ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                              УХВАЛА
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     28 листопада 2006 року    м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
     Суддів: Бим М.Є, Гордійчук М.П.,  Леонтович  К.Г.,   Маринчак
Н.Є.,
     Чалого С.Я.,
     розглянувши у  попередньому  розгляді  справу  за  касаційною 
скаргою  суб'єкта  підприємницької  діяльності  -  фізичної  особи
ОСОБА_1  на   постанову   Київського   міжобласного   апеляційного
господарського суду від 14.03.2006 року у справі №3/215 за позовом
СПД ФО ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві  про
визнання недійсним актів ненормативного характеру, -
 
                           встановила:
     Суб'єкт підприємницької діяльності -  фізична  особа  ОСОБА_1
звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.
Полтаві  про  визнання  недійсними  податкових  повідомлень-рішень
НОМЕР_1    та    НОМЕР_2    мотивуючи    тим,     що     податкові
повідомлення-рішення, які є предметом  спору,  були  прийняті  без
дотримання норм матеріального права  та  за  недослідженістю  всіх
документальних доказів.
     Рішенням  господарського   суду   Полтавської   області   від
10.11.2004  року  позовні  вимоги  СПД  ФО   ОСОБА_1   задоволені.
Постановою  Київського  міжобласного  апеляційного  господарського
суду від 14.03.2006 року рішення суду першої інстанції  скасоване,
у задоволені позову відмовлено.
     Не погоджуючись із постановленим у  справі  судовим  рішенням
суду апеляційної інстанції позивач  в  касаційній  скарзі  просить
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду
від  14.03.2006  року  скасувати  та  залишити  в   силі   рішення
господарського суду Полтавської області від 10.11.2004 року.
     Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції  дійшов  вірного  висновку  про  те,  що
Законом України "Про податок  на  додану  вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        
встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням  до  бюджету
ПДВ  та  відшкодуванням  такого  податку.  При  цьому   нерозривно
пов'язані між собою сплата податку,  потім  включення  відповідних
сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ  за  рахунок
коштів, що були сплачені у  вигляді  податку.  За  змістом  Закону
України "Про податок на додану вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
          право  на
відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті  ПДВ,  а
не з самого факту існування  зобов'язання  по  сплаті  податку  на
додану вартість в ціні товару. Судом апеляційної  інстанції  вірно
встановлено,  що  доказів  сплати  ПДВ  до  бюджету  контрагентами
суб'єкта  підприємницької  діяльності  -  фізичної  особи  ОСОБА_1
позивачем суду не  надано.  За  таких  обставин,  суд  апеляційної
інстанції  правильно  вважає,  що  рішення   господарського   суду
Полтавської області від 10.11.2004 року прийняте при недоведеності
обставин, що мають значення  для  справи,  які  господарський  суд
першої  інстанції   визнав   встановленими,   та   невідповідності
висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також  у
зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
     Відповідно до ст. 224 КАС  України  суд касаційної  інстанції
залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення  -  без
змін, якщо  визнає,  що  суд  апеляційної  інстанції  не  допустив
порушень норм матеріального і процесуального права  при  ухваленні
судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
     Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги  не  дають
підстав  для висновку  про неправильне  застосування  судом   норм
матеріального чи процесуального  права,  яке  призвело  або  могло
призвести  до неправильного вирішення справи.
     З урахуванням викладеного, суд апеляційної  інстанції   виніс
законне і обгрунтоване  рішення, постановлене з дотриманням   норм
матеріального  та   процесуального   права  і  підстав  для   його
скасування не вбачається.
     Керуючись   ст.ст.220,   220-1,   223,   224,   231   Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія  суддів
Вищого адміністративного суду України, -
 
                            ухвалила:
     Касаційну  скаргу  суб'єкта  підприємницької   діяльності   -
фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.
     Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 14.03.2006 року залишити без змін.
     Ухвала  остаточна і оскарженню не підлягає.
 
     Судді:
     (підпис)
     Бим М.Є.
     (підпис)
     Гордійчук М.П.
     (підпис)
     Леонтович К.Г.
     (підпис)
     Маринчак Н.Є.
     (підпис)
     Чалий С.Я.
     З оригіналом згідно
     Суддя Вищого адміністративного
     суду України    К.Г.Леонтович