ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
Головуючого: Співака В.I.
суддів: Білуги С.В.
Гаманка О.I.
Заїки М.М.
Загороднього А.Ф.
при секретарі Мудрицькій Ю.В,
за участю ОСОБА_1., представників управління
житлово-комунального господарства Рівненської обласної державної
адміністрації Джулінської О.Л., курганської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні cкаргу ОСОБА_1 на
рішення Рівненського міського суду від 28.03.05 року та ухвалу
апеляційного суду Рівненської області від 06.10.05 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до управління житлово-комунального господарства
Рівненської обласної державної адміністрації про поновлення на
роботі, зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за
час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку, компенсації
за невикористану відпустку та недорахованої суми заробітної
плати, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 1997 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського
міського суду з позовом до управління житлово-комунального
господарства Рівненської обласної державної адміністрації про
поновлення на роботі, зміну дати звільнення, стягнення середнього
заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку,
компенсації за невикористану відпустку та недорахованої суми
заробітної плати.
Рішенням Рівненського міського суду від 28.03.05 року позовні
вимоги ОСОБА_1. було задоволено частково.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 06.10.05
року апеляційні скарги ОСОБА_1. та управління
житлово-комунального господарства Рівненської обласної державної
адміністрації залишені без задоволення, а рішення Рівненського
міського суду від 28.03.05 року - без змін.
В касаційній скарзі ОСОБА_1, не погоджуючись з цими судовими
рішеннями, посилається на допущені судами порушення норм
матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення
Рівненського міського суду від 28.03.05 року та ухвалу
апеляційного суду Рівненської області від 06.10.05 року та
постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в
повному обсязі.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається з рішень судів, рішення Рівненського міського
суду від 23.06.97 року про поновлення на роботі позивачки було
виконано 06.10.06 року, про що свідчить наказ №НОМЕР_1. ОСОБА_1.
було поновлено на роботі з 21.06.96 року та виплачено заробітну
плату за час вимушеного прогулу з 21.06.96 року по 29.07.96 року в
сумі 154,92 грн. Наказом № НОМЕР_2 ОСОБА_1. було звільнено з
29.07.96 року у зв'язку з виходом на пенсію.
Суди дійшли вірного висновку задовольнивши позовні вимоги в
частині зміни дати звільнення, оскільки згідно з заявою від
06.10.97 року, позивачка просила щоб її звільнили саме з 06.10.97
року, а не з 29.07.96 року.
Крім того, суди дійшли вірного висновку, що позивачці слід
виплатити середній заробіток за період з дати винесення рішення
судом про поновлення на роботі по фактичне поновлення на роботі,
тобто з 23.06.97 року по 06.10.97 року, хоча вона і не зверталась
до відповідача про стягнення даної суми, оскільки відповідно до
статті 236 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
, у разі
затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення
органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі
незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника,
цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку
або різниці в заробітку за час затримки. Однак, не має підстав для
виплати середнього заробітку за весь час затримки по день
розрахунку, так як, фактичної затримки виплати заробітної плати не
було, оскільки позивачка не зверталась до відповідача з заявою про
її виплату. Також, судом правомірно стягнуто з відповідача на
користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку за
період з дня звільнення 06.10.97 по дату фактичного розрахунку
22.10.97 року.
Таким чином, судами правильно дана правова оцінка обставин по
справі, правильно застосовані норми матеріального та
процесуального права при прийнятті рішень, а тому касаційну скаргу
слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення
Рівненського міського суду від 28.03.05 року та ухвалу
апеляційного суду Рівненської області від 06.10.05 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до управління житлово-комунального господарства
Рівненської обласної державної адміністрації про поновлення на
роботі, зміну дати звільнення, стягнення середнього заробітку за
час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку, компенсації
за невикористану відпустку та недорахованої суми заробітної плати
- без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
судді: С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній
Згідно з оригіналом суддя В.I. Співак