Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі: Хрущ В.Л.

за участю представника:

позивача: Райхеля Р.П.

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року

у справі № 5/3273-2/364 (5/3164-9/450)

за позовом Українського державного підприємства поштового зв’язку "Укрпошта" в особі Львівської дирекції

до Державної податкової інспекції у м. Львові

3-ті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1. Пустомитівська районна Державна податкова інспекція;

2. Пустомитівський районний відділ земельних ресурсів;

3. Львівська дирекція ВАТ "Укртелеком"

3-ті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Львівсье міське управління земельних ресурсів;

2. Виконавчий комітет Львівської міської ради

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

У жовтні 2003р. позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львіові №0000392320/0/13515 від 06.08.2003р. та №392320/1/18264 від 17.10.2003р..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ту обставину, що нарахування податкових зобов’язань, об’єктом яких була земельна ділянка по вул.Городоцькій,284 в м.Львові, контролюючим органом здійснено на підставі даних земельного кадастру, що були надані Львівським міським управлінням земельних ресурсів. Позивач вважає, що неповні та неточні відомості не можуть бути підставою для нарахування позивачу земельного податку приймаючи до уваги, що вказаною земельною ділянкою володіє ВАТ "Укртелеком", який щороку подає до органів ДПА розрахунок земельного податку та сплачує його. Таким чином, позивач стверджує, що оскільки в однієї земельної ділянки не може бути одночасно два власники, одночасно два користувачі, то і земельний податок за одну і ту ж земельну ділянку не може сплачуватись двічі.

Справа неодноразово переглядалась судовими інстанціями.

Постановою господарського суду Львівської області від 29 березня 2006р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на підставі вимог ст. 13 Закону України "Про плату за землю" нарахування земельного податку здійснюється за даними Державного земельного кадастру. Згідно довідки Державного земельного кадастру Львівського міського управління земельних ресурсів від 15.05.2003р. №40/6/204 земельна ділянка за адресою: м.Львів, вул.Городоцька,284 площею 4,958га знаходиться у користуванні автобази зв’язку ОППЗ "Львівпошта", яка реорганізована в ЛД "УДППЗ "Укрпошта". Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність визначення податковим органом позивачу податкового зобов’язання з земельного податку.

Оскаржуваною постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006р. було скасовано постанову суду першої інстанції від 29.03.2006р. та прийнято нове рішення, про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судове рішення апеляційної інстанції мотивовано тим, що Управлінням земельних ресурсів Львівської міської ради не надано суду документів, які стосуються державної реєстрації спірної земельної ділянки, а відповідачем не представлено суду належних доказів на підтвердження виникнення у позивача права використання даної земельної ділянки та доказів такого використання земельної ділянки. Водночас, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Державний акт серії Б №040448 на право користування земельною ділянкою площею 4,25га виданий виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради Львівському обласному виробничо-технічному управлінню зв’язку в 1978 році – не визнаний у встановленому порядку недійсним, тому він є належним доказом вимог позивача у даній справі.

Не погоджуючись з рішенням другої судової інстанції від 14.11.2006р., вказуючи на порушення норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування постанови апеляційної інстанції та залишення в силі постанови господарського суду Львівської області від 29.03.2006р..

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2001р. по 01.01.2003р., про що складено акт №16-23-2/22336769 від 04.08.2003р..

Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, вказано на допущені позивачем порушення ст.ст. 2, 13, 14 Закону України "Про плату за землю", а саме, перевіркою було встановлено, що підприємством обчислено та сплачено не в повному обсязі земельний податок.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000392320/0/13515 від 06.08.2003р. про визначення податкового зобов’язання з земельного податку в сумі 106226,20грн., в т.ч. 378195,53грн. основного платежу та 189097,77грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами апеляційного узгодження було прийнято податкове повідомлення-рішення №392320/1/18264 від 17.10.2003р. у якому сума податкового зобов’язання залишилась незмінною.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Державний акт на право користування землею, площею 4,25 га (серії Б за №040448) виданий Львівському обласному виробничо-технічному управлінню зв’язку (т. І а.с.87-90) в 1978 році виконавчим комітетом Пустомитівської районної Ради. Наказом Державного комітету по зв’язку України від 10.12.1991р. №125 "Про перейменування обласних виробничо-технічних управлінь зв’язку" Львівське обласне виробниче-технічне управління зв’язку було перейменовано у Львівське виробниче об’єднання зв’язку (ВО "Львівзв’язок") . У 1993 році Львівське виробниче об’єднання зв’язку перейменовано у Львівське обласне підприємство зв’язку, що підтверджується наказом Міністерства зв’язку України від 23.06.1993р. №87 "Про проведення реформи організаційної структури в галузі зв’язку".

В подальшому, згідно наказу Міністерства зв’язку України від 29.11.1994р. №170 "Про проведення реформи організаційної структури Львівського підприємства зв’язку" Львівське обласне підприємство зв’язку було реорганізовано з 01.01.1995р. і на його базі створено два підприємства:

- Львівське обласне підприємство поштового зв’язку (ОППЗ "Львівпошта");

- Львівське обласне підприємство електрозв’язку (ОПЕЗ "Львівтелеком").

Отже, правонаступниками Львівського обласного виробничо-технічного управління зв’язку, який відповідно до Державного акту на право користування землею мав, в тому числі, право користування спірною земельною ділянкою за адресою: м.Львів, вул.Городоцька,284 площею 4,958га стали два вказані вище підприємства.

Львівська філія ВАТ "Укртелеком" є правонаступником Львівського обласного виробничо-технічного управління зв’язку, оскільки вказане товариство створено на базі цілісного майнового комплексу Львівського обласного підприємства електрозв’язку (ОПЕЗ "Львівтелеком"). А отже, спірна земельна ділянка перебувала в користуванні Львівської філії ВАТ "Укртелеком" як у правонаступника, на підставі Державного акту №040448 від 1978р..

Державним комітетом зв’язку та інформатизації України на виконання наказу Держкомзв’язку від 27.12.1999р. №155 та на підставі ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" було видано наказ №231 від 25.11.2003р. про передачу нерухомого майна, що знаходилось на балансі УДЕПЕЗ "Укртелеком" по Львівській дирекції станом на 01.07.1999р., у власність ВАТ "Укртелеком" (а.с.154 т.1). Додатком до вказаного наказу є перелік нерухомого майна, що передано у власність ВАТ "Укртелеком" у т.ч. і дві будівлі по вул. Городоцькій,284 у м.Львові.

Крім того, Львівська філія ВАТ "Укртелеком" сплачує земельний податок за користування земельною ділянкою за адресою: м.Львів, вул.Городоцька,284 на підставі Державного акту на право користування землею, площею 4,25 га (серії Б за №040448), що підтверджується наступними документами: розрахунок земельного податку №48 Львівської дирекції ВАТ "Укртелеком" за 2001р. (а.с.87 т.ІІ), додаток №1 до Зведеного розрахунку суми земельного податку на 2002р. (а.с.114 т.ІІ), додаток №4 до Зведеного розрахунку суми земельного податку на 2003р. (а.с.110 т.ІІ).

Відповідно до ч.15 Закону України "Про плату за землю" (2535-12) в редакції чинній на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками суду другої інстанції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Львіові №0000392320/0/13515 від 06.08.2003р. та №392320/1/18264 від 17.10.2003р. як таких, що не відповідають вимогам законодавства.

Отже, суд апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, постановив обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові – залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2006 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.