ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
                    I М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
                 29 листопада 2006 року   м. Київ
     Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
     суддів :  Бутенка В.I., (доповідач)
     Мироненка О.В.,
     Лиски Т.О.,
     Панченка О.I.,
     Сороки М.О.,
     провівши  попередній  розгляд  адміністративної   справи   за
позовом  ОСОБА_1  до  Управління  Пенсійного  фонду  в  м.  Токмак
Запорізької області про виплату пенсії, -
 
                      в с т а н о в и л а :
     ОСОБА_1  звернулась  до  суду  із  вказаним   позовом,   який
мотивувала тим, що вона отримує пенсію, розмір якої є меншим,  ніж
прожитковий  мінімум.  При  цьому  ОСОБА_1  вказувала  на  те,  що
Управління Пенсійного фонду відмовляється відповідно збільшити  її
пенсію.
     Рішенням Токмацького  районного суду Запорізької області  від
13 лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного  суду
Запорізької області від 24 травня 2004 року, у задоволенні  позову
відмовлено.
     Ухвалою Токмацького  районного суду Запорізької  області  від
23 березня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Запорізької  області  від  05  липня  2005  року,   відмовлено   в
задоволенні  заяви  ОСОБА_1  про  перегляд   рішення   Токмацького 
районного суду Запорізької області від  13  лютого  2004  року  по
вказаній справі.
     Не погоджуючись з цими  судовими  рішеннями,  ОСОБА_1  подала
касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити  справу
на новий розгляд до суду першої інстанції.
     В  скарзі  він   посилається   на   порушення   судами   норм
процесуального права, що призвело, на його думку, до неправильного
вирішення справи.
     Колегія суддів вважає, що  касаційна  скарга  задоволенню  не
підлягає з наступних підстав.
     Приймаючи рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні її  заяви
про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, суд  як
першої, так і апеляційної інстанції виходили з того, що обставини,
які були наведені заявницею в якості нововиявлених, відповідно  до
процесуального закону такими не являються.
     Такий  висновок  судів  є  обгрунтованим  і   підтверджується
матеріалами справи.
     Iз матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 вважала  оскаржені  за
нововиявленими обставинами судові рішення  такими,  що  суперечать
вимогам ст.ст. 46, 48, 55 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
        .
     При цьому  у своїй заяві вона посилається на те,  що  Законом
України   "Про   внесення   змін   до    Закону    України    "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 2291-15 ) (2291-15)
         від
23.12.2004 р. та Постановою Кабінету Міністрів України № 1415  від
27.10.2004 ( 1415-2004-п ) (1415-2004-п)
         р. передбачені  доплати  до  пенсій,  у
встановленні яких їй було відмовлено судом.
     Відповідно до ч.2 ст. 347-2  ЦПК  України  (в  редакції  1963
( 1501-06 ) (1501-06)
         року), підставами  для  перегляду  рішень  і  ухвал  у
зв'язку з нововиявленими обставинами є:
     1) істотні для справи обставини, що не були і не  могли  бути
відомі заявникові;
     2) завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильні
висновки експертів, завідомо  неправильний  переклад,  фальшивість
документів або речових доказів,  що  потягло  за  собою  ухвалення
незаконного рішення, що  встановлено  вироком  суду,  який  набрав
законної сили;
     3) злочинні дії  сторін,  інших  осіб,  які  брали  участь  у
справі, чи злочинні діяння  суддів,  вчинені  при  розгляді  даної
справи, встановлені вироком суду, що набрав законної сили;
     4) скасування рішення, вироку або ухвали (постанови) суду  чи
постанови іншого органу,  що  стали  підставою  для  постановлення
цього рішення, цієї ухвали;
     5) визнання неконституційним закону,  який  був  застосований
судом при вирішенні справи.
     Постановою Пленуму Верховного Суду України №1 ( v0001700-81 ) (v0001700-81)
        
від 27.02.1981 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму  ВСУ
№15 ( v0015700-98 ) (v0015700-98)
         від 25.05.1998 року, а саме п.5,  передбачено,
що як нововиявлені можуть розглядатися обставини, що обгрунтовують
вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне  значення  для
правильного вирішення справи, які існували  на  час  постановлення
рішення, ухвали, постанови, але про них не знали і не могли  знати
заявник  і  суд  (наприклад,  виявлення  факту,  що  сторона  буде
недієздатною, угода чи актовий запис недійсні, що є або скасований
заповіт на майно,  наявність  даних  про  недійсність  розірваного
судом   шлюбу,   вказівки   Конституційного   Суду   України   про
преюдиціальність  його  рішення  при  розгляді  судами   загальної
юрисдикції позовів, пов'язаних  із  правовідносинами,  що  виникли
внаслідок дії неконституційного акта, тощо).
     Не можуть бути визнані нововиявленими нові,  тобто  такі,  що
виникли чи змінилися  після  постановлення  рішення  обставини,  а
також обставини, на які  посилалася  особа,  яка  брала  участь  у
праві, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або  які  могли  бути
встановлені  при  виконанні  судом  вимог  ст.  15   ЦПК   України
( 1618-15 ) (1618-15)
        .
     Таким чином, з матеріалів справи видно,  що  заявниця  вважає
нововиявленими обставинами нормативні акти,  що  були  прийняті  і
набули чинності вже після розгляду її позову, а тому  суди  дійшли
обгрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні її заяви.
     Враховуючи  викладене,  колегія  суддів  вважає,  що   судами
прийняті законні  і  обгрунтовані  судові  рішення,  при  розгляді
справи  порушень  норм  матеріального  чи   процесуального   права
допущено не було.
     Доводи  касаційної  скарги  зроблених  судами  висновків   не
спростовують, а тому оскаржувані судові рішення повинні залишатись
без змін.
     Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 230 КАС України  ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,
колегія суддів, -
 
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення,  а  ухвалу
Токмацького  районного суду Запорізької  області  від  24  березня
2005 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області  від  05
липня 2005 року  без змін.
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.
     С у д д і :