ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                    I М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
     23 листопада 2006 року  м. Київ
     Колегія  суддів  Вищого  адміністративного  суду  України   в
складі:
     Головуючого - судді  Цуркана М.I.,
     суддів:  Амєліна  С.Є.,  Кобилянського  М.Г.,  Юрченка  В.В.,
Ліпського Д.В.
     секретар: Проценко О.О.
     розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну  скаргу
управління Пенсійного фонду  України  в  м.  Ужгороді  на  рішення
Ужгородського міського місцевого суду від 26 червня 2003  року  та
ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 23 грудня  2003
року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління  Пенсійного  фонду
України в м. Ужгороді про включення до стажу державного  службовця
наукової роботи, -
 
                      В С Т А Н О В И Л А :
     У листопаді 2002 року ОСОБА_1 (далі - позивач)  звернувся  до
суду  з  позовом  про  зобов'язання  Управління  Пенсійного  фонду
України в м. Ужгороді та включення стажу його наукової  роботи  до
стажу  державної  служби  і  призначити  йому  пенсію   державного
службовця, починаючи з 4 квітня 2002 року.
     Рішенням Ужгородського міського  суду  Закарпатської  області
від 26  червня  2003  року  позовні  вимоги  позивача  задоволено.
Управління Пенсійного фонду  України  в  м.  Ужгороді  зобов'язано
включити стаж наукової роботи Ломоносова В.И. до  стажу  державної
служби станом на 4 квітня 2002 року.
     Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 23 грудня
2003 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
     Не  погоджуючись  з  рішенням  суду  першої  та   апеляційної
інстанції  управління  Пенсійного  фонду  України  в  м.  Ужгороді
звернулось з касаційною скаргою до Вищого  адміністративного  суду
України, в якій просить скасувати рішення  Ужгородського  міського
суду Закарпатської області від 26 червня 2003 року та апеляційного
суду Закарпатської області від  23  грудня  2003  року,  а  справу
повернути на новий судовий розгляд, оскільки судами порушено норми
матеріального права. В касаційній скарзі  посилаються  на  те,  що
суди  при  ухвалені  рішень  дали   неправильну   правову   оцінку
обставинам у  справі.  Не  вірно  застосовано  постанову  Кабінету
Міністрів України  від  03.05.1994  року  №283  ( 283-94-п ) (283-94-п)
          "Про
порядок  обчислення  стажу  державної  служби   (із   доповненнями
внесеними постановою Кабінету  Міністрів  України  від  22.11.2001
року  №1571  ( 1571-2001-п ) (1571-2001-п)
        ,  в   редакції   постанови   Кабінету
Міністрів України №85 від 18.01.2003 ( 85-2003-п ) (85-2003-п)
         року).
     Заслухавши  доповідь  судді  Вищого  адміністративного   суду
України,  перевіривши  доводи  касаційної  скарги  за  матеріалами
справи, колегія суддів вважає, що  касаційна  скарга  не  підлягає
задоволенню з наступних підстав.
     Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1
з  03.07.1972  року  до  02.01.1974  року   працював   у   відділі
фотоядерних процесів Ужгородського відділення інституту досліджень
НАН  України  на  посадах  IНФОРМАЦIЯ_1,  з  01.11.1982  року   до
01.08.1986 року IНФОРМАЦIЯ_2, а з 01.08.1986  року  до  10.07.1991
року IНФОРМАЦIЯ_1, вказане підтверджується  довідками  НОМЕР_1  та
довідкою НОМЕР_2.
     Відповідно до Закону України "Про наукову і  науково-технічну
діяльність" ( 1977-12 ) (1977-12)
         та Постанови Кабінету Міністрів України  №
1571 від 22.11.2001 ( 1571-2001-п ) (1571-2001-п)
         року перебування  на  вказаних
вище посадах зараховується до стажу наукової роботи, незалежно від
наявності наукового ступеня або вченого звання,  і  дає  право  на
призначення пенсії.
     Пункт  3  "Порядку  обчислення   стажу   державної   служби",
затвердженого  постановою  Кабінету  Міністрів  України   №283    
( 283-94-п ) (283-94-п)
          від 3.05.1994 року (в редакції від 22 листопада 2001
року) передбачає, що до стажу державної служби  включається  також
час  роботи  на  посадах  науково-педагогічних   державних   вищих
навчальних  закладів   третього-четвертого   рівнів   акредитації,
перебування на яких дає право  на  одержання  пенсій  та  грошової
допомоги при виході на пенсію відповідно до вище названого закону.
     Висновок суду першої та апеляційної інстанції, про те, що  на
час звернення позивача до управління пенсійного фонду України в м.
Ужгороді з позовом щодо зарахування його наукового стажу роботи до
стажу  державної  служби  діяв  Закон  України  "Про   наукову   і
науково-технічну  діяльність"  ( 1977-12 ) (1977-12)
          (в  редакції  від   22
листопада 2001 року) та Постанова  Кабінету  Міністрів  України  №
1571 від 22.11.2001 ( 1571-2001-п ) (1571-2001-п)
         року повністю обгрунтований  і
базується на діючому законодавстві.
     Стаття  58  Конституції  України  ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
          передбачає:
"Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної  дії  в
часі...".
     Виходячи з цього, дія постанови  Кабінету  Міністрів  України
№85 від  18.01.2003  ( 85-2003-п ) (85-2003-п)
          року  "Про  внесення  змін  до
Порядку обчислення стажу державної  служби",  якою  змінено  абзац
п'ятнадцятий пункту 3 "Порядку обчислення стажу державної  служби"
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  3  травня
1994 року №283 ( 283-94-п ) (283-94-п)
        , і передбачена залежність  зарахування
стажу наукової  роботи  до  державної  служби  за  умови  переходу
наукових працівників на  роботу  до  органів  державної  влади  на
посади,  які  згідно  із  законодавством  відносяться   до   посад
державного службовця, не підлягає застосуванню,  оскільки  не  має
зворотної сили.
     За  таких  обставин,  висновок  суду  першої  та  апеляційної
інстанції про задоволення позовних  вимог  ОСОБА_1  є  законним  і
обгрунтованим.
     Судом апеляційної  інстанції  повно  та  всебічно  перевірені
надані сторонами докази, дана їм належна  оцінка  у  рішенні,  яке
належним чином мотивоване і за своїм змістом та формою  відповідає
вимогам матеріального та процесуального закону.
     Оскільки,  при   ухваленні   судових   рішень   та   вчиненні
процесуальних дій суд першої та апеляційної інстанції не допустили
порушень норм матеріального і процесуального права,  то  касаційна
скарга  підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без
змін.
     Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, ч.5 ст.254  КАС  України
( 2747-15 ) (2747-15)
        , колегія суддів  -
 
                        У Х В А Л И Л А :
     Касаційну скаргу управління Пенсійного  фонду  України  в  м.
Ужгороді   залишити  без  задоволення,  а  рішення   Ужгородського
міського суду Закарпатської області від 26  червня  2003  року  та
ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 23 грудня  2003
року  - без змін.
     Ухвала оскарженню не підлягає  та  набирає  законної  сили  з
моменту проголошення.
     ГОЛОВУЮЧИЙ :  М.I. Цуркан
     СУДДI :  С.Є. Амєлін
     М.Г. Кобилянський
     В.В. Юрченко
     Д.В. Ліпський