УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.11.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Сергейчука О.А.
при секретарі: Iльченко О.М.
за участю представника
позивача: Єгурнової Т.А.
Генеральної прокуратури: Мірошниченка В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної
особи ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Донецької області від
05.05.2005 р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
29.06.2005 р.
у справі № 25/72
за позовом Прокурора у м. Артемівську в інтересах держави в
особі Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
ОСОБА_1
про стягнення 3 740 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Донецької області від 05.05.2005
р. позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1в доход
державного бюджету 2040 грн. штрафних санкцій, 51 грн. державного
мита. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП "Судовий інформаційний
центр" витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем правильно застосовані
до відповідача штрафні санкції у розмірі 1700 грн. за здійснення
роздрібної торгівлі тютюновими виробами виходячи із кількості
тютюнових виробів, що знаходилися у місці торгівлі. Застосування
до позивача податковим повідомленням-рішенням штрафних санкцій в
сумі 340,00 грн. за торгівлю підакцизними товарами без
використання книги обліку розрахункових операцій є правомірним,
оскільки таке порушення мало місце. Також суд виходив з того, що
податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача
штрафних санкцій відповідає формі, визначеній Iнструкцією про
порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами
державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України №
110 від 17.03.2001 р. В частині відмови від позову, суд виходив з
того, що позивачем не надано доказів наявності на реалізації
партії товару - алкогольних напоїв.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
29.06.2005 р. вказане рішення змінено в частині розміру судових
витрат. Частину третю рішення викладено в такій редакції: Стягнути
з ОСОБА_1у доход державного бюджету держмито в сумі 28 грн.
Частину четверту рішення викладено у такій редакції: Стягнути з
ОСОБА_1 на користь ДП "Судовий інформаційний центр" витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі
64,37 грн.
СПД-фізична особа ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, якою
просить скасувати вказані судові рішення в частині стягнення
штрафних санкцій у розмірі 2040 грн. та прийняти нове рішення,
яким у позові відмовити у повному обсязі. Посилається на те, що у
позивача не було законних підстав для проведення планової чи
позапланової документальної перевірки, а тому, застосування
штрафних санкцій визнається незаконним та не підлягає виконанню.
Відповідач не наділений повноваженнями застосовувати штрафні
санкції за порушення законодавства про регулювання виробництва і
обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних та
тютюнових виробів. Податковим органом неправомірно винесено
податкове повідомлення-рішення за вказані порушення, оскільки такі
порушення не є порушенням податкового законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні просить касаційну
скаргу залишити без задоволення.
Відповідач, належним чином повідомлені про час та місце
розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Представник Генеральної прокуратури України підтримав вимоги
касаційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника
Генеральної прокуратури України, позивача, дослідивши доводи
касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд
касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
За результатами проведеної перевірки господарської одиниці
(магазину), що розташована за адресою: м. Солевар, вул.
Комсомольська та належить відповідачу, складено акт НОМЕР_1, яким
зафіксовано порушення ст. 15 Закону України "Про державне
регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР із змінами та доповненнями, які
полягали у здійсненні роздрібної торгівлі тютюновими виробами (1
пачка цигарок "Прилуки особливі" за ціною 1,75 грн.) та торгівлі
алкогольними напоями (горілка на розлив 100 гр за ціною 0,60 грн.)
без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими
виробами та ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями. Також
зафіксовано порушення п. 5 ст. 3, п. 6 ст. 9 Закону України "Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
від 01.06.2006 р.
№1776-III (далі у тексті Закон "Про РРО"), яке полягало у
здійсненні продажу підакцизних товарів (пиво "Оболонь" 1,5 л у
кількості 2 пляшки за ціною 1,90 грн.) платником єдиного податку
без використання книги обліку розрахункових операцій та
розрахункових книжок.
На підставі акту перевірки прийнято податкове
повідомлення-рішення НОМЕР_2, яким згідно з п. 5 ст. 3, п. 6 ст. 9
Закону "Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та відповідно до п. 3 ст. 17 цього
Закону відповідачу визначено податкове зобов'язання із штрафних
санкцій в сумі 340 грн.
Також прийнято рішення про застосування штрафних санкцій
НОМЕР_2, яким відповідно до ст. 17 Закону України "Про державне
регулювання виробництва та обігу спиту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
згідно з абз. 5 ч. 2 ст. 17 цього закону застосовані штрафні
санкції за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності
відповідної ліцензії у розмірі 1700 грн. та за роздрібну торгівлю
алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії у розмірі
1700 грн.
Суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів про
те, що здійснюючи перевірку щодо дотримання суб'єктами
підприємницької діяльності вимог "Про державне регулювання
виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та Закону
України "Про РРО" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
податкова інспекції діяла у межах
компетенції, визначено законами України.
Суди попередніх інстанцій правильно встановивши, що порушення
відповідачем п. 5 ст. 3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
№ 1776-III від 01.06.2000 р.,
яке полягало у невикористанні книги обліку розрахункових операцій
при реалізації підакцизних товарів, мало місце, помилково
зазначили про правомірність застосування до позивача штрафних
санкцій в сумі 340 грн. на підставі п. 3 ст. 17 вказаного закону
саме податковим повідомленням-рішенням.
Закон України "По порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 р. № 2181-III є спеціальним законом із
питань оподаткування, який встановлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), перелік яких передбачає Закон України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
від 25.06.1991 р.№ 1251-XII, а також
порядок нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, а
податкове повідомлення - це письмове повідомлення контролюючого
органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового
зобов'язання, визначену контролюючим органом, а тому, встановлені
податковою інспекцією порушення не відносяться до порушень
податкового законодавства, а визначені податковим повідомленням -
рішенням штрафні санкції не є податковими зобов'язаннями, які
стягуються у порядку, встановленому законом № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на
неправомірність визначення накладеного штрафу податковим
зобов'язанням. Однак, суди попередніх інстанцій залишили ці
посилання поза увагою і припустилися неправильного правового
висновку.
За наявності таких недоліків ухвалені судові рішення не
можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий розгляд.
Розглядаючи справу у порядку, передбаченому КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суди попередніх інстанцій повинні взяти до уваги, що
відповідач вправі посилатись на неправомірність податкового
повідомлення-рішення. Неоскарження у судовому порядку рішення
податкового органу не означає правомірності такого рішення. Якщо
суд дійде висновку про неправомірність податкового
повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій
податковим зобов'язанням, про це зазначається у мотивувальній
частині судового рішення.
При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене,
всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та
заперечення сторін, належно оцінити докази і, в залежності від
встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами
законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись ст. ст. 223, 227, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд касаційної
інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної
особи ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Донецької області від 05.05.2005
р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
29.06.2005 р. скасувати, а справу направити до Господарського суду
Донецької області на новий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може
бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з
дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження
за винятковими обставинами.
Головуючий суддя підпис Н.Г. Пилипчук
судді підпис К.В. Конюшко
підпис Л.В. Ланченко
підпис О.М. Нечитайло
підпис О.А. Сергейчук
Ухвалу складено у повному обсязі 27.11.2006 р.
Згідно з оригіналом
Суддя Н.Г. Пилипчук