ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого - судді Шипуліної Т.М.,
суддів: Карась О.В., Сергейчука О.А., Маринчак Н.Є., Костенко
М.I.,
розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на
ухвалу Господарського суду м. Києва від 29 квітня 2005 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 липня
2005 року за заявою ДПI у Печерському районі м. Києва про перегляд
за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м. Києва
від 16 січня 2004 року по справі № 33/106 за позовом ТОВ
"Транспрогрес-2000" до ДПI у Печерському районі м. Києва та
Відділення державного казначейства у Печерському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
стягнення бюджетної заборгованості.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши
доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
а також правову оцінку обставин у справі, колегія -
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29 квітня 2005 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 18 липня 2005 року, в задоволені заяви ДПI
у Печерському районі м. Києва про перегляд за нововиявленими
обставинами рішення Господарського суду м. Києва від 16 січня 2004
року - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ДПI у
Печерському районі м. Києва 18 серпня 2005 року звернулася з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, який
своєю ухвалою від 30 листопада 2005 року на підставі розділу VII
Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
направив її до Вищого
адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 вересня
2006 року, касаційна скарга ДПI у Печерському районі м. Києва була
прийнята до провадження суду та по ній відкрито касаційне
провадження.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати судові рішення
попередніх інстанцій якими відмовлено в задоволенні їх заяви,
оскільки суди прийняли їх з порушенням норм процесуального права
визначеного ст.112 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Касаційну скаргу ДПI у Печерському районі м. Києва необхідно
залишити без задоволення, а судові рішення без змін з огляду на
наступне.
Відповідно до ст.220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права,
правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Судами встановлено, що в лютому 2003 року позивач Товариство
з обмеженою відповідальністю "Транспрогрес-2000" звернулося в суд
з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва та Відділення державного казначейства у Печерському
районі м. Києва про визнання недійсним податкового
повідомлення -рішення НОМЕР_4 і розпорядження НОМЕР_5, та
стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 13023615 грн.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.01.2004 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду м. Києва від 11.03.2004 року, позов
Транспрогрес-2000" було задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 20 травня
2004 року рішення попередніх судів було скасовано, а справа
направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Верховного Суду України від 23 листопада 2004
року, який переглядав справу в порядку ст..ст.111-17 - 111-20 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
за скаргою ТОВ "Транспрогрес-2000", постанова
Вищого господарського суду України була скасована, а постанова
Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2004 року -
залишена в силі.
В заяві про перегляд оскаржуваного рішення ДПI у Печерському
районі м. Києва вказує, що нововиявленими обставинами, на її
думку, є: постанова від 30.06.2004 року про притягнення
ОСОБА_1 -IНФОРМАЦIЯ_1, як обвинуваченого в скоєнні злочину,
передбаченого ст.15 та ч.5ст.191 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
та
об'явлення його у розшук; підписання невідомою особою позовної
заяви до суду та висновок експерта Науково-дослідного
експертно-криміналістичного центру ГУ МВС у Київській області по
кримінальній справі НОМЕР_6, що при дослідженні підписів під
документами №18 та №19 - податковою декларацією позивача з ПДВ за
квітень 2001 року та розрахунком експертного відшкодування за
квітень 2001 року - встановлена їх ідентичність за способом
накладання один на одного, а також ознаки високого друку, що
вказує на нанесення їх за допомогою кліше.
Розгляд заяви було здійснено судом першої та апеляційної
інстанції за правилами ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до статті 112 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної
сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для
справи і не могли бути відомі заявникові.
Відповідно до роз'яснення Президії вищого господарського суду
України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал.
Постанов за ново виявленими обставинами №04-5/563 від 21.05.2002
року, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові
факти, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також
інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або
розгляду справи про банкрутство.
Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх
наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не
могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними
даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було
покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути
належним чином засвідчені.
Так, підставою для перегляду рішення за нововиявленими
обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у
відповідності з частинами третьою і четвертою статті 35 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
були обов'язкові для господарського суду щодо фактів
або певних подій і покладені ним в основу судового рішення.
Якщо нововиявлені обставини пов'язані із виявленням фактів
подання експертом завідомо неправильного висновку, який було
покладено в основу судового рішення, або завідомо неправильного
перекладу документів чи пояснень учасників процесу, або подання
фальшивих документів тощо, такі факти також мають бути
підтверджені у встановленому законом порядку.
В уточнюючій заяві про перегляд рішень за нововиявленими
обставинами ДПI у Печерському районі м. Києва, фактично, вказує
на фальшивість податкової декларації позивача з ПДВ за квітень
2001 року та розрахунку експертного відшкодування за квітень 2001
року, які стали підставою для задоволення вимог останнього в
частині суми 4000964 грн. Свої доводи відповідач обгрунтовує
висновком експерта по кримінальній справі.
В той же час, як правильно зазначали суди, вироком суду
фальшивість вказаних документів не встановлювалася, а тому не
може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки висновки
експертизи оцінюються в будь-якому судовому провадженні у їх
сукупності з іншими доказами і не мають для суду заздалегідь
встановленої сили.
Відмовляючи відповідачу в задоволенні його вимог, суди
попередніх інстанцій правильно виходили з того, що під час
розгляду справи по суті, судами фактичні обставини справи були
встановлені на підставі доказів, які є належними і допустимими
при підтвердженні певних фактів.
Крім того, саме по собі притягнення в якості обвинуваченого
по кримінальній справі IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_1 та об'явлення його у
розшук без доведеності його вини у неправомірності відшкодування
ПДВ обвинувальним вироком не може вважатися нововиявленою
обставиною.
Скасовуючи постанову Вищого господарського суду України та
залишаючи в силі постанову Київського апеляційного господарського
суду від 11.03.2004 року Верховний Суд України виходив з обставин,
які не були спростовані відповідачем при розгляді справи по суті.
Ці обставини залишилися такими і при розгляді заяви про
скасування рішень суду за нововиявленими обставинами, а саме - не
спростованості факту здійснення ТОВ
"Транспрогрес-2000"господарської операції з пр одажу товарів за
межі митної території України та права у зв'язку з цим на
експортне відшкодування.
Так, свої висновки Верховний Суд України обгрунтував там, що
згідно з п.п. 7.2.4. п.7.2. ст..7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування податку та
складання податкових накладних подається виключно особами,
зареєстрованими як платники податку у порядку, передбаченому ст.9
цього Закону.
При цьому, касаційна інстанція погодилася з встановленими
судами першої та апеляційної інстанції обставинами, а саме, що ТОВ
"Торг транс-2000" є платником податку на додану вартість, що
підтверджено відповідними свідоцтвом №НОМЕР_1, тому вимоги
вищезазначена норма Закону не порушена.
Крім того, Верховний Суд України виходив з того, що судами
було встановлено: витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою
вартості товару на підставі договору НОМЕР_2, НОМЕР_3,
підтверджені наданими суду первинними доказами : видатковими
накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями.
За таких обставин, у позивача у відповідності до вимог п.5.1.
ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
були всі підстави витрати на придбання товару
включити у склад валових витрат.
До того ж, відповідно до ст.7 Закону України про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку, що підлягають сплаті
до бюджету або відшкодуванню з бюджету визначаються як різниця між
загальною сумою податковий зобов'язань, що виникли у зв'язку з
будь-яким продажем товарі /робіт, послуг/ протягом звітного
періоду /п.а.7.7.1./.При цьому підставою для відшкодування є дані
тільки податкової декларації за звітний період /п.п.7.7.3. Закону,
в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин/.
З огляду на зазначене, право на експортне відшкодування у
позивача виникло у зв'язку з тим, що мало місце здійснення
операції з продажу товарів за межі митної території України. При
цьому, судова палата у господарських справах Верховного Суду
України погодилася щодо висновку судів стосовно стягнення сум
податку на додану вартість, які підлягають відшкодуванню за даними
податкової декларації та правильністю розрахунків бюджетного
відшкодування .
З 1 вересня 2005 року відповідно до Розділу УП Прикінцевих та
перехідних положень набрав чинності Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Згідно ст. 245 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
постанова або ухвала
суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв'язку з
нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими
обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути
відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили,
завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного
висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості
документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення
незаконного або необгрунтованого рішення;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини
судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне
або необгрунтоване рішення;
4) скасування судового рішення, яке стало підставою для
прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить
переглянути;
5) встановлення Конституційним Судом України
неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого
положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення
суду ще не виконано.
З огляду на зазначене, висновки судів першої та апеляційної
інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про
перегляд судовий рішень за нововиявленими обставинами є законними
та обгрунтованими, погоджуються з процесуальними нормами КАСу
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, що ж до доводів касаційної скарги, то вони
їх не спростовують.
Враховуючи наведене, колегія вважає , що судові рішення
постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального
права.
Відповідно до ч.1 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст..ст.210, 220, 220-1, 224, 231 та ч.5 ст.254 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія -
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва залишити без змін, а ухвалу господарського суду
м. Києва від 29.04.2005 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 18 .07.2005 року - без змін.
У зв'язку з закінченням касаційного провадження по справі
скасувати зупинення виконання рішення господарського суду від 16
січня 2004 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до
Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття
таких обставин.
Головуючий: /підпис/
_______________________
Шипуліна Т.М.
Судді: /підписи/
_______________________
Карась О.В.
_______________________
Сергейчук О.А.
_______________________
Маринчак Н.Є
_______________________
Костенко М.I.
З оригіналом згідно.
Суддя: Т.М. Шипуліна