ОСОБА_1до Ялтинської міської Ради, виконкому Ялтинської міської Ради, за участю третьої особи: Ялтинського управління пенсійного фонду України в АРК про визнання недійсним розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії, суд

Представник відповідачів позов визнав.

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним розпорядження міського Голови від 17 лютого 2004 року № 454-л в частині встановлення їй стажу державної служби; визнати період роботи в управлінні торгівлі з 06 серпня 1987 року по 04 травня 1993 року - роботою на державній службі, зобов'язавши міського Голову зарахувати в стаж її роботи на державній службі вказаний період часу.

Вимоги мотивує тим, що з 1987 по 1993 рік вона працювала спеціалістом організаційно - контрольного відділу управління торгівлі Ялтинської Ради народних депутатів. Згідно Постанови КМУ від 03 травня 1994 року, займана нею посада є державною службою і повинна бути зарахована їй в стаж державного службовця. Разом з тим, розпорядженням Ялтинського міського Голови від 17 грудня 2004 року, період часу її роботи в управлінні торгівлі був виключений із стажу державної служби без документального підтвердження.

Представник третьої особи позовні вимоги не визнав, пояснивши суду, що управління торгівлі, в якому працювала позивачка з 1987 по 1993 рік, не фінансувалося за рахунок державного бюджету, а тому не може бути державною службою.

Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що розпорядженням голови виконкому Ялтинської міської Ради від листопаду 1982 року була проведена реорганізація управління міськторгвідділу та створено управління торгівлі виконкому Ялтинської міської Ради народних депутатів на повному господарському розрахунку, з окремим рахунком в Держбанку (а.с. 32-33). Наказом від 07 серпня 1987 року ОСОБА_1. з 06 серпня 1987 року була переведена на посаду інспектора організаційного відділу управління торгівлі; з 01 квітня 1988 року - переведена на посаду старшого торгового інспектора відділу організації торгівлі; 01 липня 1989 року - на посаду торгового інспектора торгівлі, а 04 травня 1993 року - звільнена по ч. 1ст. 40 КЗпП України, у зв'язку з ліквідацією підприємства (а.с. 9-10).

Розпорядженням міського Голови № 509 від 13 грудня 2003 року ОСОБА_1., для обчислення стажу державної служби, була встановлена щомісячна надбавка за вислугу років за станом на 02 січня 2004 року за 16 років 02 місяця у розмірі 25% (а.с. 11-13).

Разом з тим, розпорядженням Ялтинського міського Голови № 454-л від 17 грудня 2004 року, за станом на 02 січня 2005 року, стаж державної служби ОСОБА_1був знижений і встановлений у розмірі 20 % за 11 років 05 місяців (а.с. 14-16).

Не погодившись з даним розпорядженням, 10 серпня 2006 року ОСОБА_1звернулася до Міського Голови із заявою про відновлення терміну державної служби, на яку 30 серпня 2006 року їй була дана відповідь, що оскільки управління торгівлі, в якому вона працювала в період часу з 1987 по 1993 рік знаходилося на повному господарському розрахунку, отже в стаж державної служби даний період часу їй не включений.

Суд вважає, що дані дії міського Голови є обґрунтованими, відповідними Закону "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року (3723-12) , згідно статі 1 якого, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну платню за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Як слідує з Розпорядження виконкому Ялтинської міської Ради від листопаду 1982 року, і не заперечується позивачкою, управління торгівлі, в якому вона працювала з 1987 по 1993 рік, знаходилося на повному господарському розрахунку і не фінансувалося за рахунок коштів державного бюджету, а отже діяльність даного управління не відносилася до державної служби.

У обґрунтуванням своїх позовних вимог позивачка посилається на Постанову КМУ від 3 травня 1994 року "Про порядок обчислення стажу державної служби" (283-94-п) , згідно якому час роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів був УРСР і інших республік, зокрема виконкомів міських Рад, Рад народних депутатів, їх управлінь, до яких на думку позивачки відноситься і управління торгівлі, в якому вона працювала, зараховується в стаж державної служби, а також на роз'яснення Міністерства праці України про те, що згідно вищезгаданій Постанові КМУ, в стаж державної служби зараховується період роботи на посадах керівників і спеціалістів в управліннях, незалежно від джерел їх фінансування.

Разом з тим, вказана Постанова КМУ була прийнята на підставі і у виконання Закону України "Про державну службу" (3723-12) , який визначає основні правові положення про державну службу, порядок її проходження і забезпечення, а отже не може йому суперечити.

Статтею 1 Закону України "Про державну службу" визначено, що до державної служби в Україні відноситься виключно діяльність осіб, які одержують заробітну платню за рахунок державних коштів. Вищезгадана Постанова КМУ від 3 травня 1994 року не конкретизує джерела фінансування осіб, що працюють в державному апараті, тобто вступає в суперечність із Законом, який має вищу юридичну силу.

Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно - правового акту Конституції України (254к/96-ВР) , закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, суд вважає, що робота ОСОБА_1в управлінні торгівлі з 1987 по 1993 рік не відноситься до роботи на державній службі, а отже розпорядження Ялтинського міського Голови від 17 грудня 2004 року, яким позивачці був скорочений стаж державної служби, є законним, у зв'язку з чим в позові їй слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 69, 158- 160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У позові ОСОБА_1до Ялтинської міської Ради, виконкому Ялтинської міської Ради про визнання недійсним розпорядження, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.