ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в
складі:
Головуючого
Цуркана М.I.
Суддів:
Амєліна С.Є.
Гуріна М.I.
Кобилянського М.Г.
Юрченка В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну
справу за позовом Управління Пенсійного фонду (УПФ) України в м.
Ватутіне Черкаської області до Відділення виконавчої дирекції в м.
Звенигородка Фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань України (Фонд) про
зобов'язання вчинити дії
у с т а н о в и л а :
У липні 2005 року УПФ України в м. Ватутіне звернулось в суд
з позовом до Фонду про зобов'язання вчинити дії, тобто підписати
акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих,
яким за період з 01 квітня 2001 року по 01 квітня 2002 року
виплачено пенсії 7 638,91грн. по інвалідності внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у
зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання.
Зазначали, що витрати, пов'язані з виплатою пенсій по
інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або
професійних захворювань та пенсій у зв'язку з втратою
годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання понесені Пенсійним
фондом відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Посилаючись на те, що в період з 01.04.2001 р. по 01.04.2002
р. управлінням Пенсійного фонду здійснена виплата пенсій по
інвалідності внаслідок трудового каліцтва чотирьом особам на
загальну суму у 7638,91 грн., які Фонд не узгоджує до
відшкодування, - просили зобов'язати відповідача включити кошти до
такого відшкодування згідно Порядку відшкодування Фондом
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат,
пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у
зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного
випадку на виробництві або професійного захворювання
затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та
правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003
року № 5-4/4.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 16
вересня 2005 року, залишеного без змін ухвалою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 09 листопада
2005 року позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач, з посиланням на порушення
судами норм матеріального права, просить судові рішення скасувати
та постановити нове про відмову у задоволені позову.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги,
заперечення на них, дослідивши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За правилами ч.2 ст.2 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
, особи, право яких
на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із
законодавством СРСР про відшкодування шкоди, заподіяної
працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного
захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків,
мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку
відповідно до вищевказаного Закону.
Угодою про гарантії прав громадян держав-учасників
Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення
від 13 березня 1992 року (ст.5) встановлено, що ця Угода
поширюються на всі види пенсійного забезпечення громадян, які
встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць
Угоди.
Відповідно до ст. 3 Угоди усі витрати, пов'язані із
здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава,
що надає забезпечення.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(п. п. "г", "д" ст. 21), на органи соціального страхування від
нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному
відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок
ушкодження її здоров'я або в разі її смерті, шляхом виплати їй
або особам, які перебували на її утриманні, пенсії по інвалідності
(в зв'язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання.
Відповідно до п.2 ст. 7 Закону України "Про страхові тарифи
на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 2272-14 ) (2272-14)
, Фонд сплачує
страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх
сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того
часу, коли відповідні підприємства передали в установленому
порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників
(членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги,
або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують
отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого
роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального
страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому
страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а
між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому
відбуваються відповідні розрахунки.
На виконання наведених вище законів, Пенсійний фонд України
та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань України своєю
постановою від 04 березня 2003 року № 5-4/4 ( z0376-03 ) (z0376-03)
затвердили Порядок відшкодування Фондом соціального страхування
від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою
пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві
або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою
годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання.
Оскільки встановлено, що громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримали трудове каліцтво за межами України, а
призначені у зв'язку з цим пенсії за період з 01.04.2001 року по
01.04.2002 року їм виплачені Пенсійним фондом на загальну суму 7
638,91 грн., то суди дійшли правильного висновку про покладення на
відповідача обов'язку узгодити з позивачем належну йому до
відшкодування суму.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами
норм матеріального права непереконливі і висновків судів не
спростовують, а твердження про відсутність у згаданих громадян
права на забезпечення по страхуванню від нещасних випадків на
виробництві за умов призначення їм пенсій по інвалідності
внаслідок трудового каліцтва за межами України до 1.04.2001р. є
помилковим і несправедливим.
За правилами ч.1 ст.224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, якщо суди
не допустили порушень норм матеріального і процесуального права
при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної
інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення -
без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 223, 230 КАС
України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції в м.
Звенигородка Фонду соціального страхування від нещасних випадків
на виробництві та професійних захворювань України залишити без
задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від
16 вересня 2005 року та ухвалу Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 09 листопада 2005 року, - без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та у порядку
визначеними ст.ст. 237 - 239 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий М.I. Цуркан
Судді: С.Є. Амєлін
М.Г.Кобилянський
М.I.Гурін
В.В.Юрченко