ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі:
головуючого Співака В.I.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.I.,
Заїки М.М.,
Загороднього А.Ф.,
при секретарі Мудрицькій Ю.В.,
за участю позивача ОСОБА_1. та її представника ОСОБА_2
розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу управління
Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на рішення
Деснянського районного суду м. Києва від 22.11.2005р. та ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 27.02.2006р. по справі за позовом
ОСОБА_1. до управління Пенсійного фонду України в Деснянському
районі м. Києва про призначення пенсії за вислугу років, -
встановила:
У червні 2004 року ОСОБА_1. звернулася до Деснянського
районного суду м. Києва з позовом до управління Пенсійного фонду
України в Деснянському районі м. Києва про призначення пенсії за
вислугу років.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від
22.11.2005р. позов ОСОБА_1. було задоволено. Визнано за ОСОБА_1.
право на пенсію за вислугу років. Зобов'язано управління
Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва призначити
пенсію ОСОБА_1 Стягнуто з управління Пенсійного фонду України в
Деснянському районі м. Києва на користь ОСОБА_1. понесені судові
витрати в сумі 8, 5грн.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27.02.2006р.
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Деснянському районі м. Києва було відхилено, а рішення
Деснянського районного суду м. Києва від 22.11.2005р. залишено без
змін.
Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м.
Києва подало касаційну скаргу, в якій просить рішення Деснянського
районного суду м. Києва від 22.11.2005р. та ухвалу апеляційного
суду м. Києва від 27.02.2006р. скасувати та прийняти нове рішення
про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення
судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що
02.08.2004р. ОСОБА_1. звернулася до управління Пенсійного фонду
України в Деснянському районі м. Києва з приводу призначення
пенсії за вислугу років. Листом від 17.02.2005р. управлінням
Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва було
відмовлено позивачу в призначенні пенсії за вислугу років,
оскільки педагогічний стаж ОСОБА_1. становив 24 роки 2 місяці 01
день, а період роботи з 01.08.1979р. по 31.05.1980р. на посаді
IНФОРМАЦIЯ_1не був врахований до спеціального стажу в зв'язку з
тим, що переліком посад, які дають право на призначення пенсії за
вислугу років, дана посада не передбачена. Розшифровка посади
м/вихователь, як молодший вихователь була зроблена органами
Пенсійного фонду України помилково, оскільки відповідно до довідки
виданої директором дошкільного навчального закладу НОМЕР_1, де
працювала ОСОБА_1., запис IНФОРМАЦIЯ_1 слід читати, як
медсестра-вихователь.
Відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
право на пенсію за вислугу років мають
працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення
при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за
переліком, що затверджується у порядку, який визначається
Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Згідно Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я
та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію
за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів
України від 04.11.1993р. № 909 ( 909-93-п ) (909-93-п)
посада вихователя дає
право, при наявності необхідного стажу, на призначення пенсії за
вислугу років.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне
забезпечення" ( 1788-12 ) (1788-12)
основним документом, що підтверджує стаж
роботи, є трудова книжка.
Відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1. в період з
01.08.1979р. по 31.05.1980р. вона працювала на посаді
медсестри-вихователя в дошкільному закладі НОМЕР_1, а тому не
включення цього періоду з боку органів Пенсійного фонду до
спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за
вислугу років, є неправомірним.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції вірно
дана правова оцінка обставин по справі, тому касаційна скарга не
підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної
інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 212, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в
Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення, а рішення
Деснянського районного суду м. Києва від 22.11.2005р. та ухвалу
апеляційного суду м. Києва від 27.02.2006р. по справі за позовом
ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Деснянському
районі м. Києва про призначення пенсії за вислугу років - без
змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.I. Співак
Судді С.В. Білуга
О.I. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній
Згідно з оригіналом Суддя С.В. Білуга