ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Бим М.Є.
суддів: Костенка М.I., Маринчак Н.Є., Леонтович К.Г.,Чалого
С.Я.
при секретарі: Кулеша А.А.
з участю представників:
Національного банку України - Скуратівського А.А.
ВАТ "Банк "Демарк"- Гелієвої Н.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за касаційною скаргою
Національного банку України на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 18 липня 2005 року, у справі за позовом
ВАТ "Банк "Демарк" до Національного банку України про визнання
недійсним рішення Комісії з питань нагляду та регулювання
діяльності банків Національного банку України від 09.09.2004 року
№152, -
ВСТАНОВИЛА:
ВАТ "Банк "Демарк" звернувся до суду із зазначеним позовом,
обгрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідачем вимоги Закону
України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
не
порушено.
Рішенням Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності
банків Національного банку України від 09.08.2004 року №152 на ВАТ
"Демарк" накладено штраф у розмірі 1% від суми статутного фонду за
не відображення у бухгалтерському обліку на позабалансових
рахунках договорів застави та договорів поруки.
Відповідачем застосовано до позивача захід впливу неадекватно
вчиненому порушенню, чим порушено вимоги п. 1.1, 1.6 Положення про
застосування Національним банком України заходів впливу за
порушення банківського законодавства, затвердженого постановою
Правління НБУ від 28.08.2001 року № 369 ( z0845-01 ) (z0845-01)
.
Відповідач порушив норми Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
й вийшов за межі наданої йому
компетенції.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10 грудня 2004 року
у задоволенні позову ВАТ "Банк "Демарк" до Національного банку
України відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18
липня 2005 року рішення господарського суду м. Києва від
10.12.2004 року скасовано, позов ВАТ "Банк "Демарк" задоволено.
Зазначена постанова апеляційного господарського суду
мотивована тим, що порушення позивачем вимог щодо ведення
бухгалтерського обліку не підпадає під поняття "порушення порядку,
строків та технології виконання банківських операцій".
У касаційній скарзі Національний банк України просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду
від 18.07.2005 року як таку, що прийнята з неправильним
застосуванням норм матеріального права, а рішення господарського
суду м. Києва від 10.12.2004 року як законне залишити в силі.
Згідно ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції перевіряє правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати
доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні,
та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача Бим М.Є., перевіривши
матеріали справи, правильність застосування судами першої та
апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права,
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з
матеріалів справи, Комісією з питань нагляду та регулювання
діяльності банків Національного банку України прийнято рішення від
09.08.2004 № 152 "Про застосування заходів впливу до Відкритого
акціонерного товариства "Банк" Демарк", на підставі проведеної
перевірки, якою встановлено факт порушення позивачем вимог
банківського законодавства та нормативно-правових актів в частині
організації ведення бухгалтерського обліку (відсутності
своєчасного, повного та достовірного відображення операцій у
регістрах бухгалтерського обліку та належного внутрішнього
контролю протягом усього операційного процесу). Перевіркою
встановлено, що за період з 06.04.2004 по 21.05.2004 позивачем
допущено 330 випадків не відображення бухгалтерських операцій по
позабалансових рахунках, що позивачем не заперечується.
Згідно з зазначеним рішенням на позивача в порядку,
передбаченому ч. 1 ст. 73 Законом України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
та п. 7.1. Положення про застосування
Національним банком України заходів впливу за порушення
банківського законодавства, затвердженого постановою Правління
Національного банку України від 28.08.2001 № 369 ( z0845-01 ) (z0845-01)
,
відповідачем накладено штраф за порушення допущені у квітні у
розмірі 1% від суми зареєстрованого статутного капіталу банку та
за порушення допущені у травні у розмірі 1% від суми
зареєстрованого статутного капіталу банку, що разом становить 240
000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 120 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
організація, повноваження і порядок діяльності органів державної
влади визначаються Конституцією і законами України.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про Національний банк
України" ( 679-14 ) (679-14)
встановлено, що Національний банк України є
центральним банком, особливим органом державного управління.
Згідно із ст. 99 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статтею
335 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
ст.ст. 6, 7, 55, 61
Закону України "Про Національний банк України" ( 679-14 ) (679-14)
та
ст.ст. 4, 67 Закону України "Про банки і банківську діяльність"
( 2121-14 ) (2121-14)
основною функцією центрального банку держави є
забезпечення стабільності грошової одиниці України, в тому числі
шляхом здійснення банківського нагляду за операціями осіб, на які
поширюється його повноваження. Головною метою банківського нагляду
є безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист
інтересів кредиторів та вкладників.
Відповідно до ст. 67 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
однією з форм реалізації Національним
банком України функції щодо здійснення банківського нагляду є
застосування заходів впливу за порушення вимог законодавства щодо
банківської діяльності до банків, які порушують банківське
законодавство.
Відповідно до статті 68 Закону України "Про банки і
банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
банки зобов'язані
організовувати бухгалтерський облік, який має забезпечувати
своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та
надання користувачам достовірної інформації про стан активів і
зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Згідно з ч. З ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
ведення
бухгалтерського обліку в банках встановлюється Національним банком
України.
Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності
в банках України, затверджене постановою Правління Національного
банку України від 30.12.1998 № 566 ( z0056-99 ) (z0056-99)
, ставить наступні
вимоги до бухгалтерського обліку в банках:
а) усі банківські операції підлягають реєстрації на
рахунках бухгалтерського обліку без будь-яких винятків (підпункт
1.1.2.);
б) бухгалтерський облік у банках повинен забезпечувати
своєчасне надання правдивої порівняльної інформації про активи,
зобов'язання, фінансовий стан та результати діяльності банку
(підпункт 1.1.3.);
в) бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу
реєстрації банку до його ліквідації (пункт 2.1.).
Отже суд першої інстанції на підставі вірно застосованих норм
матеріального і процесуального права, правильної правової оцінки
доказів у справі, дійшов вірного висновку про законність рішення
Комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків
Національного банку України від 09.08.2004 № 152.
Згідно ст. 66 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
державне регулювання діяльності банків
здійснюється Національним банком України у формі застосування
санкцій адміністративного чи фінансового характеру.
В ст. 73 вказаного Закону встановлено, що у разі вчинення
порушення банками або іншими особами Національний банк України
адекватно вчиненому порушенню має право застосувати заходи впливу,
до яких відноситься право НБУ видати розпорядження щодо накладення
штрафів на банки відповідно до положень, затверджених Правлінням
Національного банку України, але у розмірі не більше одного
відсотка від суми зареєстрованого статутного фонду.
Згідно з п. 7.1. розділу III Положення про застосування
заходів впливу за порушення банківського законодавства,
затвердженого постановою правління НБУ від 28.08.2001 року № 369
( z0845-01 ) (z0845-01)
, Національний банк України має право накладати на
банки штрафи в розмірі не більше ніж один відсоток від суми
зареєстрованого статутного фонду в разі допущення ними порушень,
зокрема, таких: порушення порядку, строків і технології виконання
операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного
банку.
Пунктом 1.6. розділу I Положення № 369 ( z0845-01 ) (z0845-01)
встановлено, що заходи впливу, що застосовуються Національним
банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням,
які ними були допущені. Вибір адекватних заходів впливу, які
застосовуються до банків відповідно до банківського законодавства
та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру
допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення
виявлених порушень; загального фінансового стану банку та рівня
достатності капіталу; розміру можливих негативних наслідків для
кредиторів і вкладників.
Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин у
справі вірно зазначив, що при обранні заходу впливу відповідач
врахував всі згадані критерії й відповідно заходи впливу є
адекватними вчиненим позивачем правопорушенням.
Частиною 1 ст. 73 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
визначено максимальний розмір штрафу, який
можна накладати на правопорушника, але не встановлено періоду
(тиждень, місяць, рік), протягом якого діє таке обмеження.
Частина 2 ст. 74 Закону України "Про банки і банківську
діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
передбачає, що розмір фінансових санкцій,
що застосовуються до банків, встановлюються законами України та
нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідно до пункту 7.2. розділу III Положення № 369
( z0845-01 ) (z0845-01)
загальна сума штрафів за однотипні порушення
порядку, строків і технології виконання банківських операцій, що
нарахована за місяць (у якому допущені порушення), не може
становити більше ніж один відсоток від суми зареєстрованого
статутного фонду банку.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що між статтею 73
Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
та
пунктом 7.2. вищеназваного Положення відсутнє будь-яке протиріччя,
оскільки цей Закон визначає максимальний розмір штрафу, а
Положення визначає період, протягом якого розмір накладеного
штрафу не може перевищувати 1% від суми зареєстрованого статутного
фонду за таке порушення.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом
першої інстанції вірно застосовані норми матеріального, не
допущено порушень норм процесуального права, дана правильна
правова оцінка обставинам у справі, на підставі чого встановлено
законність рішення Комісії з питань нагляду та регулювання
діяльності банків Національного банку України від 09.08.2004 №
152, адекватність заходів впливу застосованих до позивача, а
розмір нарахованого штрафу не перевищує гранично допустимого
розміру.
Щодо твердження суду апеляційної інстанції про віднесення не
відображення позивачем у бухгалтерському обліку договорів застави
та договорів поруки до порушень вимог ведення бухгалтерського
обліку, а не "порушень порядку, строків та технології виконання
банківських операцій", то дані твердження спростовуються ст. 47
Закону України "Про банки і банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
та
Положенням про організацію операційної діяльності в банках
України, затвердженим постановою правління Національного банку
України від 18.06.2003 року №254 ( z0559-03 ) (z0559-03)
.
Отже, апеляційний суд помилково скасував правильне по суті
рішення суду першої інстанції, не взявши до уваги, що спірні
правовідносини регулюється Законом України "Про банки і
банківську діяльність" ( 2121-14 ) (2121-14)
та Положенням про застосування
заходів впливу за порушення банківського законодавства,
затвердженого постановою правління НБУ від 28.08.2001 року № 369
( z0845-01 ) (z0845-01)
.
Відповідно до ч.1 ст.226 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції скасовує
судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі
рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і
скасовано помилково.
Оскільки апеляційний господарський суд під час розгляду
справи неправильно застосував норми матеріального права, що
регулюють спірні відносини, а суд першої інстанції вирішив спір
відповідно до вимог чинного законодавства, тому зазначена
обставина відповідно до ч.1ст.226 КАСУ є підставою для скасування
ухваленої у справі постанови апеляційного суду, та залишення в
силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного
судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касацій ну скаргу Національного банку України задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18
липня 2005 року скасувати, а рішення господарського суду м. Києва
від 10 грудня 2004 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та
оскарженню не підлягає.
Судді