ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
Iменем України
"24" листопада 2006 р. №К-9502/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Сергейчука О.А.
Суддів Гордійчук М.П.
Костенка М.I.
Нечитайла О.М.
Шипуліної Т.М.
секретар судового засідання Бойченко Ю.П.
за участю представників:
позивача: Козлюк З.Р. (дов. від 24.04.2006 р. №06-5105);
відповідача: не з'явились
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Львові
на рішення Господарського суду Львівської області від
26.04.2005 р.
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
30.08.2005 р.
у справі №5/240-2/23
за позовом Відкритого акціонерного товариства по
газопостачанню та газифікації "Львівгаз"
до Державної податкової інспекції у м. Львові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та
газифікації "Львівгаз" (далі по тексту - позивач, ВАТ "Львівгаз")
звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до
Державної податкової інспекції у м. Львові (далі по тексту -
відповідач, ДПI у м. Львові) про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 11.12.2002 р. №0000551630/0/18767.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Львівської області від
26.04.2005 р. у справі №5/240-2/23 (суддя Зварич О.В.), яке
залишено без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 30.08.2005 р. (головуючий суддя - Галушко
Н.А., судді Процик Т.С., Юрченко Я.О.), позовні вимоги ВАТ
"Львівгаз" задоволено; визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення від 11.12.2002 р. №0000551630/0/18767.
ДПI у м. Львові не погоджуючись з рішенням Господарського
суду Львівської області від 26.04.2005 р. та постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2005 р. у
справі №5/240-2/23 подало касаційну скаргу, в якій просить їх
скасувати; прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних
вимог ВАТ "Львівгаз" відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові
докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає,
що касаційна скарга ДПI у м. Львові підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ВАТ "Львівгаз", суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: 1) сума податкового
зобов'язання, яка задекларована позивачем в податкових деклараціях
за 2000 р. та січень-березень 2001 р. (з яких складається сума
податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5
638 306,65 грн.) не може вважатися узгодженою, оскільки відповідно
до п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
він набрав чинності з 01.04.2001
р., а правовідносини, щодо яких цей Закон застосовано виникли в
грудні 2000 р., січні-березні 2001 р.; 2) податкове повідомлення
від 17.07.2001 р. №5 не може бути підставою нарахування штрафних
санкцій, оскільки станом на 17.07.2001 р. не набула чинності ст. 6
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, в наслідок чого позивач не міг здійснити процедуру
апеляційного узгодження сум податкової заборгованості, що, на
думку судів попередніх інстанцій, виключає можливість узгодження
сум податкового зобов'язання; 3) сума фактичного податкового боргу
ВАТ "Львівгаз" не відповідає сумі вказаній в податковому
повідомленні від 17.07.2001 р. №5.
Поряд з цим, Вищий адміністративний суд України вважає за
необхідне зазначити, що Законом України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено особливу процедуру
застосування норм цього закону в перехідний період.
Так, відповідно з п.п. 18.1.4 п. 18.1 ст. 18 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий
борг, що виник у період з 1 січня 2001 року до 1 квітня 2001 року,
підлягає сплаті у січні - квітні 2001 року відповідно до строків
сплати податкових зобов'язань, встановлених цим Законом.
Згідно з п.п. 19.3.4 п. 19.3 ст. 19 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
неоплачені внаслідок
недостатності коштів платіжні документи, у тому числі органів
стягнення, які перебували в обліку банків на момент набрання
чинності цим Законом, повертаються їх виписувачам без виконання
протягом п'яти робочих (банківських) днів з дня набрання чинності
цим Законом. Контролюючий орган, який отримав такий неоплачений
платіжний документ, зобов'язаний надіслати платнику податків
податкове повідомлення про суму непогашеного податкового
зобов'язання, зазначеного у цьому платіжному документі, яка
підлягає сплаті протягом строків, визначених статтею 5 цього
Закону. У разі коли згідно з п. 18.1 ст. 18 цього Закону таке
податкове зобов'язання підлягає списанню повністю або частково,
податкове повідомлення не надсилається або надсилається у
частковій сумі. У разі коли згідно з п. 18.1 ст. 18 цього Закону
таке податкове зобов'язання може бути за бажанням платника
податків розстрочене, контролюючий орган надсилає податкове
повідомлення після закінчення 60 календарного дня з дня набрання
чинності цим Законом, якщо платник податків не скористався правом
такого розстрочення. З дня набрання чинності цим Законом до дня,
наступного за граничним днем сплати податкового зобов'язання,
зазначеного у податковому повідомленні, наданого контролюючим
органом згідно з цим пунктом, пеня та штрафні санкції на суму
такого податкового зобов'язання не нараховуються.
Таким чином, п.п. 19.3.4 п. 19.3 ст. 19 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
на контролюючий орган
покладено обов'язок надіслати платнику податків податкове
повідомлення на суму податкового зобов'язання, яке підлягало
сплаті платником податків, а платник податків зобов'язаний
сплатити до дня, наступного за граничним строком податкове
зобов'язання, зазначене у податковому повідомленні, яке надане
контролюючим органом згідно з цим пунктом, при цьому, з дня
набрання чинності цим Законом до дня, наступного за граничним днем
сплати податкового зобов'язання, зазначеного у податковому
повідомленні, пеня та штрафні санкції на суму такого податкового
зобов'язання не нараховуються.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до
довідки філії Залізничного відділення Промінвестбанку м. Львова
від 11.07.2003 р. неоплачені в наслідок недостатності коштів
платіжні документи, в т.ч. і органів стягнення, які перебували на
обліку банків на момент набрання чинності Законом України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, повернулися їх
виписувачу без виконання.
17.07.2001 р. ДПI у м. Львові в порядку передбаченому п.п.
19.3.4 п. 19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
надіслано позивачу податкове
повідомлення №5 про наявність непогашеного боргу у розмірі 7 492
915,12 грн., який виник з 01.01.2001 р.
Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник
податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці
до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного
строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у
розмірі десяти відсотків такої суми; при затримці від 31 до 90
календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного
строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у
розмірі двадцяти відсотків такої суми; при затримці, що є більшою
90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку
сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі
п'ятдесяти відсотків такої суми. Таким чином, як випливає з
приписів вищенаведеної правової норми, дана норма застосовується
тільки у тому випадку, коли платник податків не сплачує узгоджену
суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, які
визначені зазначеним законом.
У зв'язку з непогашенням зазначеного податкового
зобов'язання, 11.12.2002 р. ДПI у м. Львові прийнято податкове
повідомлення-рішення №0000551630/0/1876, яким позивачу нараховано
штрафні (фінансові) санкції на суму у розмірі 2 819 153,33 грн. за
затримку на 91 календарний день суми узгодженого податкового
зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 638 306,65
грн., відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Правила щодо узгодження податкового зобов'язання визначені
ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами і державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, яка набрала чинності 01.04.2001 р. та відповідно до
п. 5.1 якої податкове зобов'язання, самостійно визначене платником
податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня
подання такої податкової декларації.
Таким чином, на думку Вищого адміністративного суду України,
податкове зобов'язання визначене платником податків у податкових
деклараціях за 2000 р. та січень-березень 2001 р. не є узгодженим
саме до дня, наступного за граничним днем сплати податкового
зобов'язання, зазначеного у податковому повідомленні, направленому
контролюючим органом в порядку передбаченому п.п. 19.3.4 п. 19.3
ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
При цьому, судова колегія звертає увагу на відсутність в
даному випадку порушення ст. 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, оскільки Закон України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є процедурним та застосовується в
т.ч. і до регулювання правовідносин пов'язаних з погашенням
податкового боргу платника податків, який вже існує на момент
набрання чинності цим законом, процедуру стягнення якого прямо
передбачено п.п. 19.3.4 п. 19.3 ст. 19 Закону.
Однак, при розгляді даної справи вищевикладене судами першої
та апеляційної інстанцій до уваги не прийнято.
Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України. Обгрунтованим визнається рішення, в
якому повно відображені обставини, які мають значення для даної
справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки
є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
підставою для скасування судових рішень судів
першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на
новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи
процесуального права, які призвели або могли призвести до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції.
Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки
допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм
матеріального права призвели до неправильного вирішення спору та
не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені
судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити
спір відповідно до закону.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові
на рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2005
р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
30.08.2005 р. у справі №5/240-2/23 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Львівської області від 26.04.2005
р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
30.08.2005 р. у справі №5/240-2/23 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду
Львівської області.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
(підпис)
О.А. Сергейчук
Судді
(підпис)
М.П. Гордійчук
(підпис)
М.I. Костенко
(підпис)
О.М. Нечитайло
(підпис)
Т.М. Шипуліна
З оригіналом згідно
Суддя О.А. Сергейчук