ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого - судді Цуркана М.I.
суддів: Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,Юрченка В.В.,
Ліпського Д.В.,
розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу
Державного казначейства України на рішення Печерського районного
суду м. Києва від 27 грудня 2002 року та на ухвалу апеляційного
суду м. Києва від 16 квітня 2003 року по справі за позовом
ОСОБА_1до Міністерства Юстиції України, Міністерства Фінансів
України, Державного казначейства України та Донецького обласного
управління юстиції про перерахунок та стягнення невиплаченої
частини довічного грошового утримання судді у відставці,
В С Т А Н О В И Л А :
У грудні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про
перерахунок та стягнення невиплаченої частини довічного грошового
утримання судді у відставці з 1 січня 2000 року по 1 листопада
2002 року.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня
2002 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2003 року
рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями,
відповідач - Державне казначейство України, звернулось з
касаційною скаргою до Верховного Суду України, який направив її
разом зі справою до Вищого адміністративного суду України.
В касаційній скарзі Державне казначейство України просить
скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити
нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки
суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми
матеріального права, а саме : не враховані положення Закону
України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
, положення бюджетного
законодавства України, не з'ясовані обставини, що мають значення
для справи.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної
скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального закону, правової
оцінки обставин у справі у межах, визначених ч.2 ст.220 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів приходить до висновку про
відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та
скасування постановлених по справі судових рішень.
Відповідно до Указу Президента України від 15 грудня 1992
року "Про порядок введення в дію Закону України"про статус суддів"
( 2863-12 ) (2863-12)
з подальшими доповненнями в разі зміни заробітної
плати суддів, розмір щомісячного довічного утримання суддів у
відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати
судді, який працює на відповідні й посаді.
Висновок суду про те, що в період з 01.01.2000 року по
01.11.2002 року щомісячна надбавка в розмірі 50% від посадового
окладу безпідставно не враховувалась при обчислені грошового
утримання судді у відставці ОСОБА_1 є правильним та обгрунтованим.
Оскільки оскаржувані судові рішення постановлено з
дотриманням норм матеріального і процесуального закону, колегія
суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, ч.5 ст.254 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу Державного казначейства України відхилити, а
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2003 року та
рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 грудня 2002
року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГОЛОВУЮЧИЙ : М.I. Цуркан
СУДДI : С.Є. Амєлін
М.Г. Кобилянський
В.В. Юрченко
Д.В. Ліпський