ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого: судді Харченка В.В.
Суддів: Берднік I.С.
Васильченко Н.В.
Кравченко О.О.
Матолича С.В.
при секретарі : Деревенському I.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду
в м. Києві справу за касаційною скаргою Київської регіональної
митниці на постанову господарського суду м. Києва від 23 грудня
2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду
від 03 квітня 2006 року у справі за позовом дочірнього
підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державної
госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної фірми
"Укрінмаш" до Київської регіональної митниці про визнання
недійсними талонів відмови у пропуску на митну територію України
та зобов'язання вчинити дії, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2005 року дочірнє підприємство Державної
компанії "Укрспецекспорт" - Державна госпрозрахункова
зовнішньоторговельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" звернулося
до суду з позовом до Київської регіональної митниці про визнання
недійсними талонів відмови у пропуску на митну територію України
та зобов'язання вчинити дії.
Постановою господарського суду м. Києва від 23 грудня 2005
року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного
господарського суду від 03 квітня 2006 року позовні вимоги
дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" -
Державної госпрозрахункової зовнішньоторговельної та інвестиційної
фірми "Укрінмаш" задоволено.
В касаційній скарзі Київська регіональна митниця просить
скасувати ухвалені судові рішення і ухвалити нове рішення про
відмову в позові дочірньому підприємству Державної компанії
"Укрспецекспорт" - Державній госпрозрахунковій
зовнішньоторговельній та інвестиційній фірмі "Укрінмаш",
посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду
України, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та Дочірньою
компанією Китайської корпорації "Судотяжпром" було укладено
зовнішньоекономічні контракти від 04.04.03 року №
К108/03РМ4037-1202 та від 25.07.04 року № М081-04С8ОС/ЛС0101Ж на
поставку товарів військового призначення та подвійного
використання до Китайської Народної Республіки.
Відповідно до преамбули Закону України від 20.02.03 року №
549-ЇУ "Про державний контроль за міжнародними передачами товарів
військового призначення та подвійного використання" ( 549-15 ) (549-15)
(далі - Закон № 549-IУ) він регулює діяльність, пов'язану з
державним контролем за міжнародними передачами товарів
військового призначення та подвійного використання, з метою
забезпечення захисту національних інтересів України, дотримання
нею міжнародних зобов'язань щодо нерозповсюдження зброї масового
знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів
озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення
використання зазначених товарів у терористичних та інших
протиправних цілях.
Статтею 2 Закону № 549-IУ ( 549-15 ) (549-15)
передбачено, що його дія
поширюється на діяльність, пов'язану з міжнародними передачами
товарів, включаючи надання посередницьких (брокерських) послуг,
виробниче, науково-технічне та інше кооперування, демонстрування
товарів як експонатів на міжнародних виставках та ярмарках з метою
рекламування, проведення випробувань, торгівлю та операції з
обміну ними, що виконуються в установленому порядку суб'єктами
здійснення міжнародних передач товарів.
Згідно зі статтею 5 Закону № 549-IУ ( 549-15 ) (549-15)
одним з
методів здійснення державного експортного контролю є надання
дозволів чи висновків на здійснення міжнародних передач товарів
або проведення переговорів щодо здійснення таких передач.
Виходячи з положень статті 15 Закону № 549-IУ ( 549-15 ) (549-15)
,
дозволи на вивезення товарів військового призначення та товарів
подвійного використання оформляються спеціально уповноваженим
органом виконавчої влади з питань державного експортного контролю.
На підставі пункту 1 Положення про Державну службу
експортного контролю України, затвердженого Указом Президента
України від 17.04.02 року № 342/2002 ( 342/2002 ) (342/2002)
, Державна
служба експортного контролю України (Держекспортконтроль
України) є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з
питань державного експортного контролю.
Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю
за міжнародними передачами товарів військового призначення,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.03
року № 1807 ( 1807-2003-п ) (1807-2003-п)
, міжнародна передача товарів може
здійснюватися суб'єктом здійснення міжнародних передач товарів або
іноземним суб'єктом господарської діяльності за наявності у нього
відповідного дозволу чи висновку Держекспортконтролю України.
Iнструкцією про порядок оформлення і використання дозвільних
документів у галузі державного експортного контролю, затвердженою
наказом Держекспортконтролю України від 29.11.04 року № 355
( z1576-04 ) (z1576-04)
, встановлений порядок оформлення та використання
дозволів і висновків Держекспортконтролю України у галузі
державного експортного контролю на право здійснення міжнародних
передач зазначених у них товарів. На підставі згаданих документів
митними органами приймається рішення щодо митного оформлення цих
товарів. Дозвіл оформлюються Держекспортконтролем України за
встановленим зразком (форма дозволу наведена у додатку 1 до цієї
Iнструкції).
Підпункт 3.2 пункту 3 Iнструкції встановлює, що в графі 12
дозволу, яка носить назву "Найменування і повний опис товару
(додаткова одиниця виміру)", перед найменуванням товарів може
наводитися їх класифікація: товари військового призначення (ТВП)
чи товари подвійного використання (ТПВ). Необхідний обсяг даних,
що вносяться до цієї графи, визначається Держекспортконтролем
України. Отже саме цей орган, оформлюючи дозвіл на право
здійснення міжнародних передач визначених товарів, може зазначати
їх класифікацію. Якщо ж таке зазначення буде відсутнє, то
встановлення класу товарів відбувається відповідно до списків ТВП
та ТПВ, що містяться у вигляді додатків до Порядків, що
затверджені згідно з постановою Кабінету Міністрів України від
20.11.03 року № 1807 ( 1807-2003-п ) (1807-2003-п)
(в редакції постанови
Кабінету Міністрів України від 23.12.04 року № 1721
( 1721-2004-п ) (1721-2004-п)
) та постановою Кабінету Міністрів України від
28.01.04 року № 86 ( 86-2004-п ) (86-2004-п)
.
Відповідно до чинного законодавства позивач отримав дозвіл
Держекспортконтролю України від 11.07.05 року № 25475301 на
вивезення товарів військового призначення, а 08.09.2004 року-
дозвіл № 25167801 на вивезення товарів подвійного використання.
У дозволі Держекспортконтролю України від 11.07.05 року №
25475301 (графа 12) зазначено "ТВП", тобто товар військового
призначення.
Графа 12 дозволу від 08.09.05 року № 25167801 містить
позначку "ТПВ", тобто підтверджує, що зазначений в дозволі товар є
товаром подвійного використання.
Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені у дозволах
об'єкти в розумінні Закону України № 549-IУ ( 549-15 ) (549-15)
є
товарами, на них поширюються положення останнього, в тому числі,
щодо митного оформлення.
Статтею 21 З акону № 549-IУ ( 549-15 ) (549-15)
передбачено, що митне
оформлення та митний контроль товарів здійснюються в порядку,
передбаченому Митним кодексом України ( 92-15 ) (92-15)
(далі - МК
України), у зв'язку з чим позивач звернувся до Київської
регіональної митниці з метою здійснити митне оформлення товарів
військового призначення та подвійного використання за зазначеними
вище контрактами.
З посиланням на Закон України від 20.04.2000 року № 1690-III
"Про принципи справляння непрямих податків під час експорту та
імпорту товарів (робіт, послуг)" ( 1690-14 ) (1690-14)
та статтю 81 МК
України відповідач відмовив позивачеві в митному оформленні (талон
відмови від 11.07.05 року № 04/05), зазначивши, що інформація
(програмне забезпечення) відносяться до робіт (послуг) та
обов'язковому декларуванню митному органу по ВМД не підлягають.
Талоном відмови в митному оформленні від 14.09.05 року №
07/05 з посиланням на статтю 81 МК України та статті 179, 181
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
(далі - ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
) відповідач відмовив позивачеві в митному оформленні
технічної документації, пославшись на те, що її розробка є
роботами (послугами), а відтак не підлягає обов'язковому
декларуванню митному органу по ВМД.
Як правильно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій,
обгрунтування відмови в митному оформленні товарів військового
призначення та подвійного використання, які містяться у талонах
відмови від 11.07.05 року № 04/05 та від 14.09.05 року №07/05,
наведені відповідачем, не відповідають чинному законодавству
України, виходячи з наступного.
Так, однією з підстав відмови позивачеві в митному оформленні
(талон відмови від 11.07.05 року № 04/05) відповідач зазначив
Закон України від 20.04.2000 року № 1690-Ш "Про принципи
справляння непрямих податків під час експорту та імпорту товарів
(робіт, послуг)" ( 1690-14 ) (1690-14)
.
Колегія суддів погоджується з висновком судів першої та
апеляційної інстанцій про те, що, по-перше, такого
нормативно-правового акту в законодавстві України не існує, а,
по-друге, Закон України від 20.04.2000 року № 1690-Ш "Про
ратифікацію Угоди про принципи справляння непрямих податків під
час експорту та імпорту товарів (робіт, послуг) між
державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав" не може
застосовуватися до відносин підприємства України з підприємством
Китайської Народної Республіки, яка не є державою-учасницею СНД.
Виходячи зі змісту частини 2 статті 1 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
слід зробити висновок, що цивільне законодавство не регулює
відносини, що засновані на владному підпорядкуванні однієї сторони
іншій (податкові, бюджетні, адміністративні), якщо інше не
встановлено законом.
Відповідно до статті 7 МК України законодавство України з
питань митної справи складається з Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, цього Кодексу, законів України та інших
нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на
основі та на виконання Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, цього
Кодексу та законів України. Ця правова норма та інше законодавство
не має посилань на можливість застосування до митної справи
цивільного законодавства.
Таким чином, посилання відповідача у талоні відмови в митному
оформленні від 14.09.05 року № 07/05 на статті 179, 181 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
є помилковим, оскільки суперечить чинному законодавству
України.
Розглядаючи питання про митне оформлення, відповідач,
виходячи із специфічності взаємовідносин сторін за
зовнішньоекономічними контрактами від 04.04.03 року №
К108/03РМ4037-1202 та від 25.07.04 року № М081-04С8ОСЯК0101Ж на
поставку товарів військового призначення та подвійного
використання до Китайської Народної Республіки, знав про
необхідність звернення позивача для отримання відповідних дозволів
до Держекспортконтролю України, а також про особливості
законодавчого врегулювання питань, пов'язаних з експортом таких
товарів.
Таким чином, Закон № 549-IУ ( 549-15 ) (549-15)
, інші
нормативно-правові акти, прийняті на підставі згаданого закону, що
регулюють порядок експорту товарів військового призначення та
подвійного використання, є спеціальним законодавством, яке слід
застосовувати при експорті товарів військового призначення та
товарів подвійного використання.
Виходячи зі змісту статті 1 Закону № 549-IУ ( 549-15 ) (549-15)
,
товари військового призначення та товари подвійного використання в
розумінні Закону № 549-IУ ( 549-15 ) (549-15)
є товарами.
Статтею 21 Закону передбачено, що митне оформлення та митний
контроль товарів здійснюються в порядку, передбаченому МК України.
Пункт 14 частини 1 статті 1 МК України встановлює, що митне
оформлення - це виконання митним органом дій (процедур), які
пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і
транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон
України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих
товарів і транспортних засобів.
Статтею 72 МК України передбачено, що митне оформлення
розпочинається після подання митному органу митної декларації, а
також усіх необхідних для здійснення митного контролю та
оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних
засобів, які підлягають митному оформленню.
Пункт 11 Положення про вантажну митну декларацію,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.97
року № 574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
, встановлює, що вантажна митна декларація
(ВМД) заповнюється на товари, які підлягають державному
експортному контролю.
Підпунктом 5.5 пункту 5 Iнструкції про порядок оформлення і
використання дозвільних документів у галузі державного експортного
контролю від 29.11.04 року № 355( z1576-04 ) (z1576-04)
, погодженою з
Державною митною службою України (далі - Держмитслужба України),
передбачено, що єдиною підставою для відмови у митному оформленні
товару, зазначеного у дозвільному документі, є виявлення
розбіжностей між реальними та зазначеними у дозвільних чи
товаросупровідних документах умовами здійснення міжнародної
передачі товару. Матеріали справи свідчать, що згадані розбіжності
відсутні.
Отже, підстави для відмови відповідача у митному оформлення
товару, зазначені у талонах відмови у митному оформленні від
11.07.05 року № 04/05, від 14.09.05 року № 07/05, не відповідають
чинному законодавству України, оскільки на товари військового
призначення та подвійного використання, на експорт яких є дозвіл
Держекспортконтролю України, вони не поширюються.
Колегія суддів погоджується з думкою судів першої та
апеляційної інстанцій щодо невідповідності чинному законодавству
України листа Держмитслужби України від 17.10.05 року №
11/1-10/12994-ЕП з підстав, зазначених у постанові від 23.12.05
року у справі № 11/400.
Відповідно до умов зовнішньоекономічних контрактів від
04.04.03 року №К108/03РМ4037-1202 та від 25.07.04 року №
М081-04С5ОС/Ж010ЦК позивач був зобов'язаний передати товари, які
відповідно до Закону № 549-IУ ( 549-15 ) (549-15)
та дозволів
Держекспортконтролю України від 11.07.05 року № 25475301 та від
08.09.04 року № 25167801 є товарами військового призначення та
подвійного використання.
Контрактами передбачено, що передача товарів відбувається на
матеріальних носіях інформації.
На підставі статті 259 МК України митна вартість товарів - це
заявлена декларантом або визначена митним органом вартість
товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка
обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону
України відповідно до положень цього Кодексу.
Матеріали справи свідчать, що позивачем при заповненні ВМД
були дотримані вимоги статті 274 МК України щодо визначення митної
вартості товарів, що вивозяться (експортуються) з України.
Відповідно до статті 88 МК України, виходячи з вимог
законодавства та матеріалів справи, позивач був зобов'язаний
задекларувати митну вартість товарів військового призначення та
подвійного використання, а не матеріальних носіїв, на яких вони
містяться.
Щодо заперечень відповідача стосовно невідповідності кодів за
УКТЕЗД товарів військового призначення та подвійного використання,
що містяться в додатках до дозволів Держекспортконтролю України,
кодам, зазначеним у Митному тарифі України.
Товари військового призначення та подвійного використання
відображені в Українській класифікації товарів
зовнішньоекономічної діяльності. Це підтверджується додатком до
Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами
товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 20.11.03 року № 1807 ( 1807-2003-п ) (1807-2003-п)
(список
товарів військового призначення, міжнародні передачі яких
підлягають державному контролю (у редакції постанови КМУ від
23.12.04 року № 1721 ( 1721-2004-п ) (1721-2004-п)
) та додатками 1-5 до Порядку
здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів
подвійного використання, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів від 28.01.04 року № 86 ( 86-2004-п ) (86-2004-п)
. Ці додатки
містять переліки товарів військового призначення та подвійного
використання, третя колонка кожного списку носить назву "Код
товару згідно з УКТЗЕД". Таким чином, кожному виду вказаних
товарів із зазначенням найменування відповідає код за УКТЗЕД.
Коди УКТЗЕД, на які посилається відповідач, містяться в
Митному тарифі України.
В Законі України "Про Митний тариф України" ( 2371-14 ) (2371-14)
визначено, що митний тариф України - це систематизований згідно з
Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності
перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що
ввозяться на митну територію України. Таким чином, за допомогою
кодів УКТЗЕД, наведених в Митному тарифі України, визначаються
групи товарів та безпосередньо товари, на які встановлюються
відповідні ставки ввізного мита.
Як правильно встановлено судами першої та апеляційної
інстанцій, відповідач, враховуючи членство України у
Вассенаарській домовленості та коди, зазначені в дозволах
Держекспортконтролю України, повинен був керуватися додатком до
Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами
товарів військового призначення, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 20.11.03 року № 1807 ( 1807-2003-п ) (1807-2003-п)
(список
товарів військового призначення, міжнародні передачі яких
підлягають державному контролю у редакції постанови Кабінету
Міністрів України від 23.12.04 року №1721 ( 1721-2004-п ) (1721-2004-п)
) та
додатками 1-5 до Порядку здійснення державного контролю за
міжнародними передачами товарів подвійного використання,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.04
року № 86 ( 86-2004-п ) (86-2004-п)
, які містять коди УКТЗЕД товарів
військового призначення та подвійного використання, а не
застосовувати Митний тариф України, що визначає коди УКТЗЕД
товарів, на які встановлюються ставки ввізного мита.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди першої та
апеляційної інстанції вірно встановили фактичні обставини справи,
ретельно дослідили наявні докази, дали їм належну оцінку та
прийняли законне та обгрунтоване рішення у відповідності з
вимогами матеріального та процесуального права.
Оскільки судові рішення відповідають вимогам матеріального та
процесуального права, то вони не можуть бути скасовані чи змінені
з підстав, наведених в касаційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Київської регіональної митниці залишити без
задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 23
грудня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського
суду від 03 квітня 2006 року - без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: