ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Iменем України
УХВАЛА
22 листопада 2006 р. Справа № 2-25/8601-2005
к/с № 10104/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Нечитайла О.М.
Суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Шипуліної Т.М.
при секретарі судового засідання Буряк I.В.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача Ярцев С.П.дов. від 11.01.2006р. № 38/9/10-0
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ялта
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду
від 16.08.2005 р.
та рішення господарського суду Автономної республіки
Крим
від 06.06.2005р.
у справі № 2-25/8601-2005
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Ратон"
до Державної податкової інспекції у м. Ялта
про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ратон" (надалі-
позивач, ТОВ "Ратон") звернулось до господарського суду Автономної
республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м.
Ялта (надалі - відповідач, ДПI у м. Ялта) про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 01.03.2005р. № 0000672303.
Рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим
(суддя Маргарітов М.В.) від 06.06.2005р., залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.08.2005р. (головуючий суддя: Волкова К.В., судді - Голик В.С.,
Градова О.Г.) у справі № 2-25/8601-2005 позов задоволено, визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення від 01.03.2005р. №
0000672303, стягнуто з ДПI у м. Ялта 203,00 грн. судових витрат.
Вказані судові рішення мотивовані п.4 ст. 9 Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та доведеністю факту видачі проїздних квитків, крім
того судами встановлено невідповідність оскаржуваного податкового
повідомлення-рішення вимогам Закону України "Про систему
оподаткування в Україні" ( 1251-12 ) (1251-12)
.
ДПI у м. Ялта, не погоджуючись із судовими рішеннями
господарських судів першої та апеляційної інстанцій, звернулась до
Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій
просить вказані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове
рішення, яким у позові відмовити.
Зазначена касаційна скарга мотивована тим, що господарським
судом Автономної республіки Крим та Севастопольським апеляційним
господарським судом при прийнятті оспорюваних судових рішень
порушено норми матеріального права України, а саме п.5 ст.3 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
п.п. 7.12 ст.7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку
розрахункових операцій і розрахункових книг" та п.2.5 ст.2
"Iнструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій
органами державної податкової служби.
У зв'язку із набранням чинності Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, касаційну скаргу ДПI у м. Ялта
разом із матеріалами справи № 2-25/8601-2005 передано за
підвідомчістю до Вищого адміністративного суду України.
Заперечень на касаційну скаргу ДПI у м. Ялта від позивача не
надійшло.
Представник позивача у судове засідання суду касаційної
інстанції не з'явився, своїм процесуальним правом, що передбачене
ст.49 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
не скористався, про причини не явки
суду не зазначив, незважаючи на те, що про час і місце судового
засідання був повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні суду касаційної
інстанції підтримав мотивацію, викладену у касаційній скарзі та
просив судові рішення господарського суду першої інстанції та
господарського суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити
нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами
першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та
процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може
досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними
обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Господарськими судами першої та апеляційої інстанцій
встановлено наступне:
ДПI у м. Ялта було прийнято податкове повідомлення-рішення
01.03.2005р. № 0000672303, яким позивач, на підставі п.5 ст. 3
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначено суму податкового зобов'язання за платежем
штрафні санкції у розмірі 340,00грн.
Підставою для прийняття оспорюваного акту ненормативного
характеру стали висновки акту перевірки ДПI у м. Ялта від
17.02.2005р. № 000539 про порушення ТОВ "Ратон" п.1,5 ст. 3 Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
а саме проведення розрахункових операцій на суму 300,00 грн. без
застосування реєстратора розрахункових операцій та без
застосування книги обліку розрахункових операцій.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій
норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки
обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги, а саме.
Господарські суди першої та апеляційної інстанції
обгрунтовуючи власну правову позицію дійшли висновку про юридичну
доцільність застосування таких нормативно-правових приписів
чинного законодавства для врегулювання спірних правовідносин та
вирішення їх по суті.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування і послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
реєстратори розрахункових
операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами
підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями,
відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти
підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків
у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням
платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу
товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами
підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу
іноземної валюти.
Встановлення норм щодо застосування або незастосування
реєстраторів розрахункових операцій в інших законах не
допускається.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування і послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, суб'єкти підприємницької
діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій
та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток,
платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні
послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки
(надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому
порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори
розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових
документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або
у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням
зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок, а у
разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у
випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з
використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової
книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім
випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття
ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним
казначейством України;
Згідно пункту 4 статті 9 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського
харчування і послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
реєстратори розрахункових
операцій та розрахункові книжки не застосовуються на
автомобільному транспорті при видачі квитків з нанесеними
друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що згідно акту перевірки, при проведенні
розрахункової операції водієм були видані квитки за №3 82702 та №3
82703.
При таких обставинах, місцевий та апеляційний господарські
суди дійшли вірного висновку, що вимоги відповідача щодо
обов'язкового проведення позивачем розрахункових операцій з
застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або проведення
розрахунків з використанням книги обліку розрахункових операцій та
розрахункової книжки безпідставні.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України
погоджується з обгрунтованістю такою правової позиції судів першої
та апеляційної інстанцій.
Крім того, щодо неправомірності юридичної кваліфікації
штрафних санкцій у якості податкового зобов'язання у сенсі Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за
порушення законодавства про застосування реєстраторів
розрахункових операцій, судова колегія вважає відмітити наступне.
Відповідно до преамбули Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон є спеціальним законом з
питань оподаткування, який установлює порядок погашення
зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами, у
тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності,
та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Згідно визначення, наданого у п. 1.2 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, податкове
зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів
або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та
у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
Відповідно до п.1.5 вкзаного закону, штрафна санкція
(штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми
податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних
санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з
порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними
законами;
Як вбачається зі змісту ст.ст. 13-14 Закону України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, вони містять вичерпний перелік
податкових зобов'язань платника податків. Штрафні санкції, як вид
податкового зобов'язання, вказаними статтями не предбачено, таким
чином кваліфікацію їх в якості податкового зобов'язання в
розумінні названих вище нормативно-правових актів, здійснено
відповідачем необгрунтовано.
Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду
України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі №
2-25/8601-2005 господарський суд першої та апеляційної інстанції
дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин
справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін
норми матеріального права.
За таких обставин, касаційна скарга ДПI у м. Ялта від
13.08.2005р. № 5207/9/10-0 підлягає залишенню без задоволення, а
рішення господарського суду Автономної республіки Крим від
06.06.2005р. та постанова Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.08.2005р. у справі № 2-25/8601-2005 -
без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд -
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ДПI у м. Ялта від 13.08.2005р. №
5207/9/10-0 на рішення господарського суду Автономної республіки
Крим від 06.06.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.08.2005р. у справі № 2-25/8601-2005
залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від
06.06.2005р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.08.2005р. у справі № 2-25/8601-2005
залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не
може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий суддя: Нечитайло О.М.
Судді Конюшко К.В.
Ланченко Л.В.
Пилипчук Н.Г.
Шипуліна Т.М.