ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м.Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
головуючого: судді Бим М.Є.
суддів: Маринчак Н.Є., Костенка М.I., Леонтович К.Г., Чалого
С.Я.
при секретарі: Біла-Грошко О.А.
з участю представників:
Генеральної прокуратури України - Губенка В.В.;
прокуратури міста Донецька - Мотузенко С.I.;
виконавчого комітету Донецької міської ради - Ліпчанського
С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну
справу за касаційною скаргою прокурора міста Донецька на постанову
апеляційного суду Донецької області від 14 квітня 2006 року, у
справі за позовом заступника прокурора міста Донецька до
виконавчого комітету Донецької міської ради, третя особа на
стороні відповідача ОСОБА_1, про визнання протиправним та
скасування рішення виконавчого комітету міської ради,
ВСТАНОВИЛА:
Заступник прокурора міста Донецька звернувся до суду з
позовом до виконавчого комітету Донецької міської ради, третя
особа на стороні відповідача ОСОБА_1, про визнання протиправним
та скасування рішення виконавчого комітету Донецької міської ради
НОМЕР_1, яким ОСОБА_1 надано у власність земельну ділянку площею
0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по
АДРЕСА_1.
Позовні вимоги прокурор обгрунтовував тим, що рішенням
виконавчого комітету Донецької міської ради №76/12 від 26.06.1996
року Донецькому орендному багатогалузевому підприємства зеленого
будівництва була надана в оренду земельна ділянка площею 4,1721 га
в АДРЕСА_2, до складу якої входить спірна земельна ділянка площею
0,10 га, надана ОСОБА_1 для забудови будинку.
Донецький міськвиконком не вирішивши питання про вилучення
зазначеної земельної ділянки в землекористувача - Донецького
орендного багатогалузевого підприємства зеленого будівництва,
надав ОСОБА_1 у власність спірну земельну ділянку, що є
порушенням норм Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
і підставою
для скасування оскарженого рішення.
Обгрунтовував позовні вимоги прокурор і тим, що згідно зі
ст.ст.16, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
вирішення питання земельних відносин є виключною
компетенцією міської ради.
У зв'язку з наведеними обставинами прокурор просив його
позовні вимоги задовольнити.
Постановою Ворошиловського районного суду Донецької області
від 03 лютого 2006 року позов прокурора задоволено.
Рішення виконавчого комітету Донецької міської ради НОМЕР_1
визнано протиправним та скасовано.
Постановою апеляційного суду Донецької області від 14 квітня
2006 року апеляційні скарги виконавчого комітету Донецької міської
ради та третьої особи ОСОБА_1 задоволено.
Постанову Ворошиловського районного суду Донецької області
від 03.02 2006 року скасовано, постановлено нове рішення, яким
відмовлено в задоволенні позовних вимог прокурора.
У касаційній скарзі прокурор міста Донецька скасувати
постанову апеляційного суду Донецької області від 14 квітня
2006р., а постанову Ворошиловського районного суду Донецької
області від 03 лютого 2006 року як законну і обгрунтовану
залишити без змін, посилаючись на те, що апеляційним судом
неправильно застосовано норми матеріального права і дано
неправильну оцінку доказам у справі.
У запереченні на касаційну скаргу виконавчий комітет
Донецької міської ради просить касаційну скаргу прокурора
залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду як законну
і обгрунтовану без змін, посилаючись на те, що апеляційним судом
не допущено порушень норм матеріального та процесуального права.
У запереченні на касаційну скаргу третя особа на стороні
відповідача ОСОБА_1 просить касаційну скаргу прокурора залишити
без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Свої
заперечення обгрунтовує тим, що оскаржене прокурором рішення
виконавчого комітету про надання їй земельної ділянки під забудову
було затверджено рішенням Донецької міської ради НОМЕР_2. Рішенням
Донецької міської ради НОМЕР_3 виконавчому комітету були
делеговані повноваження по наданню у власність, постійне
користування та оренду земельних ділянок. Спірна земельна ділянка,
яка надана їй під забудову, не знаходилася в оренді в Донецького
орендного багатогалузевого підприємства зеленого будівництва і
тому не потрібна була згода останнього на вилучення цієї земельної
ділянки.
Заслухавши доповідь судді Бим М.Є., перевіривши матеріали
справи, правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової
оцінки обставин у справі, обговоривши доводи касаційної скарги і
заперечень на неї, колегія суддів приходить до висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Прокурор в поданому позові не зазначив у відповідності зі
статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" ( 1789-12 ) (1789-12)
в чиїх
саме інтересах ним заявлено позов. На цю обставину суд першої
інстанції не звернув уваги, не уточнив зміст позовних вимог
прокурора і не притягнув до участі в справі в якості позивача
особу, в інтересах якої прокурором заявлено позов.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчого
комітету Донецької міської ради НОМЕР_1:
затверджено проект відводу ОСОБА_1 земельної ділянки площею
0,10 га по АДРЕСА_1для будівництва та обслуговування житлового
будинку, господарських будов і споруд;
надано дозвіл ОСОБА_1 на будівництво будинку у відповідності
з погодженим і затвердженим робочим проектом;
передано ОСОБА_1 у власність зазначену земельну ділянку.
Донецькою міською радою видано ОСОБА_1 Державний акт на право
власності на земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1, серія
НОМЕР_4, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних
актів на право власності на землю, на право постійного
користування, договорів оренди землі НОМЕР_5.
Позовна вимога про визнання виданого ОСОБА_1
правовстановлюючого документу про її право власності на спірну
землю до суду не закладалася, а виходячи з загальних засад
чинного законодавства суд розглядає справи в межах заявлених
позовних вимог.
Як на підставу позову прокурор посилався на те, що орендарем
спірної земельної ділянки є Донецьке орендне багатогалузеве
підприємство зеленого будівництва, у якого ця ділянка до надання
її ОСОБА_1 не вилучалася.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду регулюється
ст.124 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, якою встановлено,
що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають в державній
або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення
відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого
самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Згідно вимог ч.2 ст.126 Земельного кодексу України
( 2768-14 ) (2768-14)
право оренди землі оформляється договором, який
реєструється відповідно до закону.
В матеріалах справи знаходиться ксерокопія договору на право
тимчасового користування землею, укладеного 05.03.1997 року між
Донецькою міської ради та Донецьким орендним багатогалузевим
підприємством зеленого будівництва строком на два роки. Умовами
цього договору його пролонгація не передбачена (а.с.8-11).
Судами попередньої інстанції не з'ясовувалося питання, чи в
послідуючому після закінчення дії вищеназваного договору
надавалася в установленому законом порядку Донецькому орендному
багатогалузевому підприємству зеленого будівництва чи його
правонаступнику - державному комунальному підприємству зеленого
будівництва спірна земельна ділянка в постійне чи тимчасове
користування, з укладенням і реєстрацією відповідного договору.
Також в матеріалах справи є посилання прокурора на те, що
земля, надана ОСОБА_1 під забудову жилого будинку, знаходиться у
центральному парку культури та відпочинку.
Згідно ст. 19 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
землі
України за основним цільовим призначенням поділяються на такі
категорії: землі сільськогосподарського призначення, житлової та
громадської забудови, природно- заповідного та іншого
природоохоронного призначення, оздоровчого призначення,
рекреаційного призначення, історико - культурного призначення,
лісогосподарського призначення, землі водного фонду, землі
промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого
призначення.
Статтею 20 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії
здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів
місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень; зміна
цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади
або органам місцевого самоврідуваня, які приймають рішення про
передачу цих земель у власність або надання у користування,
вилученя (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або
приймають рішення про створення обєктів природоохоронного та
історико - культурного призначення.
Судами попередніх інстанцій не досліджено належним чином і
достовірно не встановлено, до якої категорії земель відноситься
спірна земельна ділянка, чи відбулася зміна її цільового
призначення, якщо відбулася, то з якого моменту, зокрема, не
досліджувалася документація державного земельного кадастру щодо
правового режиму спірної землі, яка була надана ОСОБА_1 під
забудову.
Згідно Положення про порядок ведення державного земельного
кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
12 січня 1993 року № 15 ( 15-93-п ) (15-93-п)
, документація державного
земельного кадастру ведеться по територіях сільських, селищних,
міських, районних Рад народних депутатів, областей, Республіки
Крим і України в цілому з урахуванням природно -
сільськогосподарського і лісогосподарського районувань та
функціонального зонування територій населених пунктів.
Згідно ч.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на
підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі,
підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому
засідання.
Цим вимогам закону вищезазначені судові рішення не
відповідають.
Відповідно до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції не має повноважень
досліджувати докази, встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Оскільки прийняті по справи судові рішення грунтуються на
неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету
доказування, тому касаційна інстанція позбавлена можливості
зробити висновок про правильність чи неправильність застосування
попередніми судовими інстанціями норм матеріального права.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що
рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а
справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в
іншому складі.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного
судочинства ( 2747-15 ) (2747-15)
України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу прокурора Донецької області задовольнити
частково.
Постанову апеляційного суду Донецької області від 14 квітня
2006 року та постанову Ворошиловського районного суду Донецької
області від 03 лютого 2006 року скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: