ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2006 року у м. Києві колегія суддів Вищого
адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Ліпського Д.В.,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.I., Кобилянського М.Г.,
Юрченка В.В.,
при секретарі : Проценко О.О.,
розглянувши в судовому засіданні в порядку касаційного
письмового провадження адміністративну справу за скаргою ОСОБА_1
на неправомірні дії посадових осіб управління Пенсійного фонду
України в Артемівському районі м. Луганська за касаційною скаргою
ОСОБА_1. на рішення апеляційного суду Луганської області від 24
березня 2004 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на рішення
апеляційного суду Луганської області від 24 березня 2004 року у
справі за скаргою ОСОБА_1. на неправомірні дії посадових осіб
управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.
Луганська.
Зазначає, що в лютому 2002 року він звернувся до суду з
зазначеною скаргою, в якій вказував на необгрунтовану відмову
посадових осіб управління Пенсійного фонду України в Артемівському
районі м. Луганська щодо задоволення його заяви, яку він подав в
жовтні 2001 року, про перерахунок пенсії, виходячи з подвійного
тарифу ставки, з серпня 1997 року, пенсії, яку він отримує як
інвалід III групи, учасник ліквідації аварії на ЧАЕС .
Свої позовні вимоги він мотивує тим, що тільки в 2001 році
після розсекречення деякого ряду постанов, він дізнався, що
пенсія йому повинна бути нарахована виходячи з подвійної
тарифної ставки, завдяки чому вважає відмову відповідача щодо
перерахунку його пенсій незаконною та просив суд визнати таки дії
Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м.
Луганська незаконними та зобов"язати відповідача зробити
перерахунок його пенсії з жовтня 1997 року.
Рішенням Артемівського районного суду Луганської області від
14 листопада 2003 року скаргу ОСОБА_1. було задоволено.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 24 березня
2004 року апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Артемівському районі м. Луганська було задоволено. Рішення
Артемівського районного суду Луганської області від 14 листопада
2003 року було скасовано. Скаргу ОСОБА_1. залишено без
задоволення.
Вказуючи на допущені, на його думку, судом апеляційної
інстанції неповне з'ясування обставин, які мають значення у
справі, та порушення норм чинного матеріального законодавства, що
призвело до неправильного вирішення даного спору, просить
скасувати постановлене судом апеляційної інстанції рішення та
залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної
скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних
підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по
суті встановлено, що ОСОБА_1. з 1975 року по 1997 рік проходив
службу в Збройних Силах СРСР та України. З грудня 1986 року по
березень 1987 року приймав участь в ліквідації аварії на
Чорнобильській АЕС. З 21 жовтня 1997 року йому призначена пенсія
як інваліду III групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на
ЧАЕС.
Заявник в липні 2003 року подав до органу про призначення
пенсій уточнюючу довідку Головного фінансово економічного
управління Міністерства оборони України про розмір грошового
утримання за час його перебування на ЧАЕС, на підставі якої йому з
1 липня 2003 року було здійснено перерахунок пенсії.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з
того, що орган по призначенню пенсій не мав права в жовтні 1997
року призначати пенсію на підставі довідки в/ч 52627 від 3 грудня
1986 року і розрахунків, здійснених невідомою посадовою особою
Центрального архіву Міністерства оборони України, оскільки вона
не відповідала вимогам чинного законодавства, а повинен був
витребувати з Головного фінансово економічного управління
Міністерства оборони України довідку про розмір грошового
утримання ОСОБА_1., на основі якої і призначити пенсію. Таку
довідку скаржник витребував за своєю ініціативою.
Не погодившись з висновком суду першої інстанції, апеляційний
суд вказав, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги
те, що право на збільшення розміру пенсії виникло у скаржника 14
липня 2003 року, після того, як він звернувся до органу, який
здійснює виплату пенсії та надав необхідні документи - розрахунки,
довідки про заробітну плату про роботу з зоні відчуження, тобто
при встановлених обставинах, з 1 липня 2003 року.
Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись
не можна.
Суд апеляційної інстанцій прийшов до помилкового висновку про
те, що право на збільшення пенсії позивачу виникло з того часу,
коли він звернувся до органу, який здійснює виплату пенсії та
надав необхідні документи - розрахунки, довідки про заробітну
плату про роботу з зоні відчуження, тобто з 1 липня 2003 року.
Подання позивачем уточнюючої довідки Головного фінансово
економічного управління Міністерства оборони України від 14 липня
2003 року, виданої з урахуванням та на підставі довідки
Центрального архіву Міністерства оборони України №51/1/3231 від
13 червня 1997 року є лише підставою для проведення перерахунку
пенсії, а не виникненням права на проведення такого перерахунку.
Таке право позивач мав у відповідності з чинним на той час
законодавством на момент виходу на пенсію та призначення йому
пенсії.
Відмовляючи позивачу у задоволенні скарги, суд апеляційної
інстанцій тим самим визнав, що пенсія позивачу не була нарахована
в належному розмірі з вини позивача, оскільки він не подав вчасно
з цього приводу відповідної уточнюючої довідки.
Проте такий висновок суду слід визнати помилковим .
Позивач при призначенні йому пенсії у відповідності до
положень ст.. 80 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
подав заяву про призначення пенсії за місцем
проживання.
Відповідно до вимог ст.. 101 Закону органи соціального
забезпечення мали право вимагати відповідні документи від
підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних
випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Таке право було
надане органам соціального забезпечення з метою правильного, у
відповідності з вимогами закону та фактичними обставинами,
призначення та нарахування пенсій.
Враховуючи викладене, неврахування всіх обставин та вимог
чинного законодавства при призначенні та нарахуванні пенсії
позивачу мало місце з вини органу, який приймав документи для
призначення пенсії, здійснював перевірку відповідності їх
фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.
Позивач належним чином виконав свій громадянський обов"язок
щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і має право на пенсійне
забезпечення у відповідності з положеннями чинного з цих питань
законодавства.
Таким чином, на думку колегії суддів, правовідносини між
сторонами повинні регулюватись не ст..80 Закону України "Про
пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
, а положеннями ст..87 цього
Закону, частина 2 якої передбачає, що суми пенсії, не одержані
своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію,
виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити
наступне. Частина 1 статті 87 передбачає, що нараховані суми
пенсії, не затребувані пенсіонером своєчасно, виплачуються за
минулий час не більш як за 3 роки перед зверненням за одержанням
пенсії, тобто у цьому випадку мова йде про нараховані, але не
виплачені пенсії. Частина 2 цієї статті говорить про суми пенсії,
не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує
пенсії, тобто маються на увазі випадки не лише щодо нарахованих,
але і неправильно призначених пенсій, виплата яких здійснюється
без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до положень статті 8 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 7 та 8 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
в Україні
визнається та діє принцип верховенства права, відповідно до якого
зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими
цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
У тому числі і органів державної влади.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції по суті правильно
та обгрунтовано задовольнив скаргу та зобов"язав відповідача
провести перерахунок пенсії ОСОБА_1.
Проте при цьому суд першої інстанції, вказавши в
мотивувальній частині рішення про необхідність проведення
перерахунку пенсії з моменту її призначення, в резолютивній
частині рішення не вказав часу перерахунку пенсії, через що
рішення суду підлягає зміні, оскільки в цій частині немає
необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини,
а судове рішення є помилковим лише частково.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено
відповідно до закону і скасоване судом апеляційної інстанції
помилково, а тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає
скасуванню із зміною рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 210,220, 222, 223, 225, 230,231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення
апеляційного суду Луганської області від 24 березня 2004 року
скасувати. Рішення Артемівського районного суду м. Луганська від
14 листопада 2003 року змінити, доповнивши резолютивну частину
рішення після слів "провести перерахунок пенсії ОСОБА_1-" словами
"з моменту її призначення".
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя: Ліпський Д.В.
Судді: Амєлін С.Є.
Гурін М.I.
Кобилянський М.Г.
Юрченко В.В.
З оригіналом звірено:
Суддя: Юрченко В.В.