розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кролевеці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, тетя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області про стягнення щомісячної премії,премії до свята 8 Березня 2005 року та надбавки за напруженість і складність роботи,-

позивачі ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9., ОСОБА_10. звернулись до ;уду з вищезазначеним позовом та просять суд стягнути на їх користь з відповідачів:

1) суму невиплаченої щомісячної премії за 2005-2006 роки у розмірі:

11166 грн. 73 коп. на користь ОСОБА_1;

3675 грн. 09 коп. на користь ОСОБА_2;

-11630 грн. 14 коп. на користь ОСОБА_3;

- 8430 грн. 14 коп. на користь ОСОБА_4;

-11446 грн. 22 коп на користь ОСОБА_5; -12256 грн. 39 коп. на користь ОСОБА_6;

12711 грн. 91 коп на користь ОСОБА_7;

10285 грн.02 коп на користь ОСОБА_8;

9351 грн. 46 коп на користь ОСОБА_9;

10533 грн. 56 коп на користь ОСОБА_10;

2) суму невиплаченої у 2006 році надбавки за напруженість та складність роботи у зозмірі:

11864 грн.63 коп. на користь ОСОБА_1;

6217 грн. 05 коп. на користь ОСОБА_2;

14580 грн.69 коп. на користь ОСОБА_3;

12196 грн. 83 коп. на користь ОСОБА_4;

12645 грн. 27 коп на користь ОСОБА_5;

13162 грн. 77 коп. на користь ОСОБА_6;

13173 грн. 73 коп на користь ОСОБА_7; -12397 грн.05 коп на користь ОСОБА_8;

- 13211 грн. 52 коп на користь ОСОБА_9;

-13034 грн. 56 коп на користь ОСОБА_10;

3) суму невиплаченої у березні 2005 року премії до свят у розмірі:

71 грн.83 коп. на користь ОСОБА_1;

131 грн.70 коп. на користь ОСОБА_3;

131 грн.70 коп на користь ОСОБА_8;

131 грн. 70 коп на користь ОСОБА_9;

131 грн. 70 коп на користь ОСОБА_10;

обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вони працюють суддями Конотопського міськрайонного суду Сумської області та відповідно до ст. 126, 130 Конституції України, положення ч.ч. 1,3, ст. 11 Закону України " Про статус суддів" у взаємозв' язку з ч.8 ст.14 Закону України " Про судоустрій України" закріплюють обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування суддів і діяльності суддів, гарантують досягнутий рівень незалежності суддів і забороняють при прийнятті нових законів чи інших нормативних актів або внесенні змін до них, скасувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності судців, у тому числі заходи їх правового захисту, матеріального та соціального забезпечення.

Вимоги ч.1 ст.129 і ч.130 Конституції України (254к/96-ВР) у взаємозв'язку із положенням ст.ст. 11, 44 Закону України " Про статус суддів" створюють механізм захищеності судової влади.

Відповідно до ст. 6.1. Європейської хартії про статус судців, рівень оплати професійного виконання суддею своїх повноважень встановлюється таким чином, щоб ніщо не могло вплинути на його незалежність та неупередженість. З викладеного випливає, що норми про матеріальне та побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені ст. 44, 45 Закону України " Про статус суддів" не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації ( Рішення Конституційного Суду від 20 березня 2002 року № 8рп/2002 (v008p710-02) ).

Однак зазначені вимоги чинного законодавства України стосовно заборони зниження матеріального забезпечення суддів порушуються. Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону України " Про статус суддів" передбачено, що заробітна плата судців складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

З цього витікає, що щомісячні премії входять до структури заробітної плати судді, яка встановлена на законодавчому рівні.

Проте, незважаючи на те, що право судді на отримання щомісячної премії передбачене ст. 44 Закону України " Про статус суддів" та на ту обставину, що у Конотопському міськрайонному суд і у 2005-2006 роках щомісячно видавалися накази про виплату суддям кожного місяця грошової премії в розмірі 25% середньомісячного заробітку, які були направлені до територіального управління Державної судової адміністрації України в Сумській області, виплата премії за січень - березень 2005 року та з січня по грудень 2006 року проведена не була.

Виплата щомісячної премії на період з квітня по грудень 2005 року була проведена, що підтверджує той факт, що Державна судова адміністрація України визнала право суддів на обов'язкове отримання щомісячної грошової премії.

З довідок про нарахування оплати суддям Конотопського міськрайонного суду вбачається, що нарахування щомісячної премії за січень- березень 2005 року та за 2006 рік взагалі не проводилося.

Через обмеження їх прав на отримання щомісячної премії за 2005 - 2006 роки їм не була виплачена щомісячна премія:

ОСОБА_1. в розмірі 11166 грн.73 коп ;

ОСОБА_2. в розмірі 3675 грн.09 коп ;

ОСОБА_3. в розмірі 11630 грн. 14 коп;

ОСОБА_4. в розмірі 8430 грн.97 коп;

ОСОБА_5. в розмірі 11446 грн.22 коп;

ОСОБА_6. в розмірі 12256 грн.39 коп;

ОСОБА_7. в розмірі 12711 грн.91 коп;

ОСОБА_8. в розмірі 10285 грн.02 коп;

ОСОБА_9. в розмірі 9351 грн.46 коп;

ОСОБА_10. в розмірі 10533 грн.56 коп;

В листопаді 2006 року позивачі звернулися із заявою до територіального управління державної судової адміністрації України в Сумській області з проханням провести виплату їм щомісячної премії, проте, в задоволенні їх вимог було відмовлено з мотивів того, що ст. 75 Закону України " Про Державний бюджет України на 2006рік" передбачено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату та премію, інші види заохочень та винагород, матеріальну допомогу лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ в кошторисах, а сума затвердженого кошторису є недостатньою для виплати премії, а тому заборгованість з виплати премій відсутня.

Позивачі вважають, що відповідачі своїми діями порушують їх права на належне матеріальне забезпечення, оскільки відповідно до ч. 8 ст.14 Закону України " Про судоустрій" передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності суддів, незалежності та їх правової захищеності.

Відповідно до ч.2 ст. 19, ч.3 ст. 22 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно п.7 Рішення Конституційного суду України від 01.12.2004 року по справі про зупинення або обмеження пільг, компенсації і гарантій норми про матеріальне і побутове забезпечення судців, їх соціальний захист не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання пільг, компенсацій і гарантій суддям не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування.

Крім того, позивачі зазначили, що у Конотопському міськрайонному суді у 2006 році видавалися накази про встановлення надбавки за напруженість і складність роботи, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 865 від 03.09.2005 (865-2005-п) та № 268 від 03.03.2006р (268-2006-п) ., які також своєчасно надсилалися до органів Державної судової адміністрації, проте, виплата надбавки за напруженість і складність роботи у 2006році не проводилась.

Відповідно до довідки - розрахунку заробітної плати суддів, виплата вказаної надбавки за період травня - грудня 2005 року була проведена, що також підтверджує той факт, що Державна судова адміністрація визнала право суддів на отримання даної надбавки за напруженість та складність роботи.

Заборгованість з виплати позивачам надбавки за напруженість та складність роботи за 2006рік:

ОСОБА_1. в розмірі 11864 грн.63 коп ;

ОСОБА_2. в розмірі 6217 грн.05 коп ;

ОСОБА_3. в розмірі 14580 грн.69 коп;

ОСОБА_4. в розмірі 12196 грн.83 коп;

ОСОБА_5. в розмірі 12645 грн.27 коп;

ОСОБА_6. в розмірі 13162 грн.77 коп;

ОСОБА_7. в розмірі 13173 грн.73 коп;

ОСОБА_8. в розмірі 12397 грн.05 коп;

ОСОБА_9. в розмірі 13217 грн.52 коп;

ОСОБА_10. в розмірі 13034 грн.56 коп;

Також, суддям ОСОБА_3., ОСОБА_1., ОСОБА_10., ОСОБА_8., ОСОБА_11. та ОСОБА_9. у березні 2005 року не була виплачена премія до свят у розмірі 30% посадового окладу відповідно до наказу голови Конотопського міськрайонного суду№ 10-6 від 01.03.05р, а саме:

ОСОБА_1. в розмірі 71 грн.83 коп.;

ОСОБА_3в розмірі 131 грн.70 коп.;

ОСОБА_8 в розмірі 131 грн.70 коп.;

ОСОБА_9 в розмірі 131 грн.70 коп.;

ОСОБА_10. в розмірі 131 грн.70 коп.;

Згідно ст. ст. 119-122 Закону України " Про судоустрій України" заходи фінансового та матеріального характеру, що спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя покладається на Державну судову адміністрацію з 01.01.2003 р.

Позивачі в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі, свої позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідачі: Державна судова адміністрація України, Міністерство фінансів України, Головне управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області в судове засідання не з'явилися, в той час, як вони належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - територіальне управління Державної судової адміністрації в Сумській області надала суду письмову заяву про розгляд справи без участі її представника. З відгуку на адміністративний позов вбачається, що ТУ ДСА України заперечує проти позовних вимог суддів Конотопського міськрайонного суду Сумської області, зазначивши, що компенсаційні виплати суддям після сплати ними податку з доходів фізичних осіб, здійснюються відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року 22-р "Про деякі питання оплати праці суддів" (22-2004-р) . Пунктами 1 та 2 цього розпорядження передбачено, що голови судів загальної юрисдикції можуть здійснювати компенсаційні виплати суддям у розмірі до 100% посадового окладу у разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буду нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої судді за 4 квартал 2003 року. В порівнянні з 4 кварталом 2003 року в середньому заробітна плата суддів Конотопського міськрайсуду за період 2004 року, за 1 квартал 2005 року - дійсно зменшилась, за період 2005 - 2006 рік - вища навіть після утримання податку з доходів фізичних осіб, тому компенсаційні виплати за 2005 - 2006 роки не передбачені. В кошторисах 2005-2006 років на вище зазначені виплати бюджетні призначення відсутні. Крім того, відповідно до ст.4 " Джерела коштів на оплату праці" Закону України" Про оплату праці" (108/95-ВР) : "Для установ і організацій, що фінансуються з державного бюджету,- це кошти, які виділяється з відповідних бюджетів...", оплата праці працівників установ, що фінансуються з бюджету відповідно до ст. 13 зазначеного Закону:"... здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів України... у межах бюджетних асигнувань...."

Відповідно до ст. 75 Закону " Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року "... керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників та здійснюють видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премію та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах". Сума затвердженого кошторису на виплату заробітної плати недостатня для виплати премії за 2006 року, тому ТУ ДСА вважають, що заборгованість з виплати премії відсутня.

Відповідно до п.5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (228-2002-п) , Установи мають право брати бюджетні зобов'язання витрачати бюджетні кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами.

Крім того, згідно ч.1,7 ст. 23 Бюджетного Кодексу України будь - які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Після закінчення бюджетного періоду усі бюджетні призначення втрачають чинність.

Таким чином, вказані асигнування (кошти для виплати суддям суми невиплаченої щомісячної премії, надбавки за напруженість та складність роботи, премії до свят) оскільки не були передбачені в Державному бюджеті України на 2005, 2006роки, не були передбачені і у кошторисах видатків відповідних бюджетних установ.

З відгуку Міністерства фінансів України на вказаний адміністративний позов вбачається, що Міністерство фінансів України не визнає позов, посилаючись на те, що статтею 95 Конституції України встановлено, що будь- які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про Державний бюджет України .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України " Про оплату праці" основною заробітною платою є винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки.) Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Законом України " Про Державний бюджет України на 2005, 2006 рік" видатки для судів на фінансування основної заробітної плати були передбачені в повному обсязі, оскільки такі видатки є обов'язковими.

Поряд з цим, згідно з ч.2 ст. 2 Закону України " Про оплату праці" винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством;премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій є додатковою заробітною платою і носить необов'язковий характер, оскільки встановлювати її розмір являються пріоритетом керівників установ у межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах на відповідний бюджетний період.

Крім того, Міністерство фінансів України у відгуку на адміністративний позов, зазначили, що видатки, передбачені в Державному бюджеті України на 2005 рік на оплату праці суддів були фактично здійснені Державним казначейством України на 100% від плану.

Водночас, бюджетні кошти використовуються на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Останні встановлюються законом про Державний бюджет України ( п.8 ч.1,ст. 7,ч.ч.1,2 ст. 23 Бюджетного кодексу України)

Відповідно до законів України " Про Державний бюджет України" щорічно затверджуються асигнування для головних розпорядників коштів. Пунктом 2 Указу Президента України " Про заходи щодо забезпечення наповнення державного бюджету та посилення фінансово - бюджетної дисципліни" від 28.02.1997 № 187 (187/97) визначено, що витрачання коштів органами виконавчої влади, їх структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, здійснюються на підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у встановленому порядку.

Згідно із Положенням касового виконання державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 22.01.2001 № З, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за № 104/5295 (z0104-01) , Порядком обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25 травня 2004 року № 89 (z0716-04) ,зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 2004 р. за № 716/9315, виділення коштів з державного бюджету, здійснюється шляхом перерахування органами Державного казначейства на основі затверджених для цього кошторисів видатків бюджетних установ. Асигнування, що передбачаються кошторисами, надаються головним розпорядникам бюджетних коштів, які здійснюють безпосередній розподіл коштів між відповідними установами.

З 01.01.2003 року головним розпорядником коштів, передбачених в Державному бюджеті України на утримання судів загальної юрисдикції є Державна судова адміністрація України, яка несе відповідальність за фінансування кожного суду ( ст. 120 Закону України " Про судоустрій України" від 07.02.2002, № 3018-ІЙ).

Згідно зі ст. 126 Закону України " Про судоустрій України" Державна судова адміністрація України здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апарату судів, забезпечує медичне обслуговування і санаторно - курортне лікування суддів та працівників апарату судів, вживає заходів щодо забезпечення їх благоустроєним житлом.

Таким чином, оскільки, Міністерство фінансів України у правовідносинах з позивачами не знаходилося і не знаходиться, то вимоги позивачів до Мінфіну вважають безпідставними.

Разом з цим, відповідно до ст. 13 Закону України " Про оплату праці" оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюються на підставі законодавчих та інших нормативних актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів в межах бюджетних асигнувань.

Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.

Згідно із ч. 2 ст.8 цього Закону умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, враховуючи те, що фінансові можливості Державного бюджету на 2005 рік у 2005 році не дозволяли здійснити зміни до умов розміру заробітної плати керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів, та те, що визначити умови оплати праці працівників установ і організацій, які фінансуються з бюджету, спеціально уповноважено Кабінет Міністрів України, вимоги позивачів є безпідставними.

Одночасно у відгуку на вказаний адміністративний позов Мінфін зазначив, що позивачі в позові не зазначили підстав, на яких позивачі звертаються з вимогами до Міністерства фінансів України. Зокрема, позивачі не перебувають у трудових відносинах з Міністерством, не наведено також у позові інших фактів та доказів порушення прав позивачів на отримання компенсаційних виплат саме Міністерством фінансів України.

У зв'язку з цим, та виходячи з положень ст. 221 Кодексу законів про працю України, Мінфін вважає вимоги позивачів безпідставними.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що позивачі працюють суддями Конотопського міськрайсуду Сумської області ( а.с.6,8-26)

Особливий статус судді, гарантії його незалежності визначається Конституції України (254к/96-ВР) і Законами України " Про статус суддів" (2862-12) та " Про судоустрій України" (3018-14) , що виключає в процесі конкретизації та розвитку будь-які обмеження законодавчо встановлених гарантій статусу суддів або зниження їх рівня .

Статті 126, 130 Конституції України, положення ч.ч.1, 3 ст. 11 Закону України "Про статус суддів " у взаємозв'язку з ч.8 ст.14 Закону України "Про судоустрій України" закріплюють обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів гарантують досягнутий рівень незалежності суддів і забороняють при прийнятті нових законів чи інших нормативних актів чи внесенні змін до них, скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів у тому числі заходи їх правового захисту, матеріального чи соціального забезпечення.

Вимоги ст. 129 ч.1 та ст. 130 ч.1 Конституції України у взаємозв'язку із положенням ст.ст. 11, 44 Закону України "Про статус суддів" створюють механізм захищеності судової влади.

Відповідно до ст.6.1 Європейської хартії про статус суддів рівень оплати професійного виконання суддею своїх повноважень встановлюється таким чином, щоб ніщо не могло вплинути на його незалежність та неупередженість.

Такими чином, норми про матеріальне та побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист встановлені ст.ст. 44, 45 Закону України "Про статус суддів" не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 8 рп /2002.

Зазначені вимоги чинного законодавства України стосовно заборони зниження матеріального забезпечення судців Конотопського міськрайсуду порушуються

ст.44 Закону України "Про статус судців", що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премії, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок, тобто щомісячні премії входять до структури заробітної плати суддів, яка встановлена на законодавчому рівні.

Встановлено, що суддям Конотопського міськрайсуду в 2005 році з квітня місяця нараховувалася та виплачувалась премія в розмірі 25% середньомісячного заробітку на підставі наказів суду, що підтверджує факт визнання Державною судовою адміністрацією право суддів на обов'язкове отримання щомісячної грошової премії (а.с.8,11, 13, 15, 17, 19, 21,23,25).

Але, незважаючи на те, що Конотопським міськрайсудом видавалися накази про виплату суддям премії в розмірі 25 % середньомісячного заробітку за січень-березень 2005 року і 2006 рік, які направлялись до ТУ ДСА в Сумській області (а.с.63-83) виплата премій проведена не була (а.с.8-26, 144) чим порушені вимоги чинного законодавства і права суддів Конротопського міськрайсуду на належне матеріальне забезпечення, а тому суд вважає, що їх вимоги про стягнення премії за період січень-березень 2005 року, 2006 рік підлягають повному задоволенню.

Суд вважає законним і погоджується з розрахунком премії за вказаний період (а.с.27-32, 35-45, 47-50) і вважає за необхідне стягнути на користь:

ОСОБА_1. в розмірі 11166 грн.73 коп ;

ОСОБА_2. в розмірі 3675 грн.09 коп ;

ОСОБА_3. в розмірі 11630 грн.14 коп;

ОСОБА_4. в розмірі 8430 грн.97 коп;

ОСОБА_5. в розмірі 11446 грн.22 коп;

ОСОБА_6. в розмірі 12256 грн.39 коп;

ОСОБА_7. в розмірі 12711 грн.91 коп;

ОСОБА_8. в розмірі 10285 грн.02 коп;

ОСОБА_9 в розмірі 9351 грн.46 коп.;

ОСОБА_10. в розмірі 10533 грн.56 коп.

Задовольняючи вказані вимоги суд бере до уваги той факт, що судді Конотопського міськрайсуду в листопаді 2006 року зверталися з заявою ТУ ДСА в Сумській області про виплату зазначених сум, але їм було відмовлено з підстав недостатності сум затвердженого кошторису н а виплату заробітної плати для виплати премії (а.с.7), а також те, що Державною судовою адміністрацією України затверджено кошторис ТУ ДСА в Сумській області на 2005 рік - 65% від необхідної суми, а на 2006 рік на 74% (а.с. 144).

Вирішуючи питання про розмір стягнень суд також враховує, що ТУ ДСА в Сумській області заперечуючи проти позову з посиланням на відсутність фінансування не оспорює сум, зазначених позивачами.

Що стосується вимог позивачів про стягнення на їх користь заборгованості з виплати надбавки за напруженість і складність роботи за 2006 рік в розмірі:

ОСОБА_1. в розмірі 11864 грн.63 коп ;

ОСОБА_2. в розмірі 6217 грн.05 коп ;

ОСОБА_3. в розмірі 14580 грн.69 коп;

ОСОБА_4. в розмірі 12196 грн.83 коп;

ОСОБА_5. в розмірі 12645 грн.27 коп;

ОСОБА_6. в розмірі 13162 грн.77 коп;

ОСОБА_7. в розмірі 13173 грн.73 коп;

ОСОБА_8. в розмірі 12397 грн.05 коп;

ОСОБА_9. в розмірі 13217 грн.52 коп;

ОСОБА_10. в розмірі 13034 грн.56 коп,

та премії до свята 8 Березня в 2005 році суддям: ОСОБА_1. в розмірі 71 грн.83 коп.; ОСОБА_3 в розмірі 131 грн.70 коп.; ОСОБА_8 в розмірі 131 грн.70 коп.;

ОСОБА_9 в розмірі 131 грн.70 коп.;

ОСОБА_10. в розмірі 131 грн.70 коп,

суд вважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, так як їх виплата не є обов'язковою складовою частиною заробітної плати суддів, тому їх виплата проводиться до відповідних постанов Кабміну з питань оплати праці суддів.

Так, відповідно до наказу №НОМЕР_1 від 20.01.2006 року встановлена надбавка за напруженість і складність в роботі за січень 2006 року в розмірі 50% посадового окладу суддям Конотопського міськрайсуду відповідно до Указу Президента України №220/2002 від 05.03.2002 року (220/2002) (а.с.84), який втратив чинність з 01 січня 2006 року за Указом Президента України від 21.01.2006 року №46/2006 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України" (46/2006) .

Також щомісячно з березня 2006 року наказами по Конотопському міськрайсуду встановлювалась 50% надбавка суддям за напруженість і складність роботи (а.с.85-94) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №248 від 03.03.2006 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету міністрів України з питань оплати праці судців" (248-2006-п) , якою така надбавка не передбачена, а передбачена надбавка за виконання особливо важливої роботи. Вказані виплати при цьому проводяться в межах фонду оплати праці,яке як вбачається з матеріалів справи не забезпечило вказані виплати.

Тому, посилання позивачів на гарантованість, як цих виплат, так і премій до свят з посиланням на Закон України "Про статус суддів" (2862-12) і Конституцію України (254к/96-ВР) є безпідставними.

Відповідно до ст.ст. 129, 130 Конституції України, ст.ст. 11, 44 Закону України "Про статус суддів", Указу Президента України від 21.01.2006 р. №46/2006 "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких указів Президента України" (46/2006) , постанови Кабінету Міністрів України №248 від 03.03.2006 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань оплати праці суддів" (248-2006-п) ,