У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2006
№ К-7740/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Костенка М.I., Сергейчука О.А., Маринчак Н.Є., Шипуліної
Т.М.
розглянувши у порядку попереднього провадження касаційну
скаргу ВАТ "Чортомлицьке хлібоприймальне підприємство" на рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 27.09.2005 та
ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
19.12.2005 по справі № 23/175
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Чортомлицьке
хлібоприймальне підприємство"
до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції у
Дніпропетровській області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від
27.09.2005 по справі № 23/175, залишеним без змін ухвалою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
19.12.2005, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, Позивач
подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України,
зазначивши, що суд не врахував що Закон України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не передбачає спеціальних правил
оподаткування бартерних операцій, і на цій підставі просив судові
рішення скасувати. Також до скарги було подано клопотання про
поновлення строку касаційного оскарження, яке було задоволено.
Після чого ухвалою Вищого адміністративного суду України від
18.05.2006 відкрито касаційне провадження та визнано за можливе
попереднє провадження по справі.
Відповідач (ДПI) надав заперечення на касаційну скаргу, де
обгрунтовуючи правомірність винесених судових рішень, просив
скаргу залишити без задоволення.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та
апеляційної інстанцій, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 28.02.2005 Відповідачем проведено
комплексу планову документальну перевірку Позивача за період із
01.01.2002 по 31.12.2004, про що складено Акт № 30/231.31164095 і
визначено порушення пп. 4.2 ст. 4, пп. 7.3.4 та пп. 7.5.3 ст. 7
Закону України від 03.04.1997 № 168 "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами). Податковим повідомленням
рішенням № 0000392342/0/8622 визначено податкове зобов'язання з
ПДВ у розмірі 83 787,44 грн. (53 329,79 грн. - основний платіж, 30
457,65 грн. - штрафні санкції). Після адміністративного оскарження
винесено податкове повідомлення-рішення від 15.06.2005 №
0000392343/2/23014, за яким податкове зобов'язання склало 34
175,01 грн. (в т.ч. 22 783,34 грн. - основний платіж).
Досліджуючи правову природу виникнення податкового
зобов'язання у Позивача, судами досліджувались договори: про
надання послуг по прийманню, сушінню, зберіганню, очищенню гороху
від 04.07.2002 № 5/7; та про надання послуг по прийманню, сушінню,
очищенню, зберіганню та відпуску зернових культур та продуктів їх
переробки від 13.07.2001 № 49/07. і відповідно встановлено, що за
надані послуги на суму виставлених рахунків проведено розрахунок в
натуральній формі. Різниця в сумі склала 56 958,68 грн.
Відповідно до встановленого, суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли обгрунтованого висновку щодо необхідності
збільшення валових доходів Позивача на вказану суму і визначення
податкового зобов'язання з ПДВ на суму 11 391,74 грн., за чим
повинен зменшитись розмір валових витрат і відповідного
податкового кредиту і правомірно в позові відмовили у
відповідності до пп. 7.3.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Також, на противагу заперечень Скаржника, суди правомірно
встановили, що договір уступки права вимоги при заліку однорідних
зустрічних вимог не приймається у якості доказу, оскільки по
бухгалтерському обліку суми дебіторської заборгованості за цим
договором - Позивачем проведено не було.
Таким чином, оскільки Позивач повинен був по кожній окремій
господарській операції на підставі даних первинного обліку
відображати відповідні дані податкового обліку і що зроблено не
було, тому судами відмовлено в позові правомірно.
Отже, при прийнятті судових рішень суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених
обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин
сторін норми матеріального права. А рішення судів першої та
апеляційної інстанцій належним чином мотивовані і за своїм змістом
та формою відповідають вимогам процесуального закону. При цьому
рішення судів в частині стягнення судових витрат винесені
правомірно, оскільки при задоволені позову - судові витрати
покладаються на відповідача.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
З огляду на вищенаведене, встановлено, що суди першої та
апеляційної інстанцій правильно дослідили обставини справи та
винесли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального
права, які не підлягають скасуванню, відповідно касаційна скарга
не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
"Чортомлицьке хлібоприймальне підприємство" залишити без
задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від
27.09.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 19.12.2005 по справі № 23/175 залишити без
змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню
не підлягає.
Головуючий О.В. Карась
Судді: М.I. Костенко
О.А. Сергейчук
Н.Є. Маринчак
Т.М. Шипуліна