ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у
складі :
Головуючого - судді Бутенка В. I.,
Суддів : Лиски Т. О.,
Панченка О. I.,
Сороки М. О.,
Мироненка О. В.,
При секретарі - Якименко О. М.,
З участю представника ТОВ "Вежа і К" Білостоцького С. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа і К" на рішення
Господарського суду Львівської області від 23 березня 2005 року та
постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30
травня 2005 року у справі за позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Вежа і К" до Державної податкової інспекції у
Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2004 року ТОВ "Вежа і К" звернулося до
Господарського суду Львівської області з позовом до ДПI у
Личаківському районі м. Львова про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень від 05. 08. 2004 р. № 0002522320/0/12327/23-2,
яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ в
розмірі 90 000 грн. в результаті порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3
та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та від 18. 10. 2004 р. №
0002522320/1/16854/23-2, яким визначено те саме податкове
зобов'язання з встановленням нового граничного строку сплати.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 23
березня 2005 року в задоволенні позову ТОВ "Вежа і К" відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
30 травня 2005 року апеляційна скарга ТОВ "Вежа і К" залишена без
задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 23
березня 2005 року - без змін.
В касаційній скарзі на рішення Господарського суду Львівської
області від 23 березня 2005 року та постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 30 травня 2005 року ТОВ "Вежа
і К" ставить питання про скасування судових рішень в зв'язку з
неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія
суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суди першої та апеляційної інстанції повно встановили
обставини справи і надали належну правову оцінку зібраним по
справі доказам. Так, судами встановлено, що за результатами
комплексної планової документальної перевірки дотримання вимог
податкового законодавства ТОВ "Вежа і К" за період з 01. 01. 2002
р. по 01. 04. 2004 р. ДПI у Личаківському районі м. Львова
складено акт від 05. 08. 2004 р. № 185/23-2/01489492.
Перевіркою встановлено, що позивачем не включено до об'єкту
оподаткування податком на додану вартість товарообмінну операцію
по передачі векселя в рахунок погашення зобов'язань за отриманий
товар від ВАТ "Володимирцукор", де вексель виступав як товар
згідно з актом прийому-передачі векселів від 07. 02. 2002 р.
На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято
податкове повідомлення-рішення від 05. 08. 2004 р. №
0002522320/0/12327/23-2, яким позивачу визначено суму податкового
зобов'язання з ПДВ в розмірі 90 000 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди вірно виходили
з того, що відповідно до 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування
податком на додану вартість є операції з продажу товарів (робіт,
послуг) на митній території України, в тому числі операції з
оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції
з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику
(кредитору) для погашення кредиторської заборгованості
заставодавця.
Згідно з п. 1. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
товари - це матеріальні та
нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що
використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску
(емісії) та погашення.
Пунктом 1.19 цього Закону під бартером (товарний обмін)
розуміється господарська операція, яка передбачає проведення
розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій,
ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної
заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування
коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів
(робіт, послуг), а п. 1. 31 ст. 1 цього ж Закону встановлено, що
продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з
договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від
строків її надання, а також операції з безоплатного надання
товарів.
Отже, суди першої та апеляційної інстанції дійшли
обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову та
правильно визнали, що вексель в попередньо здійсненій операції по
придбанню його в НПП "Данко-Сайт" виступав в якості товару,
оскільки підпадав під ознаки товару в розумінні ст.. 1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а
господарська операція між позивачем та ВАТ "Володимирцукор" з
розрахунком у формі векселя є бартерною.
Таким чином, при ухваленні судових рішень суди першої та
апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо
встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних
правовідносин сторін норми матеріального і процесуального права.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій належним чином
мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам
процесуального закону.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
За таких обставин, оскільки суди першої та апеляційної
інстанцій не допустили порушень норм матеріального та
процесуального права при ухваленні рішень та вчиненні
процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без
задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 221, 223, 224, 231 Кодексу
адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Вежа і К" залишити без задоволення, а рішення Господарського
суду Львівської області від 23 березня 2005 року та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 30 травня 2005
року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді :
(підпис) В. I. Бутенко
(підпис) Т. О. Лиска
(підпис) О. I. Панченко
(підпис) М. О. Сорока
(підпис) О. В. Мироненко
З оригіналом згідно суддя Т. О. Лиска