УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Карася О.В., Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Шипуліної
Т.М.
при секретарі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні
Павлушку Р.С.
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агро Люкс"
на постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 14.09.2005 р.
у справі № 8/207-пд-05 господарського суду Херсонської
області
за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Люкс"
2. Приватного підприємства "Сільгоспсервіс"
про визнання недійсними угод та стягнення в доход держави
отриманого за угодами
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Херсонської області від
14.07.2005 р., залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 14.09.2005 р., позов
задоволено: визнано недійсними на підставі ст.207 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
угоди купівлі-продажу 173,479 т насіння
соняшника загальною вартістю 270 998,34 грн., укладені між
приватним підприємством "Сільгоспсервіс" та ТОВ "Агро Люкс",
оформлені накладними № 5 від 09.01.2004 р., № 34 від 28.01.2004
р., № 37 від 05.02.2004 р., № 43 від 08.02.2004 р., № 46 від
10.02.2004 р., № 53 від 16.02.2004 р.; з ТОВ "Агро Люкс" стягнуто
в доход держави 173,479 т насіння соняшника загальною вартістю 270
998,34 грн.
Судові рішення вмотивовані тим, що спірні угоди
купівлі-продажу укладені особами, які діяли від імені ПП
"Сільгоспсервіс", з метою ухилення від сплати податків, тобто з
метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, свідченням
чого є та обставина, що вказане підприємство не було зареєстроване
в установленому законом порядку та не перебувало на податковому
обліку.
В касаційній скарзі ТОВ "Агро Люкс" просить скасувати
постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про
відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх
інстанцій ст.ст.173, 208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст.33,38,79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та ст.159 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПI у м. Херсоні просить
залишити скаргу без задоволення як необгрунтовану.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної
оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з таких підстав.
Позовні вимоги ДПI у м. Херсоні заявлені стосовно правочинів
купівлі-продажу, сторонами в яких є ПП "Сільгоспсервіс" та ТОВ
"Агро Люкс".
Визначивши відповідачем у справі ТОВ "Агро Люкс", суд виходив
з того, що ПП "Сільгоспсервіс" з реєстраційним кодом 26069669 в
Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України
відсутнє та як платник податків в базі даних не значиться. При
цьому суд послався на лист ДПА у Кіровоградській області від
06.04.2005 р. та лист Бобринецького відділення Новоукраїнської
МДПI від 27.08.2004 р., адресовані ДПI у м. Херсоні. Разом з тим
із тексту листа ДПА у Кіровоградській області від 06.04.2005 р. не
вбачається джерело отримання ДПА інформації стосовно відсутності в
ЄДРПОУ станом на 05.04.2005 р. приватного підприємства
"Сільгоспсервіс" з ідентифікаційним кодом 26069669 при тому, що
ведення вказаного реєстру не входить до компетенції органів
державної податкової служби. До того ж в листі засвідчується
інформація лише станом на вказану дату, в той час, коли спірні
правочини були вчинені у січні-лютому 2004 року.
З огляду на зазначене, висновок суду щодо кола відповідачів у
справі та щодо підстав, з яких судом не були застосовані до ПП
"Сільгоспсервіс" передбачені ст.208 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
наслідки визнання господарських зобов'язань, що виникли
на підставі спірних правочинів, недійсними, не можуть вважатися
такими, що зроблений з дотриманням судом в повній мірі вимог ст.43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, частини 1 ст.86 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
стосовно всебічного й повного встановлення обставин справи.
Крім того, застосовуючи ст.ст.207, 208 Господарського кодексу
України ( 436-15 ) (436-15)
, суду слід було мати на увазі, що застосування
цих правових норм повинно здійснюватися з врахуванням частини 1
ст.203 та частин 1,2 ст.215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Так, згідно
частини 1 ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зміст правочину не може
суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а
також моральним засадам суспільства. Недодержання стороною /
сторонами / в момент вчинення правочину цієї вимоги відповідно до
частини 1 ст.215 цього Кодексу є підставою недійсності правочину.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом
/нікчемний правочин /. У цьому разі визнання такого правочину
недійсним судом не вимагається / частина 2 ст.215 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
/.
Правочин, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і
суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а
тому такий правочин є нікчемним в силу закону, у зв'язку з чим не
підлягає визнанню недійсним судом, а в разі заяви про відповідні
позовні вимоги в суді підстави їх задоволення відсутні через
відсутність права вимоги такого змісту.
Встановлення в судовому процесі обставин, що свідчать про
вчинення сторонами / стороною / правочину з метою, яка суперечить
інтересам держави і суспільства, має своїм наслідком застосування
судом до його сторін наслідків, встановлених ст.208 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
При цьому, перевіряючи відповідність мети укладення правочину
інтересам держави і суспільства, тобто водночас і моральним
засадам суспільства, суду слід мати на увазі, що згідно частини 1
ст.203 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
таким засадам повинен відповідати
саме зміст правочину.
Саме лише порушення сторонами / стороною / правочину правил
податкового обліку фінансових результатів господарських операцій,
здійснених на виконання правочину, не може бути підставою для
застосування наслідків недійсності господарського зобов'язання,
встановлених ст.208 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
З огляду на неповне встановлення у справі обставин, які мають
істотне значення для вирішення спору, що з врахуванням меж
повноважень, визначених ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, не може
бути усунено судом касаційної інстанції, постановлені у справі
судові рішення відповідно до ст.227 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно. повно й
об'єктивно встановити обставини справи та в залежності від
встановленого і у відповідності з чинним законодавством вирішити
спір.
Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Агро-Люкс" задовольнити частково.
Скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 14.09.2005 р., рішення господарського суду Херсонської
області від 14.07.2005 р., а справу передати на новий розгляд до
господарського суду Херсонської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може
бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку,
передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий Усенко Є.А.
Судді Карась О.В.
Костенко М.I.
Маринчак Н.Є.
Шипуліна Т.М.
З оригіналом згідно
Суддя Усенко Є.А.