ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі
Мельник I.М.,, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші до
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Калуському районі та місті Калуші про зобов'язання
вчинити дії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду
України в місті Калуші на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 21 лютого 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Господарського суду Iвано - Франківської області від
13 вересня 2005 року було задоволено позов Управління Пенсійного
фонду України в місті Калуші до Відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в Калуському районі та місті
Калуші про зобов'язання вчинити дії, та зобов'язано відповідача
прийняти до відшкодування пенсійні справи потерпілих від нещасних
випадків на виробництві за межами України, у країнах СНД.
Зазначене рішення вмотивоване посиланням на статтю 3 Угоди
про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності
Незалежних держав в області пенсійного забезпечення від 13.02.1992
р.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
21 лютого 2006 року вищезазначене рішення Господарського суду
Iвано - Франківської області від 13 вересня 2005 року було
скасоване та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні
позовних вимог.
В основу рішення суду апеляційної інстанції покладено
висновки про те, що вказана Угода не може бути прийнята до уваги,
оскільки не ратифікована Верховною Радою України.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду апеляційної
інстанції Управління Пенсійного фонду України в місті Калуші
звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006
року скасувати, рішення Господарського суду Iвано - Франківської
області від 13 вересня 2005 року залишити в силі.
Судова колегія, заслухавши доповідача, пояснення
представників сторін, розглянувши наявні матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами попередніх інстанцій норм
процесуального та матеріального права дійшла висновку про
обгрунтованість касаційної скарги, виходячи із наступного.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до ст. 10
Закону України "Про пенсійне забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
здійснюється органами Пенсійного Фонду України. Стаття 81
вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в
тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або
професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного Фонду.
З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
обов'язок відшкодування шкоди,
заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в
разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати
йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по
інвалідності в зв'язку із втратою годувальника покладено на Фонд
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань.
Положення ч.2 п.5 ст. 24 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
встановлює, якщо
після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи
надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від
нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального
страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата
здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При
цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право
звернутись до відповідного страховика з інших видів соціального
страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Судом першої інстанції встановлено, що витрати, понесені
Пенсійним Фондом України у зв'язку із виплатою пенсій,
передбачених ст.26 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
( 1788-12 ) (1788-12)
підлягають відшкодуванню Фондом соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві. Вказане
підтверджується ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили
втрату працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
, відповідно до якої органи
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві, починаючи з 1 квітня 2001 р.
відшкодовують органам Пенсійного фонду України пенсії, сплачені
особам, яким призначено пенсії внаслідок нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання та пенсій у зв'язку з
втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання.
Сумісною постановою правління Пенсійного фонду України та
правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України від 04.03.03 р. №
5-4\4 ( z0376-03 ) (z0376-03)
затверджено "Порядок відшкодування Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат,
пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання" (Порядок),
що встановив механізм погодження та відшкодування таких витрат.
Пунктом 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду
України щомісячно до 10 числа місяця, наступного за звітним на
підставі Списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності
внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який
помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання та Списку померлих осіб, які отримували пенсії по
інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійного захворювання, проводять з відділеннями виконавчої
дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України звірку витрат по
особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки
витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по
інвалідності ...та до 15 числа місяця наступного за звітним
подають його відповідним головним управлінням Пенсійного фонду
України і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та
профзахворювань України в АРК, областях, містах Києві та
Севастополі.
Лише на підставі даних особових справ інвалідів, занесених до
актів звірки, робочі органи Фонду соціального страхування від
нещасних випадків визначають загальну суму витрат, що підлягає
відшкодуванню в централізованому порядку.
Відповідно до п. 5 Порядку позивачем були складені акти
щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким
виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на
виробництві, в яких були зазначені загальні суми витрат, що
підлягають відшкодуванню. Акти звірок були подані на узгодження та
підписання відповідачу. Але останній відмовився підписати акти із
мотивів настання нещасного випадку на території колишнього СРСР,
що на думку відповідача не є підставою для відшкодування сум
виплачених пенсій по інвалідності, оскільки потерпілі не є
застрахованими за законодавством України.
З часу прийняття Закону України "Про страховані тарифи на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили
втрату працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
, передбачено обов'язок Фонду
соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та
профзахворювань України проводити відшкодування ПФУ.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випа дку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
особи, право яких на отримання
відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із
законодавством СРСР про відшкодування шкоди, завданої працівникам
внаслідок травмування на виробництві, мають право на забезпечення
по страхуванню від нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до ст.3 Угоди про гарантії прав громадян держав
учасниць Співдружності Незалежних держав в області пенсійного
забезпечення від 13.02.1992 р. всі витрати, які зв'язані із
здійсненням пенсійного забезпечення по цій Угоді, несе держава,
яка надає забезпечення. Взаєморозрахунки не проводяться, якщо інше
не передбачено двосторонніми угодами.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що вказана Угода
не може бути прийнята до уваги, оскільки не ратифікована
Верховною Радою України є безпідставне, оскільки рішенням
Конституційного Суду України від 12.07.2000 р. № 9-рп/2000
( v009p710-00 ) (v009p710-00)
встановлена неконституційність положень статті 7
Закону України "Про міжнародні договори" ( 1906-15 ) (1906-15)
, а саме
ратифікація міжнародних договорів шляхом ухвалення Верховною Радою
України спеціального закону про ратифікацію.
Тому посилання суду першої інстанції на норми Угоди від
13.03.1992 р. є правомірним.
Оскільки судом першої інстанції вірно встановлені фактичні
обставини справи, яким дана належна правова оцінка і обгрунтовано
до спірних правовідносин застосовані норми матеріального права,
колегія суддів дійшла висновку про законність постановленого судом
рішення. При прийнятті вказаного рішення судом першої інстанції не
допущено порушень процесуального закону. Доводи касаційної скарги
висновки суду не спростовують.
Суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про
необгрунтованість позову, невірно застосував норми матеріального
права, які регулюють спірні правові відносини, а тому відповідно
до ст. 226 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
ухвала Харківського
апеляційного господарського суду від 07 грудня 2005 р. підлягає
скасуванню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 226,
колегія суддів Вищого адміністративного суду України -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті
Калуші задовольнити.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21
лютого 2006 року скасувати, залишити в силі рішення
Господарського суду Iвано - Франківської області від 13 вересня
2005 року.
Ухвала набирає законної силі з моменту оголошення.
Головуючий В.В.Харченко
Судді I.С.Берднік
Н.В. Васильченко
О.О.Кравченко
С.В. Матолич