на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21грудня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 червня 2006 року

у справі № А23/251

за позовом Комунального підприємства "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"

до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

У листопаді 2005р. позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ Дніпропетровської області №0000452640/0 від 14.10.2005р..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вважає правомірним зі свого боку застосування нульової ставки при оподаткуванні операцій з поставки товарів за межі митної території України за умови, що експортування було належним чином оформлено вантажною декларацією.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2005р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 червня 2006р., позовні вимоги КП "Нікопольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" було задоволено в повному обсязі.

Судові рішення мотивовано тим, що в справі наявні докази вивезення позивачем (за його дорученням) товарів за межі митної території України, при цьому позивачем дотримано всі законодавчо передбачені нормативи щодо оформлення ВМД при здійсненні даної господарської операції, що дає підстави для висновку про правомірність застосування підприємством нульової ставки податку на додану вартість відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій поставлено питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні придбання (виробництва) трубної продукції та її наступному продажі фірмі "R.S.N. F.LLC" через комісіонера - ПП "Металлопром" за період фінансово-господарської діяльності з 01.07.2003р. по 01.08.2005р..</par>

<par>Висновками зазначеного акту перевірки, вказано на допущені позивачем порушення п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість (168/97-ВР) ", а саме, перевіркою не було підтверджена інформація про фактичне вивезення продукції за межі митного кордону України, що призвело до заниження податку на додану вартість до сплати в бюджет на суму 378195,53грн., у т.ч. у грудні 2003р. на суму 228545,11грн. у січні 2004р. на суму 149650,42грн..

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000452640/0 від 14.10.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 567293,30грн., в т.ч. 378195,53грн. основного платежу та 189097,77грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що згідно договору поставки №703/03 від 29.09.2003р. ПФК "Гала-Капітал" відвантажило в адресу позивача продукцію, а саме: труби н/ж кількістю 306,53п.м. на суму 1339141,49грн. у т.ч. ПДВ – 223190,25грн., що підтверджено податковою накладною №140 від 30.09.2003р., та труби н/ж кількістю 17,36п.м. на суму 846928,52грн. у т.ч. ПДВ – 146154,75грн., що підтверджено податковою накладною №560 від 28.10.2003р.. Розрахунки за вказаним договором проведено сторонами у безготівковій формі.

В подальшому між позивачем (Комітент) та ПП "Металлопром" (Комісіонер) було укладено договір комісії №32/09 від 30.09.2003р., відповідно до умов якого Комісіонер взяв на себе зобов’язання за винагороду здійснити, від свого імені і за рахунок Комітента, реалізацію партії товару, асортимент, кількість, ціна та інші характеристики якого встановлюються у Специфікаціях які є додатками до вказаного договору комісії.

На виконання вказаного договору комісії Комісіонером укладено наступні контракти:

-№31/10 від 27.10.2003р. з фірмою "R.S.N. F.LLC" (м.Таллін, Естонія) - філіал фірми "R.S.N. & F.LLC" (USA, штат Вайомінг) на загальну суму 214318,64дол.США

-№44/10 від 20.11.2003р. з фірмою "R.S.N. F.LLC" (USA, штат Вайомінг) на загальну суму 140332,35дол.США.

На підтвердження експортування товару за межі митної території України позивачем суду надані копії вантажних митних декларацій №70301/3/104574 від 31.10.2003р. та №70301/3/105121 від 28.11.2003р..

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що наявність у платника податку – позивача у справі належно оформлених митних вантажних декларацій є достатніми підставами та доказами фактичного вивезення (експортування) товару за межі митної території України, та підставою для визначення позивачем, як експортером (власником товару), податкових зобов’язань з ПДВ за ставкою 0% при оподаткуванні операцій з вивезення цього товару за межі митного кордону України за приписами п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

На думку колегії суддів, наявність обставин, на які посилаються суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях на обґрунтування визначення правомірності застосування позивачем п.п.6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" є обов’язковою, але не вичерпною.

Суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам відповідача, що приймаючи податкове повідомлення-рішення №0000452640/0 від 14.10.2005р. про визначення позивачу податкового зобов’язання з ПДВ, контролюючий орган виходив з того, що товар позивачем не вивозився за межі митної території України, а особи, які зазначаються його покупцям, такими не є, оскільки за даними Управління МВС в Дніпропетровській області філія фірми "R.S.N. F.LLC" (USA, штат Вайомінг) не зареєстрована в м.Талліні, а за даними відділу НЦБ Інтерполу УМВС України у Дніпропетровській області – корпорація "R.S.N. F.LLC" (USA, штат Вайомінг) припинила існування з 11.05.1999р. у зв’язку із застосуванням санкцій за порушення податкового законодавства США.

Таким чином, суд повинен був витребувати від відповідача докази того, що митні вантажні декларації є такими, що не відповідають дійсності.

З урахуванням вимог процесуального закону про допустимість доказів ці обставини могли бути підтверджені, зокрема, вироком про визнання осіб, які оформили митні вантажні декларації, винними в скоєнні відповідних злочинів. Докази невідповідності фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства митної вантажної декларації суду не надавались.

Разом з тим, суд не вимагав від відповідача надати такі докази, не створив стороні у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, не дивлячись на те, що суд мав таку інформацію.

При підтвердженні доводів контролюючого органу про фактичне не вивезення товару за межі митної території України, застосування позивачем бази оподаткування з ПДВ за ставкою 0% було б безпідставним, не дивлячись на наявність у платника податку – позивача у справі належно оформленої митної вантажної декларації.

Судами дана обставина не врахована, доводи відповідача про не вивезення товару за межі митної території України в установленому законодавством порядку не досліджені в результаті чого допущена неповнота встановлення фактичних обставин.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Крім того, судова колегія касаційної інстанції вважає за необхідне під час нового розгляду справи залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – уповноважену особу Маріупольської митниці для надання інформації щодо підтвердження чи спростування інформації стосовн о вивезення продукції за межі митного кордону України про що свідчать вантажні митні декларації №70301/3/104574 від 31.10.2003р. та №70301/3/105121 від 28.11.2003р..

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

Касаційну скаргу Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області – задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 21грудня 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 червня 2006 року – скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.