачу зменшено від’ємне значення податкового зобов’язання з ПДВ на суму 33315 грн. відповідає вимогам чинного законодавства та встановленим по справі обставинами і не спростовується доводами касаційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 220, 221, 224, 231 та ч.5 ст. 254 КАС України, колегія –

Касаційну скаргу ДПІ у м. Южному залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2005 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2005 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня їх відкриття.