ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік I.С.,
Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі
Мельник I.М., за участі представників скаржника Дрожакової Л.Ю.,
Курашової А.Ф., Гнездилової А.П. та Хомічева П.Л., розглянувши у
відкритому судовому засіданні справу за позовом Дніпропетровського
державного цирку до Контрольно - ревізійного управління у
Дніпропетровській області про визнання недійсною вимоги за
касаційною скаргою Дніпропетровського державного цирку на
постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 29
листопада 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 21 лютого 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від
29 листопада 2005 року, залишеною без змін ухвалою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 лютого
2006 року позов Дніпропетровського державного цирку до
Контрольно - ревізійного управління у Дніпропетровській області
про визнання недійсною вимоги задоволено частково, визнано
недійсною вимогу відповідача відновити кредиторську заборгованість
за водопостачання. В решті вимог відмовлено.
Зазначені судові рішення вмотивовано тим, що позивачем, який
є підприємством державної власності було укладено договори оренди
державного майна - частини гуртожитку та фойє цирку без погодження
з уповноваженими органами та відрахування частини отриманих
коштів до бюджету.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями
Дніпропетровський державний цирк звернувся з касаційною скаргою,
у якій просить постанову Господарського суду Дніпропетровської
області від 29 листопада 2005 року та ухвалу Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 21 лютого 2006 року скасувати
та прийняти рішення про повне задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга грунтується на неправильному застосуванні
судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права,
зокрема тим, що договори, за якими було передано у користування
приміщення не є договорами оренди, оскільки не передбачають
передачі майна у користування, а передбачають сплату за проведення
вистави. Скаржник стверджує, що житлові приміщення, які
передавалися для використання, не підпадають під дію Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши
матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів
підстав до її задоволення не знаходить.
Як встановлено по справі судами першої та апеляційної
інстанцій 26.04.2005р. контрольно-ревізійним управлінням в
Дніпропетровській області на адресу Дніпропетровського державного
цирку направлено лист №03.2-5-15а/4858 "Про усунення порушень,
виявлених перевіркою Дніпропетровського державного цирку", яким на
підставі Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу
в Україні" ( 2939-12 ) (2939-12)
позивачу були пред'явлені вимоги щодо
перерахування до державного бюджету коштів від отриманої орендної
плати в сумі 29 828грн.85коп.. відшкодування за рахунок винних
осіб, у тому числі, і шляхом пред'явлення цивільних позовів до
суду з боку підприємства зайво сплачених добових в сумі 16 702грн.
28 коп. та відновлення по бухгалтерському обліку кредиторської
заборгованості за послуги з водопостачання в сумі 48 500грн.
Зазначену вимогу було пред'явлено відповідачем на підставі
висновків акту від 07.03.2005р. про порушення п.17 Методики
розрахунку і порядку використання плати за оренду державного
майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від
04.10.95р. №786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
.
Порушення полягало в тому, що у 2004 році бюджетом не було
отримано 18171 грн. внаслідок перерахування до державного бюджету
30% від отриманої орендної плати, (13628 грн.), замість 70%,
(31799грн.), оскільки договори на оренду приміщення позивача було
укладено не з регіональним відділенням ФДМ, а з самим позивачем
при відсутності дозволу Фонду.
Також відповідно до акту перевірки внаслідок порушень Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
та Методики №786 на 2002-2003р.р. цирком не перераховано до
держбюджету відсотків від отриманого доходу за надання місць у
фойє в сумі 16 781грн. 40 коп.
Частиною 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено, що суд касаційної інстанції
перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової
оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази,
встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були
встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з частиною 2 статті 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд
касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та
апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому
може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального
права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
На підставі зібраних по справі доказів суди першої та
апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність вищезазначених
порушень в діях позивача та про безпідставність позовних вимог в
цій частині.
Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 4 Закону України "Про
оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
об'єктами
оренди за цим Законом є, зокрема, нерухоме майно (будівлі,
споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно
підприємств.
Частиною 3 статті 5 зазначеного Закону визначено, що
орендодавцями є, зокрема, підприємства щодо окремого індивідуально
визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не
перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів,
зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо
структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та
нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.
Як вбачається з акту перевірки позивача (а.с.25 т.1)
позивачем надано у користування приміщення загальною площею більше
ніж 200 кв.м. З огляду на викладене колегією суддів не приймаються
посилання позивач на невідповідність висновків акту перевірки та
судових рішень обставинам справи.
Оскільки касаційна скарга не містить інших обгрунтувань ніж
невірна оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанції,
колегія суддів доходить висновків, що при встановленні
вищезазначених обставин судом апеляційної інстанції не було
порушено норм матеріального та процесуального права, касаційна
скарга вбачається такою, що задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд касаційної інстанції залишає касаційну
скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає,
що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм
матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень
чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224
КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Вищого адміністративного
суду України,-
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Дніпропетровського державного цирку залишити
без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської
області від 29 листопада 2005 року та ухвалу Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 21 лютог о 2006 року- без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.
Головуючий В.В.Харченко
Судді I.С.Берднік
Н.В. Васильченко
О.О.Кравченко
С.В. Матолич