ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     16 листопада 2006 року  м. Київ
                          Колегія суддів
         Вищого адміністративного суду України в складі:
                 головуючого-судді Бутенка В.I.,
суддів: Весельської Т.Ф., Панченка О.I., Лиски Т.О.,  Сороки М.О.,
     при секретарі  Якименко О.М.,
     участю       представника       Городищенської       районної
санітарно-епідеміологічної станції - Школьної I.П.,
     розглянувши   у  відкритому  судовому  засіданні  в   порядку
касаційного  провадження  адміністративну  справу  за   касаційною
скаргою Державної інспекції з  контролю  за  цінами  в  Черкаській
області на рішення господарського суду Черкаської області  від  13
липня 2005 року та постанову Київського міжобласного  апеляційного
господарського суду  від 9 вересня 2005 року у справі  за  позовом
Городищенської   районної    санітарно-епідеміологічної    станції
Черкаської області до Державної інспекції з контролю за  цінами  в
Черкаській області
     про визнання недійсним рішення про  застосування  економічних
санкцій, -
 
                           ВСТАНОВИЛА:
     У     травні     2005     року     Городищенська      районна
санітарно-епідеміологічна станція Черкаської області звернулась до
суб'єкта оскарження з названим позовом  в  якому  просила  визнати
недійсним рішення Державної інспекції  з  контролю  за  цінами   в
Черкаській області  від 21 березня 2005 року № 47  про  результати
перевірки  дотримання  державної  дисципліни  цін   Городищенської
районної санітарно-епідеміологічної станції Черкаської області про
застосування економічних санкцій у вигляді  стягнення  до  бюджету
суми порушення  в  розмірі  39648.00  грн.  та  штрафу  в  розмірі
79296.00 грн.
     Рішенням  господарського суду Черкаської області від 13.07.05
року,  залишеним  без  змін  постановою  Київського   міжобласного
апеляційного господарського суду  від 09 вересня 2005 року,  позов
задоволено.
     Визнано недійсним  рішення  №  47  від  21.03.2005  року  про
застосування економічних санкцій у вигляді  стягнення  до  бюджету
суми порушення  в  розмірі  39648,00  грн.  та  штрафу  в  розмірі
79296,00 грн., а також стягнуто з відповідача на користь  позивача
85   грн.   -   державного   мита,   118   грн.   -   витрат    на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
     Не погоджуючись з рішеннями судів першої та другої інстанцій,
Державна інспекція з контролю за цінами  в  Черкаській  області  в
касаційній  скарзі  просить  їх  скасувати,   як   такі,   що   не
відповідають чинному законодавству та прийняти  нове  рішення  про
відмову в задоволенні позову.
     В  обгрунтування  касаційної  скарги  зроблено  посилання  на
невірне застосування господарськими судами норм  матеріального  та
процесуального права, а  також  неповне  з'ясування  обставин,  що
мають значення для справи.
     Позивач  -  Городищенська  районна  санітарно-епідеміологічна
станція у відзиві  на  касаційну  скаргу,   зазначає,  що  доводи,
викладені в касаційній  скарзі,  не  є  підставою  для  скасування
названих вище судових рішень Черкаського господарського  суду,  від
13.07.2005 року та суду апеляційної інстанції, просить залишити їх
без змін, з підстав  викладених  у  тексті  відзиву  на  касаційну
скаргу.
     Заслухавши суддю-доповідача,  розглянувши  доводи  касаційної
скарги,  перевіривши  матеріали   справи,   заслухавши   пояснення
представника  Городищенської  СЕС  Школьної  I.П.,  та  дослідивши
докази,  проаналізувавши  на   підставі   встановлених   фактичних
обставин справи правильність застосування судом першої  та  другої
інстанції  норм матеріального  та  процесуального  права,  колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Державної інспекції  з
контролю за цінами в Черкаській області задоволенню  не  підлягає,
виходячи з наступного.
     Судами попередніх інстанцій встановлено і це  підтверджується
матеріалами справи, що Державною інспекцією з контролю за цінами в
Черкаській   області   01.02.2005   року    проведена    перевірка
Городищенської  районної  санітарно-епідеміологічної   станції   з
питання дотримання порядку формування та застосування  тарифів  на
роботи  і  послуги,  що   виконуються   і   надаються   за   плату
санітарно-епідеміологічною станцією.
     За результатами проведеної перевірки  був  складений  акт   з
висновками якого не  погодилися  та  не  підписали  його  головний
державний     санітарний     лікар     Городищенської     районної
санітарно-епідеміологічної   станції   -   ОСОБА_1   та   головний
бухгалтер - ОСОБА_2
     На  підставі  вищевказаного  акту,  було   винесене   рішення
Державною інспекцією з контролю за цінами в Черкаській  області  №
47 від 21.03.2005 року,  яким  було  встановлено  і  приписано  до
вилучення суму завищених тарифів  за  послуги  при  розрахунках  з
підприємствами та організаціями, яка підлягає  вилученню  в  доход
державного бюджету в розмірі 39648,00 грн., та застосовано штрафні
санкції у розмірі 79296,00 грн.
     Як   вірно   встановлено   судами,   Городищенська    районна
санітарно-епідеміологічна  станція  є  бюджетною  установою,   яка
керується  в  своїй  діяльності  вимогами  Закону   України   "Про
забезпечення   санітарного   та   епідеміологічного   благополуччя
населення" ( 4004-12 ) (4004-12)
         № 4004 від 24.02.94 року. Відповідно до ст.
35 вищевказаного Закону фінансування органів, установ  і  закладів
державної  санітарно-епідеміологічної   служби   здійснюється   за
рахунок державного бюджету.
     Згідно Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
        
від 25.06.1991 року ставки, механізм справляння податків і  зборів
(обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору
у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу  на  природний
газ  для  споживачів  усіх   форм   власності,   і   пільги   щодо
оподаткування не можуть  встановлюватися  або  змінюватися  іншими
законами України, крім законів  про  оподаткування.(ст.  1  Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
        ). Під  податком  і
збором  (обов'язковим  платежем)  до  бюджетів  та  до   державних
цільових фондів  слід  розуміти  обов'язковий  внесок  до  бюджету
відповідного рівня або державного  цільового  фонду,  здійснюваний
платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України
про  оподаткування,   (ст.   2   Закону   України   "Про   системи
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
         ).
     Також встановлено,  що  відповідно  до  Закону  України  "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         від  03.04.1997  року  №
168/97-ВР із  наступними  змінами  і  доповненнями,  Городищенська
районна санітарно-епідеміологічна станція зареєстрована як платник
податку на додану вартість в  Державній  податковій  інспекції  м.
Тальне.  Податок  на  додану  вартість  є  частиною  новоствореної
вартості і сплачується до  державного  бюджету  на  кожному  етапі
виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг.
     Посилання  Державної  інспекції  з  контролю  за   цінами   в
Черкаській області на проект, як на нормативний  документ,  та  на
пояснювальні записки і інформаційно-аналітичні довідки до проекту,
що підтверджують, на думку останнього, наявність податку на додану
вартість  в  затверджених  тарифах,  є   безпідставним,   так   як
вищевказані документи взагалі не можуть розглядатись, як належні і
допустимі докази в судовому процесі відповідно до вимог ст. 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
     Відповідно  до  постанови  Кабінету Міністрів України від  13
грудня 2000  року № 1819 Державна інспекція з контролю за цінами є
урядовим  органом  державного  управління,  який  діє   у   складі
Мінекономіки і підпорядковується йому .
     В постанові Кабінету Міністрів України від  27.08.2003  р.  №
1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
         "Про затвердження тарифів (прейскурантів)  на
роботи і послуги, що виконуються і надаються за  плату  установами
та   закладами   державної   санітарно-епідеміологічної    служби"
зазначено,  що  відповідно  до  ст.   35   Закону   України   "Про
забезпечення санітарного і  епідемічного  благополуччя  населення"
( 4004-12 ) (4004-12)
          затверджуються  тарифи  (прейскуранти)  на  роботи  і
послуги, і зазначена  ціна  є  в  гривнях,  жодні  інші  посилання
стосовно ціни відсутні.
     Згідно зі ст. 8 Закону України  "Про  ціни  і  ціноутворення"
( 507-12 ) (507-12)
         № 507-ХI1 від 03.12.1990 р. державне регулювання цін  і
тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих  цін
(тарифів), граничних рівнів цін (тарифів) або граничних  відхилень
від державних фіксованих цін і тарифів. Ст. 5 Закону України  "Про
ціни  і  ціноутворення"  ( 507-12 ) (507-12)
            визначає,    що    державні 
фіксовані та  регульовані ціни і тарифи встановлюються  державними
органами України. Цією ж статтею визначено коло товарів  і  послуг
на які встановлюються державні  фіксовані  і  регульовані  ціни  і
тарифи.
     Відповідно до п.п. 4.4.2 п.4 статті  4  Закону  України  "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків  перед  бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
         від 21.12.2000 року №
2181 податкове роз'яснення є  оприлюдненням  офіційного  розуміння
окремих положень податкового законодавства контролюючими  органами
у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні  їх
рішень  під  час  проведення  апеляційних  процедур.   Податковими
роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді  контролюючого  органу
на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.
     Відповідно   до   листа-роз'яснення   Державної    податкової
адміністрації  України  від   15.09.2003   р.   №   8101/5/15-2416
Міністерству охорони здоров'я України щодо  порядку  оподаткування
податком на додану вартість робіт  та  послуг,  що  виконуються  і
надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби за
тарифами,  затвердженими  постановою  КМУ  №  1351  від   27.08.03
( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
         року "Про затвердження тарифів (прейскурантів)  на
роботи і послуги, що виконуються і надаються за  плату  установами
та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби", в якому
зазначено, що  тарифи  (прейскуранти)  на  роботи  і  послуги,  що
виконуються і надаються за плату установами та закладами державної
санітарно-епідеміологічної  служби,   без  урахування  податку  на
додану вартість, і при  здійсненні  зазначених  операцій  до  ціни
необхідно подавати цей податок у  відповідності  до  вимог  Закону
України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР  "Про  податок  на  додану
вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         .
     Висновки  Державної  інспекції  з  контролю   за   цінами   в
Черкаській  області  щодо  додаткового  встановлення  20%  націнки
Городищенською  районною  санітарно-епідеміологічною  станцією  до
затверджених тарифів (згідно з Постановою НБУ №  620  ( z0025-05 ) (z0025-05)
        
від 10.12.2004 року тариф - це система ставок, що визначає  розмір
оплати за послуги, тобто ціна  послуг)також  спростовуються  самим
визначенням націнки, як надбавки до  роздрібних  цін  на  споживчі
товари, що продаються в роздрібній торгівлі  та  на  підприємствах
громадського харчування. Націнка призначена для покриття витрат на
реалізацію  продукції  (товарів),  обслуговування  споживачів   та
отримання прибутку. Твердження Державної інспекції з  контролю  за
цінами в Черкаській області, стосовно того, що тарифи, затверджені
Постановою КМУ № 1351 ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
         є граничними, помилкове.
     Таким чином місцевий господарський  суд   дійшов  до  вірного 
висновку, із ним  погодився  апеляційний  суд,  про  те,  що  види
послуг,       що       надаються        закладами        державної
санітарно-епідеміологічної служби та  затверджені  постановою  КМУ
України № 1351 від 27.08.03  ( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
          року,  згідно  вимог
Закону України "Про податок на додану вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
          не
відноситься до операцій, які звільняються від оподаткування або не
є  об'єктом  оподаткування,  і,  відповідно,   мають   обкладатися
податком на додану вартість. До ціни зазначених операцій необхідно
додавати податок на додану вартість.
     Як свідчать матеріали справи, позивач, як платник податку  на
додану вартість, в своїй діяльності щодо визначення вартості робіт
та  послуг,  що  виконуються  і  надаються   закладами   державної
санітарно-епідеміологічної  служби   за   тарифами   затвердженими
постановою Кабінету Міністрів України від  27.08.03  року  №  1351
( 1351-2003-п ) (1351-2003-п)
        . керувався виключно нормами  Закону  України  "Про
податок на додану  вартість"  ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        ,  тому  визначав  суми
податку на додану вартість, що підлягають  сплаті  до  бюджету  як
чисту  суму  податкових  зобов'язань,  що  виникли  у  зв'язку   з
будь-якою поставкою  товарів  (робіт,  послуг)  протягом  звітного
періоду (п.п. 7.7.1 Закону) та у строки, передбачені  законом  для
відповідного  податкового  періоду,   подавав   органу   державної
податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію
та сплачував належні суми ПДВ до бюджету (п.п. 7.7.2 Закону).
     Крім того, Iнструкція про порядок застосування економічних та
фінансових санкцій  органами  державного   контролю   за   цінами, 
затвердженої  наказом Мінекономіки від 03.12.2001 року  №  298/519
( z1047-01 ) (z1047-01)
           містить   вичерпний   перелік   порушень    порядку
встановлення і застосування цін, за  які  накладаються  економічні
санкції.  Жодне  з  порушень  зазначених  в  даному  переліку   не
відповідає дійсним обставинам справи.
     Судова колегія погоджується з викладеними у судових  рішеннях
висновками судів  попередніх  інстанцій,  які  повно  та  всебічно
з'ясували обставини справи, на підставі належно  оцінених  доказів 
і правильно застосували норми матеріального  та  процесуального  п
рава при вирішенні спору.
     Доводи касаційної  скарги  не  спростовують  висновків  судів
попередніх  інстанцій,  які  викладені  в   оскаржуваних   судових
рішеннях.
     Згідно з ч.1 ст. 224  Кодексу  адміністративного  судочинства
України ( 2747-15 ) (2747-15)
         суд касаційної  інстанції   залишає  касаційну 
скаргу  без задоволення,  а  судові  рішення  -  без  змін,   якщо
визнає,   що  суди  першої    та    апеляційної    інстанцій    не 
допустили  порушень  норм матеріального і процесуального права при
ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
     Керуючись  ст.ст.   220,   221,   223,   224,   230   Кодексу
адміністративного   судочинства   України   ( 2747-15 ) (2747-15)
        ,   колегія
суддів,-
 
     У Х В А Л И ЛА :
     Касаційну скаргу  Державної інспекції з контролю за цінами  в
Черкаській  області   залишити   без   задоволення,   а    рішення
господарського суду Черкаської  області  від  13.07.2005  року   і
постанову  Київського   міжобласного  апеляційного  господарського
суду  від 09 вересня 2005 року  -  без змін.
     Ухвала  набирає  законної  сили  з  моменту  проголошення   і
оскарженню не підлягає.
     Судді: