Головуючої – Кравченко О.О., суддів – Васильченко Н.В., Чалого С.Я., Харченка В.В., Матолича С.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинського міського центру зайнятості на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Поліформ" до Дніпродзержинського міського центру зайнятості про стягнення, -

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2006 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Поліформ" до Дніпродзержинського міського центру зайнятості про стягнення 5958,46 грн. суми надлишково сплачених страхових внесків до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в було задоволено.

В основу зазначених судових рішень покладено висновки про те, що позивач при сплаті вказаних внесків, помилково відніс до сплати та сплатив 5958 грн. 46 коп. внесків на випадок безробіття з заробітної плати працюючих пенсіонерів.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями центр зайнятості звернувся з касаційною скаргою, у якій просить постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2006 року скасувати та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті п’ятої Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (1533-14) страхуванню на випадок безробіття не підлягають працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства України виникло право на пенсію.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що сума надлишково сплачених позивачам внесків до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 01.06.2003 р. по 30.06.2005 р. склала 5958 грн. 46 коп.

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій послалися на список пенсіонерів, що працювали та працюють на підприємстві позивача станом на 01.04.2006р. (а.с.9,10), розрахункові відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до Фонду (а.с.12-23), платіжні доручення на перерахування збору (а.с. 36-69).

Відповідно до ч.3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225- 229 КАС України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки судове рішення суду апеляційної інстанцій постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Керуючись ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів, -

Касаційну скаргу Дніпродзержинського міського центру зайнятості відхилити, постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2006 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 листопада 2006 року залишити без змін.