К/С № К-10453/06
ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.I.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представників
позивача: Конька В.В., Данилюк I.Г., Михайлової В.Р.
відповідача: Оніщука В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції Рівненської області
на рішення Господарського суду Рівненської області від
26.07.2005 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.08.2005 р.
у справі № 3/187
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "IТ
Комп'ютер"
до Рівненської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Рівненської області від
26.07.2005 р. позов задоволено частково. Визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення від 03.06.2005 р. №
0000402341/2/23-624, яким позивачу визначено податкове
зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 806,00 грн., в тому
числі 1 204,00 грн. основного платежу та 602,00 грн. штрафних
санкцій; визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від
03.06.2005р. № 0000412341/2/23-624 в частині визначеного
податкового зобов'язання з податку на додану варітьсь на суму 45
141,00 грн., в тому числі 30 094,00 грн. основного платежу та 15
047,00 грн. штрафних санкцій. В решті позову відмовлено. Стягнуто
з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 203,00
грн.
Рішення мотивовано тим, що у податкового органу були відсутні
підстави для виключення з валових витрат понесених позивачем
витрат на послуги зв'язку у господарській діяльності. Позивачем
правильно включені до податкового кредиту сплачені суми ПДВ за
послуги зв'язку, належним чином підтверджені податковими
накладними. В частині відмови у позові, суд виходив з того, що
відсутність у податкових накладних певних реквізитів позбавляє
позивача права на включення до податкового кредиту сум ПДВ на
підставі таких накладних.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
29.08.2005 р. вказане рішення в частині відмови у позові скасовано
і в цій частині позов задоволено. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення відповідача від 03.06.2005 р. №
0000412341/2/23-624 в частині визначеного податкового зобов'язання
з податку на додану вартість в сумі 206242,00 грн. В решті рішення
залишено без змін. Стягнуто з відповідача на користь позивача
42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Визнаючи недійсним податкове повідомлення-рішення №
0000412341/2/23-624 в частині визначеного податкового зобов'язання
з податку на додану вартість в сумі 206242,00 грн., суд
апеляційної інстанції виходив з того, що відсутність у податковій
накладній певних реквізитів не позбавляє платника податку права на
включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту.
Рівненська ОДПI подала касаційну скаргу, якою просить
скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень, скасувати постанову суду
апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні
позовних вимог повністю відмовити. Вважає, що послуги зв'язку
отримувалися позивачем не з метою здійснення господарської
діяльності, тому їх вартість не може бути віднесена до валових
витрат. Таким чином, судом порушені вимоги п. 5.2 ст. 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Визнаючи правомірним віднесення по податкового кредиту сум ПДВ на
підставі податкових накладних, які не містять певних реквізитів,
суд неправильно застосував п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Представник податкової інспекції в судовому засіданні
підтримав вимоги касаційної скарги та просив її задовольнити.
Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та
його представники в судовому засіданні просять касаційну скаргу
залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи,
судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Податковою інспекцією проведено планову документальну
перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.01.2003 р. по 30.06.2004 р. Актом
перевірки № 23-600/30208018 встановлено, що відповідачем виключено
зі складу валових витрат 1 204,00 грн. понесених по оплаті
телефонних міжнародних розмов, не пов'язаних з господарською
діяльністю підприємства. Такого висновку податкова інспекція
дійшла виходячи з того, що позивачем не було представлено
контракти, договори, укладені з контрагентами. Відповідно,
виключено з податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 868,00 грн.,
сплачені у відповідності з наданими податковими накладними.
Також виключено зі складу податкового кредиту ПДВ по 35-ти
неналежно оформлених податкових накладних на загальну суму 166
721,00 грн.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів
попередніх інстанцій про неправомірність винесеного податкового
повідомлення-рішення № 0000402341/2/23-624 в частині визначення
податку на прибуток у сумі 1806,00 грн. 1204,00 грн. основного
платежу та 602,00 грн. штрафних санкцій), а також в частині
визначення позивачу податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 1302,00
грн. (868,00 основний платіж та 434,00 грн. штрафних санкцій),
оскільки відповідачем безпідставно було виключено зі складу
валових витрат понесені витрати по оплаті міжнародних розмов.
Судами було правильно встановлено, що позивач, здійснюючи
господарську діяльність, користувався послугами операторів
мобільного зв'язку, які надавалися йому на підставі договорів про
надання послуг мобільного зв'язку, укладених на виконання наказу
позивача № 2-П від 15.05.2000 р. "Про користування мобільним
зв'язком". Позивачем були підтверджені валові витрати первинними
бухгалтерськими документами на оплату послуг мобільного зв'язку
під час перевірки, що свідчило про правомірність віднесення таких
витрат до валових. Є обгрунтованими висновки судів про
правильність формування податкового кредиту з ПДВ, сплаченого за
послуги зв'язку та підтвердженого податковими накладними, як то
вимагає п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Суд касаційної інстанції знаходить обгрунтованим висновок
суду апеляційної інстанції щодо відсутності у податкової інспекції
підстав для виключення з податкового кредиту суми податку на
додану вартість, сплачені при придбанні товарів (робіт, послуг) на
підставі податкових накладних, в яких не зазначено певних
реквізитів.
Відсутність у податкових накладних хоча б одного з
реквізитів, встановлених п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, безспірно не
позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат
зі сплати ПДВ на підставі таких накладних.
Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
За приписами п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на віднесення до податкового
кредиту сум ПДВ сплачених (нарахованих) платником податку у
звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг),
вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва
(обігу), виникає за правилом першої події: або фактична сплата
коштів продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або
отримання податкової накладної в якій зазначені суми ПДВ, що
засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт,
послуг).
Згідно із п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 цього ж закону не
дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по
сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону,
лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку
права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих)
сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів
(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових
витрат.
Суд апеляційної інстанції також правильно врахував приписи п.
5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом
ДПА від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції
України 23.06.1997 р. за № 233/2037 ( z0233-97 ) (z0233-97)
, за якою
податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою
особою, ніж вказано у п. 2 даного Порядку, тобто не зареєстрованою
як платник податку в податковому органі із присвоєнням
індивідуального податкового номера платника податку на додану
вартість. За умови здійснення оподаткованих операцій
незареєстрованою особою податкова накладна вважається фіктивною.
Зазначених вище обставин судом апеляційної інстанції
встановлено не було.
Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції правильно
скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови у
задоволенні позову про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0000412341/2/23-64 в частині визначення
податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі
206242,00 грн.
Доводи податкової інспекції, викладені у касаційній скарзі,
суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вони суперечать
вищевикладеній позиції.
Керуючись ст. ст. 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
29.08.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.I. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 04.12.2006 р.