ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: Бутенка В.I.,
суддів: Сороки М.О.,
Горбатюка С.А.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.
при секретарі: Якименко О.М.
з участю представників Артемівської об'єднаної державної
податкової інспекції Донецької області Стрибань З.А., Куріги О.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу
за касаційною скаргою Артемівської об'єднаної державної
податкової інспекції Донецької області на ухвалу Донецького
апеляційного господарського суду від 26 грудня 2005 року
у справі за позовом Артемівської об'єднаної державної
податкової інспекції Донецької області (далі - ОДПI) до ЗАТ
"Укрінторгконтракт" про визнання суми податкових зобов'язань,
встановила:
ОДПI звернулась до господарського суду з позовом до ЗАТ
"Укрінторгконтракт" про визнання суми податкових зобов'язань.
Рішенням господарського суду Донецької області від 25 жовтня
2004 року позов задоволено частково. Визнано податкові
зобов'язання ЗАТ "Укрінторгконтракт" з податку на прибуток у сумі
56884 грн., що визначені ОДПI у податковому повідомленні-рішенні №
0000402600/1 від 11.08.2003 р. та з податку на додану вартість у
сумі 37658 грн., що визначені ОДПI в податковому
повідомлені-рішенні № 00004126001/ від 11.08.2003 р. В решті позов
залишено без задоволення. Стягнуто з позивача на користь СПД
ОСОБА_1 витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи у
сумі 7500 грн. Стягнуто з відповідача на користь СПД ОСОБА_1
витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи у сумі 7500
грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26
грудня 2005 року рішення суду першої інстанції скасовано. У
задоволенні позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету
України на користь відповідача витрати по сплаті державного мита у
сумі 117.50 грн., які сплачені при поданні апеляційної скарги.
У касаційній скарзі ОДПI, посилаючись на порушення судами
норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду
апеляційної інстанції скасувати і залишити в силі рішення суду
першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, що позивачем здійснена перевірка ЗАТ
"Укрінторгконтракт" з питань дотримання вимог податкового
законодавства за період з 01.01.2001 р. по 01.01.2003 р. За
результатами перевірки був складений акт №
377-26-2/211-13-21991064 від 18.02.2003 р., на підставі якого
прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.02.2003р. №
0000052600/0-406/2003-26-21991064/3340, яким визначений податок на
додану вартість у сумі 79653 грн. та застосована штрафна санкція у
сумі 39827 грн. та № 0000042600/0-405/203-26-31991064/3341, яким
визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі
119466 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 59733 грн.
Зазначені повідомлення - рішення є предметом розгляду в іншій
справі.
За результатами перевірки ЗАТ "Укрінторгконтракт" з питань
дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2001
р. по 01.01.2003 р. (за той же період, що був предметом перевірки
у лютому 2003 р., акт від 18.03.2003 р.) був складений акт №
1472/26-2-211-21991064 від 15.07.2003 р., яким встановлено, що на
підприємстві відсутній податковий облік. У зв'язку з відсутністю
первинних документів за період з 01.04.2001р. по 01.01.2003 р.
позивач надав ОДПI декларації з податку на прибуток, в яких
декларувало відсутність фінансово-господарської діяльності, тобто
подавало декларації з прочерками.
В результаті досліджень зазначених документів ОДПI,
застосовуючи непрямі методи, дійшла висновку про порушення
відповідачем вимог п.5.2 ст. 5, п. 4.1.1 ст.4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що спричинили
заниження суми оподаткованого прибутку в цілому за результатами
обох перевірок на 587868,3 грн., чим занижено податок на прибуток
на суму 56884 грн. в тому числі за 2001 р. - 16665 грн., за 2002
р. - 40219 грн. В результаті порушень п.4.1 ст.4, п.7.4.1, 7.5.1
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
позивач занизив за результатами даної перевірки
податкові зобов'язання з ПДВ у 2001 р. на 10846 грн., у 2002 р. на
26812 грн., всього на 37658 грн.
За результатами перевірки з посиланням на акт перевірки
1472/26-№2-211-21991064 від 15.07.2003 р. на підставі п.4.3 ст.4
Закону України "Про порядок погашення зобов'зань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 218-14 ) (218-14)
відповідачу визначені з використанням непрямих методів
податкові зобов'язання податковими повідомленнями - рішеннями від
16.07.2003 р. № 0000402600/0 з податку на прибуток у сумі 56884
грн. та фінансових санкцій у сумі 5684 грн. та № 0000412600/0 з
податку на додану вартість у сумі 37658грн. та штрафної санкції у
сумі 18829 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що
перевірка проведена за дорученням слідчого, носила характер
додаткової перевірки, тому ОДПI мала право визначити рішення
податкового органу від 14.12.2003 р. № 314 як підставу для
застосування непрямих методів при проведенні такої перевірки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції
виходив з того, що в ОДПI не було підстав для проведення перевірки
із застосуванням непрямих методів, оскільки відповідно до п.4.3.
ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
непрямі методи застосовуються в разі, якщо платник
податків не подає у встановлений строк всі податкові декларації.
При проведенні перевірки позивачем був порушений п.п.4.3.1 п.4.2
ст. 4 зазначеного Закону, оскільки відповідач був позбавлений
права надати будь-які документи або пояснення із-за не знання про
проведення перевірки. Відомості про те, що перевірку проведено з
відома керівника відповідача є недостовірними.
Вказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає
фактичним обставинам справи.
Указом Президента України від 23.07.1998р. № 817/98-ВР
( 817/98 ) (817/98)
"Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької
діяльності" визначені правові засади проведення перевірок
платників податків та встановлено право органів податкової служби
проводити планові та позапланові виїзні перевірки.
Податковим органом місцезнаходження АТЗТ "Укрінторгконтракт"
було перевірено вже після проведення перевірки та і складання акту
перевірки. На порушення п. 1 вищевказаного Указу Президента
України від 23.07.1998р. № 817/98-ВР ( 817/98 ) (817/98)
виїзна перевірка
не проводилась.
Суд апеляційної інстанції обгрунтовано відхилив посилання
позивача на неможливість проведення перевірки за місцезнаходженням
позивача у зв'язку з відсутністю його посадових осіб, оскільки
чинне законодавство не ставить у залежність можливість проведення
податковим органом перевірок платників податків без дотримання
його вимог від будь-яких дій або бездіяльності посадових осіб
платників податків.
Перевірка АТЗТ "Укрінторгконтракт" була здійснена на підставі
доручення слідчого органу, яким доручено організацію проведення
працівниками Артемівської ОДПI додаткової документальної перевірки
відповідача з метою уточнення в процесі досудового слідства з
урахуванням наявних відомостей про рух коштів по рахунку АТЗТ
"Укрінторгконтракт" та результатів зустрічних перевірок суми
заниження податків, визначених раніше актом перевірки №
377-26-2/211-13-21991064 від 18.12.03р.
Тобто, податковому органу було доручено здійснити додаткову
документальну перевірку АТЗТ "Укрінторгконтракт" у межах
кримінальної справи. Первинні документи, на підставі яких
здійснювалась господарська діяльність відповідача, та формувалися
податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану
вартість, а також податковий кредит з податку на додану вартість
при здійсненні перевірки податковим органом не досліджувались.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що такий акт
перевірки відповідно до ст.65 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
є доказом
нарівні з іншими доказами лише у межах кримінальної справи і не
може бути підставою для нарахування податкового зобов'язання
податковим повідомленням-рішенням відповідає положенням чинного
законодавства.
Підпунктом 4.3.1 п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
( 2181-14 ) (2181-14)
встановлено,
що у разі якщо контролюючий орган не може самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків згідно з
підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з
не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його
відокремлених пі дрозділів, місцезнаходження фізичної особи або
ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання
відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо
визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням
платником податків податкового обліку або відсутністю визначених
законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань
платника податків може бути визначена за непрямим методом.
Відповідно до Методики визначення сум податкових зобов'язань
за непрямими методами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів
України від 27.05.2002р. № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
, під непрямими
методами визначення сум податкових зобов'язань платників податків
розуміється визначення сум їх податкових зобов'язань за оцінкою
витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб,
які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших
елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку
податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору
(обов'язкового платежу) відповідно до закону. При цьому, оцінка
елементів податкових баз здійснюється за допомогою інформації,
одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи.
Непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань
застосовуються виключно за наявності підстав, передбачених
пунктом 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Пунктом 5 Методики визначення сум податкових зобов'язань за
непрямими методами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів
України від 27.05.2002р. № 697 ( 697-2002-п ) (697-2002-п)
зазначено, що
рішення про застосування непрямих методів визначення сум
податкових зобов'язань приймає керівник органу державної
податкової служби. В цьому рішенні обов'язково зазначаються
підстави його прийняття. Відповідно до пункту 9 вищезазначеної
Методики результати перевірки, здійсненої з метою визначення сум
податкових зобов'язань за непрямими методами, оформляються актом,
що затверджується особою, яка прийняла рішення про застосування
непрямих методів.
Судом встановлено, що обов'язкове відповідно до вищеописаного
рішення начальника Артемівської ОДПI про застосування непрямих
методів до відповідача взагалі не існує, чим порушений порядок
проведення перевірки за непрямими методами.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що у позивача не
було підстав для проведення перевірки із застосуванням непрямих
методів, оскільки підприємство подавало у встановлений строк всі
податкові декларації узгоджується із п.4.3 ст.4 Закону України від
21.12.2000р. №2181III "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до якого непрямі методи застосовуються,
якщо платник податків не подає у встановлений строк податкову
декларацію.
З врахуванням того, що висновок апеляційного суду про не
повідомлення відповідача належним чином про початок перевірки
грунтується на досліджених доказах, які є в матеріалах справи, що
позбавило останнього права надати будь-які документи або
пояснення, правомірно застосовані положення ст..70 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
про не взяття до уваги акту перевірки, яка була
проведена з порушенням п.п.4.3.1 п.4.2 ст.4 Закону України від
21.12.2000р. №2181-111 "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції не допустив
порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні
судового рішення, це судове рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової
інспекції Донецької області залишити без задоволення, а ухвалу
Донецького апеляційного господарського суду від 26 грудня 2005
року - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно
Суддя: