К/скарга №К-13935/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м.Київ, вул.Московська, 8
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2006 р. Вищий адміністративний суд України в складі
колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Конюшка К.В.
Шипуліної Т.М.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників сторін:
позивача: Д'яченка М.Г.
відповідача: Большакової К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.06.2005 р. та
ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2006
р.
у справі № 33/78
за позовом Приватної комерційної фірми "КоА"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі
м.Києва
про визнання недійсними податкових вимог, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до ДПI у Печерському
районі м.Києва, зв рахуванням уточнених вимог, про визнання
недійсними першої податкової вимоги №1/1153 від 04.12.2001 р. та
другої податкової вимоги №2/3869 від 18.07.2002 р.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 15.06.2005 р.,
залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського
суду від 18.01.2006 р., позов задоволено частково. Визнано
недійсними першу податкову вимогу №1/1153 від 04.12.2001 р. та
другу податкову вимогу №2/3869 від 18.07.2002 р. В частині вимог
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №452/15-10
від 22.03.2004 р. провадження у справі припинено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною
скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування
судових рішень та прийняття нового про відмову в задоволенні
позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального
права.
Доводи скарги грунтуються на тому, що відповідно до
оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" згідно з Постановою НБУ №249
від 29.06.2001 р. стосовно АКАБ "Україна" відкрито ліквідаційну
процедуру, призначено ліквідатора банку, ліцензія, тобто документ
згідно якого банки мають право здійснювати банківську діяльністю,
з 29.06.2001 р. є відкликаною. З цього часу звичайний режим
діяльності банку припиняється, діяльність банку набуває
специфічного правового статусу, має зовсім іншу мету (не
обслуговування клієнтів, якою банк вже не має права займатися, а
виявлення та погашення вимог кредиторів). АКАБ "Україна" під час
провадження у справі про банкрутство не міг отримувати та
спрямовувати кошти платників за їх платіжними дорученнями, адже
саме позивача було визнано ліквідаційною комісією кредитором
банку.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до акту № 285 від 25.06.2002 р. про результати
проведення перевірки податкової декларації про прибуток було
встановлено, що позивачу зменшено податок на прибуток за 2001 р.
на 5900 грн., сума штрафних санкцій не нараховувалась.
Згідно першої податкової вимоги №1/1153 від 04.12.2001 р.
станом на 30.11.2001 р. позивач має податковий борг за узгодженим
податковим зобов'язанням з податку на прибуток в розмірі 3800
грн., пеня -37,38 грн.
Згідно другої податкової вимоги №2/3869 від 18.07.2002 р.
станом на 18.07.2002 р. позивачу визначено податковий борг за
узгодженим податковим зобов'язанням з податку на додану вартість
у сумі 5889,00 грн., пеня у сумі 326,04 грн., з податку на
прибуток у сумі 2360,00 грн., пеня у розмірі 924,08 грн.
Як встановлено у справі, позивачем укладено договір на
розрахунково-касове обслуговування від 25.09.1997 р. з Київським
відділенням банку "Україна", згідно п.3 розділу I якого останнє
зобов'язалось після відкриття рахунку надати позивачу комплекс
послуг по розрахунково-касовому обслуговуванню. А саме, за
дорученням позивача здійснювати розрахункові та касові операції,
зокрема, виконувати доручення по перерахуванню грошових сум з
належного позивачу рахунку, сплачувати розрахункові документи,
тощо.
Згідно з декларацією з податку на додану вартість за П
квартал 2001 р. №396937 позивач задекларував зобов'язання з ПДВ у
сумі 5969,00 грн., для сплати якого позивачем надано до банку
"Україна" платіжне доручення №67 від 19.07.2001 р.
За декларацією про прибуток №475699 від 18.10.2001 р. позивач
за 9 місяців 2001 р. задекларував зобов'язання з податку на
прибуток у розмірі 3800,00 грн., з метою сплати якого надав до АПБ
"Україна" платіжне доручення №68 від 19.07.2001 р.
Зазначені в платіжних дорученнях суми банк "Україна" з
рахунку позивача списав, однак до Державного бюджету України не
перерахував.
Згідно ч.3 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
подача платіжних документів до банківської установи
на перерахування податків до бюджету в межах наявних на рахунку
коштів підтверджена відміткою банківської установи про прийняття
платіжних документів свідчить про сплату податків, і про
припинення обов'язку для такого платника щодо сплати податків.
Незалежно від факту зарахування відповідного податкового платежу з
вини банку до державного бюджету, відповідний платіж вважається
сплаченим платником податку і останній не може нести
відповідальність за не зарахування відповідних коштів до бюджету з
вини банку.
Відповідно до Закону України "Про платіжні системи в та
переказ грошей в Україні" ( 2346-14 ) (2346-14)
ініціювання переказу
вважається завершеним з моменту прийняття банком платника
розрахункового документа та фіксування дати прийняття платіжного
доручення банком до виконання. Відповідальність за порушення
строків переказу після цього несе банк.
Ст. 12 Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
відповідальність за порушення обов'язку щодо виконання доручення
платників податків покладено на фінансові установи.
Зазначені норми кореспондуються із приписами пп..16.5.1
п.16.5 ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, яка звільняє платників податків від
відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування платежів
до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану
пеню або штрафні санкції, якщо це сталося з вини банків.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суди першої
та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини
справи, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для
покладення відповідальності за незарахування платежів до бюджету
та прийняття першої податкової в имоги №1/1153 від 04.12.2001 р.
та другої податкової вимоги №2/3869 від 18.07.2002 р.
Доводи касаційної скарги, що відповідно до друкованого
оголошення в газеті "Урядовий кур'єр" згідно з Постановою НБУ №249
від 29.06.2001 р. стосовно АКАБ "Україна" відкрито ліквідаційну
процедуру, призначено ліквідатора, ліцензія банку на здійснення
відповідної діяльності з 29.06.2001 р. є відкликаною, а тому
звичайний режим діяльності банку припиняється, діяльність банку
набуває специфічного правового статусу, оскільки банк не має права
займатись обслуговуванням клієнтів, розпочинається процедура
припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів, не
спростовують фактичних обставин справи встановлених судом, та не
може бути підставою для покладення відповідальності за допущені
порушення на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224,
230 Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
,
суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м.Києва залишити без задоволення, рішення Господарського
суду м.Києва від 15.06.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного
господарського суду від 18.01.2006 р. - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими
обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді К.В.Конюшко
Т.М.Шипуліна
Н.Г.Пилипчук
О.I.Степашко
Повний текст ухвали складено 04.12.2006 р.