ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого: Костенка М. I.
суддів: Шипуліної Т. М., Усенко Є. А., Карася О. В.,
Маринчак Н. Є.
при секретарі судового засідання: Бойченко Ю. В.
за участю представника відповідача: Большаковій К. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві
адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю "Авторитет" до Державної податкової інспекції в
Печерському районі міста Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою
відповідальністю "Авторитет" на постанову господарського суду
міста Києва від 17 листопада 2005 року та ухвалу Київського
апеляційного господарського суду від 22 лютого 2006 року, -
встановила:
У вересні 2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Авторитет" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом
до Державної податкової інспекції у Печерському районі про
визнання недійсним податкового повідомлення - рішення (у
відповідності до заяви про уточнення позовних вимог) Державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 19.05.2004
№ 0000292303/3, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі
1580,00 грн., в т.ч. 1053,00 грн. - основний платіж та 527,00
грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Постановою господарського суду м. Києва від 17 листопада 2005
року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 22 лютого 2006 року в позові відмовлено
повністю.
Зазначені судові рішення вмотивовано посиланням на наявність
правопорушення, вчиненого позивачем, зокрема віднесенні позивачем
до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за
податковими накладними, які містили підпис невстановленої особи.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями Товариство з
обмеженою відповідальністю "Авторитет" звернулося з касаційною
скаргою, у якій просить постанову господарського суду міста Києва
від 17 листопада 2005 року та ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 22 лютого 2006 року скасувати та прийняти
нове про задоволення позовних вимог.
Розглянувши доводи скаржника та вивчивши матеріали справи
колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи з нижчевикладеного.
Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(у редакції, чинній на момент виникнення
спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник
податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного
періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1).
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7). Не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній
території України, не підтверджених податковими накладними (абзац
перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).
Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю
платником податку-продавцем, визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
. Згідно цієї норми податкова накладна має містити:
порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової
накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця);
місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси
фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану
вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх
кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки
без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку
у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з
урахуванням податку.
Відповідно до затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
та
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р.
за №233/203718 Порядку заповнення податкової накладної, всі
складені примірники податкової накладної підписуються особою,
уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів
(послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -
продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів
(послуг) і не скріплюється його печаткою.
Відповідно до абзацу першого пп. 2.1 п. 2 Положення про
документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,
затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95
р. N 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95
р. N 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що
фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи
розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх
проведення.
Абзац перший пп. 2.5 п. 2 згаданого Положення встановлює, що
документ може бути підписаний особисто, із застосуванням
факсиміле, штампа, символу або іншим механічним чи електронним
способом посвідчення. Підписи осіб, відповідальних за складання
первинних документів на обчислювальних машинах та інших засобах
організаційної техніки, виконуються у вигляді паролю або іншим
способом авторизації, що дає змогу однозначно ідентифікувати
особу, яка здійснила господарську операцію.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суд касаційної інстанції
перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено
наслідки порушення порядку заповнення продавцем податкових
накладних, що можуть настати для покупця у випадку включення до
податкового кредиту ПДВ за такими накладними. В разі одержання від
продавця неправильно заповненої податкової накладної покупець має
право звернутися до кінця поточного податкового періоду з
відповідною завою до органу державної податкової служби за своїм
місцезнаходженням, додавши до заяви документи, що засвідчують
придбання товарів (робіт, послуг).
Суди першої та апеляційної інстанцій на підставі зібраних по
справі доказів дійшли висновку, що у позивача відсутні належним
чином заповнені податкові накладні, оскільки наявні у позивача
документи підписані від імені контрагента позивача невстановленою
особою.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суд касаційної інстанції
перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 2 статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому
може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального
права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Оскільки касаційна скарга не містить інших обгрунтувань ніж
невірна оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанції,
оскільки колегія суддів доходить висновків, що при встановленні
вищезазначених обставин судом апеляційної інстанції не було
порушено норм матеріального та процесуального права, касаційна
скарга вбачається такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 221, 223, 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Авторитет" залишити без задоволення.
Постанову господарського суду міста Києва від 17 листопада
2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду
від 22 лютого 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та
оскарженню не підлягає.
Головуючий: М. I. Костенко
судді: Т. М. Шипуліна
Є. А. Усенко
О. В. Карась
Н. Є. Маринчак
З оригіналом вірно
Суддя
Вищого адміністративного суду
України М. I. Костенко