Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Амєліна С.Є., Гаманка О.І., Заїки М.М., Юрченка В.В.,

секретар: Мудрицька Ю.В.

за участю представника відповідача - Коваленко О.П., представників ВАТ "Київмлин" - Іщенко Г.М., Пономаренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про скасування наказу за його касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2007 року, -

У лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фонду державного майна України про скасування наказу про припинення приватизації КОП "Київмлин" від 10 березня 1999 року № 429 та визнання його нечинним з дня його винесення, а також про зобов'язання Фонду державного майна України затвердити план приватизації - план розміщення акцій відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації державного майна орендного підприємства "Київмлин", розпочатої відповідно до наказу Фонду державного майна України № 5-ДП від 22 травня 1996 року. Свої вимоги мотивував тим, що вказаним наказом грубо порушені його права, як члена трудового колективу на долю в майні орендного підприємства "Київмлин", оскільки він, як член організації орендарів орендного підприємства, має право на викуп орендного майна.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про забезпечення позову, яке ухвалою господарського суду м.Києва від 8 лютого 2007 року було задоволено частково. З метою забезпечення адміністративного позову було заборонено органам БТІ здійснювати перереєстрацію права власності на майно, видавати витяги для відчуження або для застави наступного майна ЗАТ "Київмлин" : цілісний майновий комплекс - Млинзавод №1; цілісний майновий комплекс - Млинзавод №2; цілісний майновий комплекс - Млинзавод №3; цілісний майновий комплекс - Млинзавод №4; цілісний майновий комплекс - Елеватор №1; цілісний майновий комплекс - тароремонтний та автотранспортний цех; підсобне господарство; приміщення булочно-кондитерського комплексу ( кафе ); приміщення магазину ( кафе ). Заборонити будь-яким особам вчиняти дії щодо відчуження наступного майна ЗАТ "Київмлин" : цілісний майновий комплекс - Млинзавод №1; цілісний майновий комплекс - Млинзавод №2; цілісний майновий комплекс - Млинзавод №3; цілісний майновий комплекс - Млинзавод №4; цілісний майновий комплекс - Елеватор №1; цілісний майновий комплекс - тароремонтний та автотранспортний цех; підсобне господарство; приміщення булочно-кондитерського комплексу ( кафе ); приміщення магазину ( кафе ).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2007 року зазначена ухвала суду першої інстанції скасована, а провадження у справі закрито відповідно до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі, оскільки, як він вважає, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права. Зокрема зазначає, що судом помилково зроблений висновок про те, що даний спір підвідомчий суду загальної юрисдикції.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження по справі суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що звертаючись до суду позивач просив скасувати наказ Фонду державного майна України про припинення приватизації КОП "Київмлин" від 10.03.1999 р. № 429 та визнання його нечинним з дня його винесення, а також просив зобов'язати Фонду державного майна України затвердити план приватизації.

Відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Згідно ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи, у яких сторонами є підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що позивач є фізичною особою, а тому суд обгрунтовано зробив висновок про те, що зазначена справа не може бути розглянута господарським судом в порядку адміністративного судочинства, оскільки підлягає розгляду судом загальної юрисдикції в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи те, що відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції обгрунтовано закрив провадження в даній справі.

Відповідно до ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи те, що посилання позивача в касаційній скарзі на порушення судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України, колегія суддів -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 5 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про скасування наказу - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст.ст. 237 КАС України.