Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Федорова М.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської ОДПІ Закарпатської області на постанову господарського суду Закарпатської області від 21.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007

у справі № 14/92 (222а-2134/07)

за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат"

до Мукачівської ОДПІ Закарпатської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

Закрите акціонерне товариство "Мукачівський лісокомбінат" звернулося до суду з позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №949/23-01/00274157/6530 від 16 березня 2007 року.

Постановою господарського суду Закарпатської області від 21.05.2007, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішені спору у даній справі неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 березня 2007 року Мукачівською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено виїзну перевірку по питанню достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень місяць 2006 року, за результатами якої було складено акт № 205/2301/00274157(а.с.7-22).

Згідно акту перевірки, податковим органом встановлено порушення ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із наступними змінами та доповненнями (далі- Закон №168/97-ВР (168/97-ВР) ).

На підставі зазначеного акту перевірки, Мукачівською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.03.2007р. №949/23-01/00274157/6530 про зменшення ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" суми 2716 грн. бюджетного відшкодування по ПДВ.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема реєстру отриманих та виданих податкових накладних (а.с.43-46), накладних №1а від 03.11.2006р. та №5/11 від 30.11.2007р. та податкових накладних відповідно №1а від 03.11.2006р. та №5/11 від 30.11.2007р. (39-42), ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" було отримано від ПП ОСОБА_1 (належним чином зареєстрованого у податковому органі, як платником ПДВ) пиловник буковий на загальну суму 16293,13грн., в тому числі ПДВ у сумі 2715,52грн., яка була фактично сплачена постачальнику товарів (робіт, послуг) - ПП ОСОБА_1 згідно платіжних доручень №315 та №1185 наявних у матеріалах справи (а.с.58-60).

Вищезазначені податкові накладні оформлені ПП ОСОБА_1 відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що не заперечується відповідачем, як у акті перевірки так і у касаційній скарзі.

Слід зазначити, що податкова накладна в свою чергу, є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару.

Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Платник податку - покупець безпосереднього відношення до виконання постачальником його обов'язку, щодо сплати податку до бюджету (та відповідно правильності ведення податкової звітності) не має, він лише виконує по відношенню до постачальника свої господарсько - договірні зобов'язання.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

За таких обставин, судова колегія не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач не довів факту сплати ПП ОСОБА_1 податку на додану вартість у сумі 2715,52грн. до Державного бюджету, з огляду на вищенаведене.

Судами попередніх інстанцій при вирішенні даної справи правильно застосовано положення Закон України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , вірно проаналізовано обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку.

Згідно з частиною третьою статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки оскаржувані судові рішення постановлені судами з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 17.11.2006р. та постанову господарського суду Запорізької області від 21.09.2006р. у справі № 23/527/06-АП слід відхилити, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Керуючись ст.ст. - 220-1, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Мукачівської ОДПІ Закарпатської області відхилити.

Постанову господарського суду Закарпатської області від 21.05.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007 у справі № 14/92 (222а-2134/07) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.