ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Цуркана М.I.
судді-доповідача Гуріна М.I.
суддів Амєліна С.Є.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Проценко О.О.
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького
міськрайонного суду від 28.07.2005 року та ухвалу апеляційного
суду Волинської області від 26.10.2005 року у справі № 2-2135/05
за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Волинського обласного
військового комісара щодо перерахунок призначеної пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Волинського обласного
військового комісаріату про перерахунок призначеної пенсії з
врахуванням 50% надбавки за особливі умови служби.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28.07.2005 року
скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Волинського обласного військового
комісара задоволено частково.
Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 26.10.2005
року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції мотивовані тим,
що позивачу була призначена і виплачувалась пенсія у розмірі,
передбаченому пенсійним законодавством.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, позивач
подав касаційну скаргу в якій просить скасувати рішення Луцького
міськрайонного суду від 28.07.2005 року та ухвалу апеляційного
суду Волинської області від 26.10.2005 року, а у справі ухвалити
нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, мотивуючи
свої вимоги тим, що судами неправильно застосовані норми
матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм
матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у
справі в межах, визначених ст. 220 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого
адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що позивач проходив військову службу і
після звільнення з неї в запас у 1995 році йому призначена пенсія.
За період з 01.01.1996 року по 01.12.1996 року позивачу було
перераховано раніше встановлений розмір пенсії з врахування 50%
надбавки за особливі умови служби, яку він отримував на час виходу
на пенсію і яка була передбачена з 01.09.1995 року Указом
Президента України від 24.08.1995 року № 803 ( 803/95 ) (803/95)
"Про
поширення чинності Указу Президента України від 14 липня 1995 року
№ 615 ( 615/95 ) (615/95)
на військовослужбовців Прикордонних військ
України, Національної гвардії України, інших військових формувань
та осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх
справ".
Указом Президента України від 04.10.1996 року № 926
( 926/96 ) (926/96)
"Про умови грошового забезпечення осіб рядового і
начальницького складу та оплати праці працівників органів
внутрішніх справ" визнано таким, що втратив чинність Указ
Президента України від 24.08.1995 року № 803 ( 803/95 ) (803/95)
, а отже,
оскаржувана надбавка для нарахування і виплати пенсії з 01.12.1996
року позивачу не враховувалася.
Як вбачається з матеріалів справи, 50% надбавку за особливі
умови служби на день звільнення ОСОБА_1 отримував. Пенсія йому
була призначена згідно Указу Президента України від 24.08.2005
року № 803 ( 803/2005 ) (803/2005)
.
Перераховуючи пенсію з 01.12.1996 року, відповідачем 50%
надбавка за особливі умови служби врахована не була з посиланням
на Указ Президента від 04.10.1996 року № 615.
З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки
судами невірно застосоване діюче законодавство про призначення
пенсії, яка призначається військовослужбовцям, особам
начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та
деяких інших осіб та була призначена відповідно до законів, які
діяли на день звільнення ОСОБА_1 зі служби.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28.07.2005 року
вимоги позивача задоволено частково і зобов'язано відповідача
донарахувати надбавку за особливі умови служби за листопад і
грудень. Відмову в перерахунку пенсії суд не мотивував, послався
лише на Указ Президента України від 04.10.1996 року, в той час, як
з матеріалів справи вбачається, що позивач звільнений з військової
служби до видання зазначеного Указу.
Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
межами перегляду судом касаційної інстанції є
перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому засіданні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
За таких обставин, коли судами першої та апеляційної
інстанцій порушені норми матеріального права, які призвели до
неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом
касаційної інстанції, рішення підлягають скасуванню, а справа
направленню на новий судовий розгляд.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 28.07.2005 року та
ухвалу апеляційного суду Волинської області від 26.10.2005 року у
справі № 2-2135/05 скасувати, а справу направити до суду першої
інстанції на новий розгляд.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
(підпис)
М.I. Цуркан
Судді
(підпис)
С.Є. Амєлін
(підпис)
М.I. Гурін
(підпис)
М.Г. Кобилянський
(підпис)
В.В. Юрченко
З оригіналом згідно
Суддя М.I. Гурін