ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі
:
головуючого - судді Бутенка В.I.,
суддів : Весельської Т.Ф.,
Лиски Т.О.,
Панченка О.I.,
Сороки М.О.,
при секретарі Якименко О.М.,
за участю представника позивача ОСОБА_2 та представника
Генеральної прокуратури України Гудзя О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України про визнання дій незаконними,-
в с т а н о в и л а :
У вересня 2005 року ОСОБА_2, представник позивача ОСОБА_1,
звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати
незаконними дії Генеральної прокуратури України по з'ясуванню його
персональних даних (конфіденційної інформації) щодо майнового
стану, належності до громадянства Канади та його журналістської
діяльності.
В обгрунтування своїх вимог позивач зазначав, що в порушення
ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини,
ст. 32 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 3, 23, 31, 47,
48 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) (2657-12)
, відповідач при
перевірці відомостей, викладених у зверненні народного депутата
України, направив доручення прокуратурі м. Києва про з'ясування
конфіденційної інформації щодо нього
Вважав, що такими діями грубо порушені його права та свободи,
гарантовані Конституцією України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня
2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 грудня 2005 року
рішення районного суду залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1
подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та постановити
нове рішення про задоволення його позовних вимог.
При цьому в скарзі вказується на порушення судами норм
матеріального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, судом як першої, так і
апеляційної інстанції повно встановлені дійсні обставини справи,
визначено спірні правовідносини та норми матеріального закону, що
їх регулює.
Так, судами встановлено, що у червні 2005 року до Генеральної
прокуратури України надійшло звернення народного депутата України
Шкіля А.В. щодо розповсюдження у тижневику "2000" матеріалів, які,
на думку автора звернення, розпалювали міжнаціональну ворожнечу та
містили явну недостовірну інформацію про хід виборчого процесу по
виборах Президента України у 2004 році, та з інших питань.
На виконання вимог Закону України "Про статус народного
депутата України" ( 2790-12 ) (2790-12)
Генеральною прокуратурою України
було доручено прокуратурі м. Києва перевірити відомості, викладені
у зверненні, в частині законності державної реєстрації тижневика
"2000" та вивчити результати проведеного Книжковою палатою України
аналізу публікацій у згаданому тижневику, автором яких є позивач.
Також прокуратурі м. Києва було доручено за наслідками вказаної
перевірки прийняти рішення відповідно до ст. 97 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
.
Згідно зі ст. 23 Закону України "Про інформацію" ( 2657-12 ) (2657-12)
,
інформація про особу - це сукупність документованих даних або
публічно оголошених відомостей про особу. Основними даними про
особу є національність, освіта, сімейний стан, релігійність, стан
здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Джерелами
документованої інформації про особу є видані на її ім'я документи,
підписані нею документи, а також відомості про особу, зібрані
державними органами влади та органами місцевого та регіонального
самоврядування в межах своїх повноважень. Забороняється збирання
інформації про особу без її попередньої згоди, за винятком
випадків, передбачених законом. Ст. 30 цього ж Закону визначено,
що конфіденційна інформація це відомості, які знаходяться у
володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних або
юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до
передбачених ними умов.
Відповідно до ч.5 ст. 17 Закону України "Про статус народного
депутата України" ( 2790-12 ) (2790-12)
, народний депутат як представник
державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини
та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень
законності має право на місці вимагати негайного припинення
порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів
державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових
осіб, керівників підприємств, установ та організацій припинити
такі порушення. У разі порушення законності народний депутат може
звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб
правоохоронних органів чи органів виконавчої влади, що здійснюють
державний контроль у відповідній галузі.
Посадові особи органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, а
також працівники правоохоронних органів, до яких звернуто вимогу
народного депутата про припинення порушення законності,
зобов'язані негайно вжити заходів щодо усунення порушення, а за
необхідності - притягнути винних до відповідальності з наступним
інформуванням про це народного депутата. У разі невжиття заходів
щодо усунення порушення посадові особи несуть дисциплінарну,
адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому
законом порядку.
Згідно ст. 20 Закону України "Про прокуратуру"( ( 1789-12 ) (1789-12)
в
редакції Закону України від 12.07.2001 р. N 2663-III ( 2663-14 ) (2663-14)
), при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і
застосуванням законів прокурор, зокрема, має право безперешкодно
за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у
приміщення органів державної влади та органів місцевого
самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та
організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи
приналежності, до військових частин, установ без особливих
перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і
матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за
письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або
конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру
для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі
необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків
юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань,
пов'язаних з перевіркою.
Статтею 97 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
передбачено, що прокурор,
слідчий, орган дізнання або суддя, зобов'язані приймати зави або
повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі
по справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або
повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або
суддя зобов'язані не пізніш триденного строку прийняти одне з
визначених цією статтею рішень. Коли необхідно перевірити заяву
або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка
здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не
більші 10-ти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян
чи посадових осіб або витребування необхідних документів.
Таким чином, судами зроблений правильний висновок, що такі
дії відповідача здійснювались у відповідності із вимогами
законодавства і при цьому не було допущено порушень права ОСОБА_1,
оскільки доказів направлення прокуратурі м. Києва доручень щодо
з'ясування конфіденційної інформації про особу позивача
представником ОСОБА_1 не надано, в матеріалах справи таких доказів
не міститься. Виходячи із наведеного, судом першої інстанції
правомірно відмовлено у задоволенні позову і суд апеляційної
інстанції обгрунтовано з цим погодився.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані
судові рішення постановлені у відповідності із вимогами норм
матеріального і процесуального права, порушень зазначених норм при
розгляді справи судами допущено не було.
Доводи касаційної скарги зроблених судами висновків не
спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваних
судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 КАС України
( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_1,
залишити без задоволення, а постанову Печерського районного суду
м. Києва від 13 жовтня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м.
Києва від 16 грудня 2005 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
С у д д і :
Підпис Бутенко В.I.
Підпис Весельська Т.Ф.
Підпис Лиска Т.О.
Підпис Сорока М.О.
Підпис Панченко О.I.
З оригіналом згідно суддя Бутенко В.I.