ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді Бутенка В.I.,
суддів : Лиски Т.О.,
Мироненка О.В.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
при секретарі Якименко О.М.,
за участю представника прокуратури Київської області
Голденок Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Київської області про стягнення грошової суми, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом, в якому
просив стягнути з відповідача суму грошової допомоги в розмірі
8659 грн.
В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що він працював
IНФОРМАЦIЯ_1 нагляду за додержанням та застосуванням законів в
прокуратурі Київської області з 20.08.1992 року по 14.10.2002
року. Згідно поданої ним заяви про звільнення за власним бажанням
відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
, його було звільнено з займаної посади, у зв'язку із
виходом на пенсію.
Крім цього, вказував на те, що його в 1998 році, після
настання 60-річного віку було звільнено з роботи як державного
службовця та було виплачено грошову допомогу в розмірі 1047 грн.
10 коп. без врахування специфіки нарахування заробітної плати
прокурорам (за стаж роботи, посадовий чин, щомісячні премії у
розмірі 70% від заробітної плати, додаткові виплати, з яких
утримувались страхові внески), що становило одну третину
заробітної плати.
Наказом №НОМЕР_2 ОСОБА_1 було призначено на посаду старшого
прокурора відділу загального нагляду.
Відповідно до наказу №НОМЕР_1 позивача з 14.10.2002 року
було звільнено з цієї посади за власним бажанням.
Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі
м. Києва з 11 жовтня 2002 року йому було призначено відповідно до
Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
пенсію в розмірі 692
грн. 78 коп. Дана пенсія призначена із заробітку 865 грн. 93 коп.
У травні 2003 року він звернувся із письмовою заявою до
відповідача щодо виплати йому грошової допомоги в розмірі 8659
грн. відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
, але йому було відмовлено у зв'язку з тим, що Законом
України "Про державний бюджет України на 2003 рік" ( 380-15 ) (380-15)
не
передбачені асигнування органам прокуратури на вказані витрати.
Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідача суму грошової
допомоги в розмірі 8659 грн.
В подальшому позивач зменшив свої позовні вимоги з 8659 грн.
до 7632 грн. 40 коп. у зв'язку із відрахуванням раніше виплаченої
в 1998 році йому грошової допомоги як державному службовцю в сумі
1047 грн. 10 коп.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня
2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва
від 26 квітня 2004 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями,
прокуратура Київської області подала касаційну скаргу, в якій
просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову
ОСОБА_1. у задоволенні позову.
При цьому в скарзі прокуратура посилається на порушення
судами норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Судом як першої, так і апеляційної інстанції повно
встановлено фактичні обставини справи, визначено спірні
правовідносини, проте неправильно застосовано норми матеріального
права.
Так, було встановлено, що позивач працював IНФОРМАЦIЯ_1
нагляду за додержанням та застосуванням законів в прокуратурі
Київської області з 20.08.1992 року по 02.03.1998 року, при
звільненні із органів прокуратури йому була виплачена грошова
допомога в розмірі 10 посадових окладів згідно ст. 37 Закону
України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
.
В подальшому 09.03.1998 року наказом №НОМЕР_2 ОСОБА_1 було
призначено на посаду старшого прокурора відділу загального
нагляду, звільнився він із органів прокуратури 14.10.2002 року.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що згідно ч.15 ст.
50-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
позивач має
право на виплату допомоги в розмірі місячного заробітку за кожен
повний рік роботи в органах прокуратури, оскільки зміст цієї
статті вказує на поширення дії ст. 50-1 цього Закону також на
пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання
чинності цим Законом призначена пенсія за віком незалежно від часу
виходу на пенсію, а також на те, що при виході на пенсію у 1998
році ОСОБА_1. грошова допомога виплачувалась не на підставі Закону
України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, а на підставі ст. 37 Закону
України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
.
Проте з таким висновком судів першої та апеляційної інстанції
погодитись не можна, виходячи з наступного.
Як видно із матеріалів справи, 02.03.1998 року позивач
звільнився зі служби за власним бажанням у зв'язку із виходом на
пенсію і отримав допомогу в розмірі 10 посадових окладів згідно
ст. 37 Закону України "Про державну службу" ( 3723-12 ) (3723-12)
.
Діючим на той час Законом України "Про прокуратуру"(в
( 1789-12 ) (1789-12)
ред. Закону N 358/95-ВР) не була передбачена
можливість виплати грошової допомоги при виході на пенсію
прокурорського працівника.
Повторно на службу до органів прокуратури позивач був
прийнятий 09.03.1998 року і звільнився за власним бажанням
14.10.2002 року.
Відповідно до ч. 15 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
, прокурорам і слідчим у разі виходу на пенсію за
вислугою років чи по інвалідності виплачується грошова допомога
без сплати податку у розмірі місячного заробітку, з якого
обчислена пенсія, за кожен повний рік роботи прокурором, слідчим
прокуратури чи на посадах у науково-навчальних закладах
прокуратури.
Згідно ч. 18 ст. 50-1 згаданого Закону, положення цієї статті
поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури,
яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком,
вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з
прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах,
незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них
стажу роботи, передбаченого цією статтею.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1. звільнився зі служби з
підстав, не передбачених ч.ч. 15, 18 ст. 50-1 Закону України "Про
прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
, колегія суддів дійшла висновку про
відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги,
передбаченої статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру"
( 1789-12 ) (1789-12)
.
В той же час слід зазначити, що ОСОБА_1. не позбавлений права
поставити питання щодо зміни формулювання підстав його звільнення,
оскільки з матеріалів справи (а.с. 5) вбачається, що йому згідно
довідки НОМЕР_3 встановлено II групу інвалідності.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди першої
та апеляційної інстанції повно встановили обставини справи, проте
неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до
неправильного вирішення справи, а тому відповідно до вимог ст. 229
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
оскаржувані судові рішення підлягають
скасуванню з постановленням нового рішення про відмову ОСОБА_1. у
задоволенні його позову.
Керуючись ст. 220, 221, 223, 229, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а :
Касаційну скаргу прокуратури Київської області задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 грудня
2003 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 26 квітня 2004
року - скасувати.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Прокуратури
Київської області про стягнення грошової допомоги в сумі 7632 грн.
40 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
С у д д і :