ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Чалого С.Я.
при секретарі: Білій - Грошко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою приватного підприємця
ОСОБА_1на рішення господарського суду Київської області від 26
квітня 2005 року та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 13 липня 2005 року у справі за позовом
приватного підприємця ОСОБА_1до Державної податкової інспекції у
Рокитнянському районі Київської області про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2005 року приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до
суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рокитнянському
районі Київської області про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду Київської області від 26 квітня
2005 року в задоволенні позовних вимог приватного підприємця
ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 13 липня 2005 року апеляційну скаргу
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13
липня 2005 року задоволено частково, рішення господарського суду
Київської області від 26 квітня 2005 року змінено, позовні вимоги
приватного підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано
недійсним податкове повідомлення - рішення за НОМЕР_1 в частині
визначення нарахованих штрафних санкцій як податкового
зобов"язання. В решті позовних вимог відмовлено.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені судові
рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове
рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на
порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що під час проведення
перевірки з 15 години 47 хв. по 16 годину 45 хв. господарської
одиниці - магазину, що належить позивачу виявлено, що проводилась
реалізація алкогольних напоїв за відсутності цінників на одній
пляшці горілки "Українська" та одній пляшці горілки "Російська".
Також, перевіркою встановлено невідповідність ціни реалізації
сигарет " DAVIDOFF " по 6,50 грн. за пачку, даним Декларації про
встановлення виробником максимальних роздрібних цін на підакцизні
товари від 15.12.2003 року № 5, в якій зазначено максимальну ціну
6,40 грн., що підтверджується актом перевірки НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 6 ст. 15 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами
може здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм
власності, у тому числі її виробниками, за наявності у них
ліцензій.
Статтею 6 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992
року № 18-92 ( 18-92 ) (18-92)
"Про акцизний збір" передбачено, що
встановлення максимальних роздрібних цін на підакцизні товари
здійснюється виробниками або імпортерами цих товарів шляхом
декларування таких цін. Вказана декларація подається відповідно до
центрального органу державної податкової служби України або
центрального органу державної митної служби України у формі,
спільно визначеній цими органами за погодженням з Комітетом ВРУ,
що відповідає за проведення податкової політики, для прийняття та
ЇЇ реєстрації. Встановлені виробниками або імпортерами максимальні
роздрібні ціни на перелічені у декларації товари, запроваджується
з першого числа, наступного за місяцем, у якому відповідну
декларацію було зареєстровано.
Крім того, частина 6 статті 15 Декрету передбачає наявність у
суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснює роздрібну
торгівлю підакцизними товарами, на які встановлено ставки
акцизного збору у відсотках до обороту, у місці торгівлі такими
товарами на видному місці засвідчених виробником або імпортером
копій чинних декларацій про максимальні роздрібні ціни на
підакцизні товари, що були подані їх виробником або імпортером до
центрального органу державної податкової служби України або
центрального органу державної митної служби України. Отже,
відсутність у магазині позивача належним чином засвідченої
виробником декларації про максимальні роздрібні ціни на тютюнові
вироби, які продаються у такому місці торгівлі, що має
підтверджувати правомірність продажу тютюнових виробів за
фактичною ціною їх реалізації, що встановлено під час перевірки, є
порушенням ч. 6 ст. 15 Декрету. Відповідальність за допущене
порушення передбачено в абзаці 12 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
у розмірі 100 відсотків від вартості наявних у
суб'єкта підприємницької діяльності тютюнових виробів, але не
менше 1000 грн.
Статтями 4-3, 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона
посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. У
відповідності до ст. 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи,
які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами
доказування.
ДПI спростувало твердження ОСОБА_1 про те, що перевірка була
проведена в обідній час. Позивач як доказ режиму роботи магазину
надав трудовий договір НОМЕР_3 з працівником магазину ОСОБА_2, за
яким встановлений його робочий час з 10 години 30 хвилин до 13
год. та з 16 години до 17 години 30 хв. Проте, на запит ДШ в
Рокитнянському районі Шарківською сільською радою листом № 178 від
06.04.2005 року було повідомлено, що згідно рішення виконкому
сільської ради № 81 від 15.12.2004 року для магазинів, які
знаходяться на території Шарківської сільської ради встановлено
режим роботи з 8 до 13 години потім з 14 по 20 годину, тобто
обідня перерва на день перевірки 28.12.2004 року в магазині
тривала з 13 по 14 годину. Тому суд першої та апеляційної
інстанцій дійшли правильного висновку, що перевірка ДПI
здійснювалася не в обідню перерву. Фактична відсутність цінників
на горілці "Українська" та "Російська" ПП ОСОБА_1 не
заперечувалася, але так як перевірка магазину проводилася у
робочий час ДПI у Рокитнянському районі правомірно встановлене
порушення п. 8 ст. З Закону № 1776-ПI ( 1776-14 ) (1776-14)
.
ДПI прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_4 року з
визначенням штрафних санкцій як податкового зобов'язання з
посиланням, зокрема, на пункт "г" підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетом та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
За змістом п. 1.5 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафна санкція (штраф) - це плата
у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового
зобов'язання (без врахування пені та штрафних санкцій), яка
справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил
оподаткування, зазначених відповідними законами.
Законом України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(ст.
ст. 14, 15) наведено вичерпний перелік загальнодержавних податків
та зборів (обов'язкових платежів), з якого вбачається, що штрафні
(фінансові) санкції за порушення норм Закону № 265/95-ВР не
відносяться до податкових платежів, тому не можуть бути
податковими зобов'язаннями у розумінні Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
При цьому, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з питань оподаткування,
який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або
фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з
податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і
сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників
податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження
дій органів стягнення.
Механізм застосування фінансових санкцій визначено пунктом 8
Iнструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій
органами державної податкової служби (затвердженої Наказом ДПА
України за № 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
від 17.03.2001 року), де зазначено,
що інші штрафні (фінансові) санкції, які встановлюються
нормативно-правовими актами, контроль за виконанням вимог яких
покладено на органи державної податкової служби, застосовуються в
частині, що не суперечить Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та в розмірах, визначених такими
нормативно-правовими актами.
В силу вимог пункту 16 зазначеної Iнструкції про порядок
застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби, сплата (стягнення) штрафних (фінансових)
санкцій, які передбачено цією Iнструкцією, та інших штрафних
(фінансових) санкцій, застосування і стягнення яких чинним
законодавством віднесено до компетенції органів державної
податкової служби, здійснюється у порядку, визначеному
відповідними законами України.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що
згідно п.1.9 ст.1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення - це
письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника
податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену
контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та
апеляційної інстанції вірно встановили фактичні обставини справи,
ретельно дослідили наявні докази, дали їм належну оцінку та
прийняли законне та обгрунтоване рішення у відповідності з
вимогами матеріального та процесуального права.
Оскільки судові рішення відповідають вимогам матеріального та
процесуального права, то вони не можуть бути скасовані чи змінені
з підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Київської області від
26 квітня 2005 року та постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 13 липня 2005 року - без
змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
З оригіналом згідно
Судді (підписи)
Суддя Вищого адміністративного
Суду України В.В. Харченко