ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Ліпського Д.В.
Гуріна М.I.
при секретарі судового засідання Проценко О.О.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А1384 про
зобов'язання здійснити перерахунок надбавки
у с т а н о в и л а :
У червні 2005 року ОСОБА_1, посилаючись на порушення
відповідачем положень Указу Президента України № 389 ( 389/2003 ) (389/2003)
"Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України,
Міністерства внутрішніх справ України, Державного комітету у
справах охорони державного кордону України та Управління державної
охорони України за безперервну службу" від 05 травня 2003 року
щодо виплати надбавки від грошового забезпечення, звернувся в
суд з позовом до військової частини А3627 (правонаступником є
військова частина А1384) про зобов'язання здійснити перерахунок
такої надбавки розміром у 90 % за період з травня 2003 року по
листопад 2004 року.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня
2005 року позов задоволено.
Новим рішенням апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2005
року, в задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1, з посиланням на
порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить
рішення апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої
інстанції залишити в силі.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши
доводи касаційної скарги, заперечення на скаргу та матеріали
справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає
з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач проходив військову службу, з
якої звільнений 30 листопада 2004 року за станом здоров'я, а
календарна вислуга при цьому становила 29 років і 3 місяці.
Також встановлено, що у період з травня 2003 року по листопад
2004 року ОСОБА_1 за місцем служби нараховувалась і виплачувалась
надбавка за тривалу безперервну службу.
Зокрема, з травня 2003 року по жовтень 2003 року розмір
надбавки становив 20% грошового забезпечення, у листопаді і грудні
2003 року - 90%, у січні - серпні 2004 року -20%, у вересні -
жовтні 2004 року - 70%, а у листопаді 2004 року - 90% грошового
забезпечення.
Скасувавши рішення суду першої інстанції про зобов'язання
відповідача провести перерахунок надбавки за період з 05.05.2003
року по 01.11.2004 року з тим, щоб її розмір становив 90%
грошового забезпечення, апеляційний суд правильно зазначив, що
такий перерахунок не грунтується на чинному матеріальному праві.
Так, пунктом 1 Указу Президента України № 389 від 05 травня
2003 ( 389/2003 ) (389/2003)
року (з наступними змінами) "Про надбавки
військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх
справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України
та Управління державної охорони України за безперервну службу"
Міністрові оборони України, у порядку і на умовах визначеним самим
Міністром, надано право встановлювати військовослужбовцям
щомісячні надбавки за безперервну військову службу в Збройних
Силах України у відсотках до грошового забезпечення, які мають
високі результати у службовій діяльності, стаж служби яких
становить понад 25 років, у розмірі до 90 відсотків.
Пунктом 2 Указу передбачено, що виплата таких надбавок
здійснюється з 1 травня 2003 року за рахунок коштів, передбачених
у Державному бюджеті України на утримання Збройних Сил України.
Оскільки позивачу розмір надбавок визначався на підставі
наказів Міністра оборони України у межах визначених Указом, то у
суду першої інстанції не було правових підстав для зміни
встановлених розмірів, а тому рішення апеляційного суду про
відмову у задоволенні позову є законним та обгрунтованим.
Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не
спростовують, оскільки зводяться до помилкового твердження, що
особам з вислугою понад 25 років розмір надбавки не може
становити менше 90 відсотків грошового забезпечення.
За правилами ч.1 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо
апеляційний суд не допустив порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення,
то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без
задоволення, а рішення - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а
рішення апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2005 року, - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.Г.Кобилянський
Д.В.Ліпський
М.I.Гурін