ВИЩИЙ АДМIНIСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі
головуючого-судді Бутенка В.I.,
суддів: Весельської Т.Ф., Панченка О.I., Лиски Т.О., Сороки М.О.,
при секретарі Якименко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку
касаційного провадження адміністративну справу за касаційною
скаргою Державного підприємства "Донецька залізниця" на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 20 грудня 2005
року у справі №9/24 за позовом Краснолиманського міського центру
зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду
загальнообов'язкового державного соціального страхування України
на випадок безробіття м. Красний Лиман до Державного підприємства
"Донецька залізниця", Локомотивного депо Красний Лиман про
стягнення штрафу в розмірі 850,00 грн. за відмову у прийнятті на
роботу ОСОБА_1 - неповнолітньої сироти, направленої позивачем у
межах встановленої броні, -
В С Т А Н О В И Л А:
У травні 2005 року Краснолиманський міський центр зайнятості
м. Красний Лиман звернувся до господарського суду Донецької
області із зазначеним позовом.
Позов мотивовано тим, що Локомотивне депо Красний Лиман не
виконало зобов'язань, які були покладені на нього згідно рішення
виконкому Краснолиманської міської ради від 19.11.2003 року № 474
про бронювання робочих місць для працевлаштування громадян, які
потребують соціального захисту на 2004 рік, чим були порушені
вимоги статті 5 Закону України "Про зайнятість населення"
( 803-12 ) (803-12)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від 14.10.2005
року у задоволенні позовних вимог Краснолиманського міського
центру зайнятості до Державного підприємства "Донецька залізниця"
про стягнення штрафу в розмірі 850,00 грн. - відмовлено.
Відносно Локомотивного депо Красний Лиман - провадження по
справі припинено, оскільки депо є структурним підрозділом
Донецької залізниці без права юридичної особи.
Судове рішення мотивоване тим, що наведені позивачем
обставини та надані на їх обгрунтування докази не доводять
правомірність застосування до Державного підприємства "Донецька
залізниця" штрафу в розмірі 850,00 грн. за порушення вимог статті
5 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20
грудня 2005 року вказане рішення скасовано. Позовні вимоги
Краснолиманського міського центру зайнятості про стягнення штрафу
в розмірі 850,00 грн. з відповідача за відмову у прийнятті на
роботу ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі.
Стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" на
користь фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття Краснолиманського
міського центру зайнятості штраф у розмірі 850,00 грн. за відмову
у прийнятті на роботу ОСОБА_1, направленої позивачем у межах
встановленої броні та державне мито в сумі 102,00 грн.
У касаційній скарзі ДП "Донецька залізниця", посилаючись на
порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить його
постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без
змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної
скарги щодо дотримання судом апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи для працевлаштування, у
межах броні, встановленої рішенням виконкому Краснолиманської
міської ради на роботу в Локомотивне депо Красний Лиман 02.08.2004
року була направлена ОСОБА_1, 1988 року народження (сирота), якій
було відмовлено у працевлаштуванні з посиланням на
"невідповідність вимогам".
Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що рішенням
Виконавчого комітету Краснолиманської міської ради від 19.11.2003
року №474 "Про бронювання робочих місць для працевлаштування
громадян, які потребують соціального захисту на 2004 рік" для
Локомотивного депо Красний Лиман встановлена квота на
працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.
Згідно Положення про порядок бронювання на підприємствах,
організаціях і установах робочих місць для працевлаштування
громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 року №578
( 578-98-п ) (578-98-п)
, після затвердження місцевими державними
адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад броні та
квоти робочих місць на наступний рік, підприємства у двотижневий
строк погоджують з центрами зайнятості перелік робочих місць, що
виділяються та поквартальний графік працевлаштування громадян, які
потребують соціального захисту на заброньовані робочі місця. У
рахунок квоти підприємства можуть бронювати робочі місця з
надомною працею та з гнучкими формами зайнятості.
Встановлено, що назване вище рішення Виконавчого комітету
Краснолиманської міської ради було доведено до відома підприємства
та відповідно до вимог вищевказаного Положення була узгоджена між
позивачем та Локомотивним депо Красний Лиман квота, у кількості
6-ти осіб, на працевлаштування громадян, які потребують
соціального захисту в тому числі, молодь, яка залишилася без
піклування батьків (сироти).
Також було видано направлення НОМЕР_2 на працевлаштування до
Локомотивного депо Красний Лиман, в рахунок 5% квоти, ОСОБА_1 -
випускниці ПТУ НОМЕР_1 по спеціальності IНФОРМАЦIЯ_1, яка
відноситься до соціально-незахищеної категорії громадян-молоді, що
залишилася без піклування батьків.
22.12.2004 року провідним спеціалістом Iнспекції по контролю
за додержанням законодавства про зайнятість населення Донецького
обласного центру зайнятості Павловою О.А. була проведена перевірка
додержання законодавства про зайнятість населення на Локомотивному
депо Красний Лиман.
Перевіркою встановлено, що депо, в порушення вимог статті 5
Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
, безпідставно
відмовило у працевлаштуванні направленої позивачем ОСОБА_1, що
підтверджується корінцем направлення від НОМЕР_2, в якому
зазначена причина відмови - "не відповідає вимогам" .
Підпунктом "л" пункту 8 Положення про державну службу
зайнятості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України
від 24.07.1991 року №47 ( 47-91-п ) (47-91-п)
(із змінами, внесеними
постановою від 18.10.1999 року №1919 ( 1919-99-п ) (1919-99-п)
), визначено,
що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення"
( 803-12 ) (803-12)
державна служба зайнятості має право стягувати штрафи з
підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі
відмови у прийнятті на роботу громадян, які потребують соціального
захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці, у межах
встановленої броні.
Актом Iнспекції по контролю за дотриманням законодавства про
зайнятість населення від 22.12.2004 року №362 на підставі ч.3
статті 5 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
до
Локомотивного депо Красний Лиман був застосований штраф (згідно
розрахунку: 50 х 17,00 грн.) в розмірі 850,00 грн. який депо
повинно було сплатити в десятиденний термін.
Також встановлено, що Краснолиманським міським центром
зайнятості до відповідачів були надіслані претензії з пропозицією
в добровільному порядку сплатити відповідний штраф. Як свідчать
відповіді на претензії позивача, відповідачі заявлені вимоги не
визнали, штраф не сплатили, тому центр правомірно звернувся до
суду за його примусовим стягненням відповідно до пункту 18
Положення про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях
і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які
потребують соціального захисту.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний
господарський суд прийшов до обгрунтованого висновку про те, що
судом першої інстанції були неправильно застосовані норми статті 5
Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
, яка
передбачає, що держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо
працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які
потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати
на ринку праці.
Апеляційним господарським судом вірно встановлено, виходячи з
вимог ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення" ( 803-12 ) (803-12)
від 01.03.1991 року № 803-XII ( 803-12 ) (803-12)
(із змінами та
доповненнями) якою визначені додаткові гарантії зайнятості для
окремих категорій населення, а саме:
1. Держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо
працевлаштування працездатним громадянам у працездатному віці, які
потребують соціального захисту і не здатні на рівних конкурувати
на ринку праці, у тому числі:
а) жінкам, які мають дітей віком до шести років;
б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти
років або дітей-інвалідів;
в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх
загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних
закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної
(невійськової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям
(сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також особам,
яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного із
батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися
на роботу ;
г) особам перед пенсійного віку (чоловікам по досягненні 58
років, жінкам - 53 років);
д) особам, звільненим після відбуття покарання або
примусового лікування.
2. Для працевлаштування зазначених у пункті 1 цієї статті
категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі
органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості встановлюють
квоту робочих місць для підприємств (об'єднань), установ і
організацій незалежно від форм власності та організаційних форм з
чисельністю працюючих понад 20 осіб для бронювання ними до 5
відсотків загальної кількості робочих місць, у тому числі з
гнучкими формами зайнятості.
Порядок квотування і бронювання робочих місць та
працевлаштування на них зазначених категорій громадян
встановлюється Кабінетом Міністрів України .
З. У разі відмови у прийомі на роботу громадян із числа
категорій, зазначених у пункті 1 цієї статті, у межах установленої
броні з підприємств, установ і організацій державна служба
зайнятості стягує штраф за кожну таку відмову у п'ятдесятикратному
розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані
кошти спрямовуються до місцевої частини державного фонду сприяння
зайнятості населення і можуть використовуватися для фінансування
витрат підприємств, установ і організацій, які створюють робочі
місця для цих категорій населення понад встановлену квоту.
Приписи статті 5 вищезазначеного Закону кореспондуються з
нормами Положення про порядок бронювання на підприємствах, в
організаціях і установах робочих місць для працевлаштування
громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1998 року №578
( 578-98-п ) (578-98-п)
, зокрема із пунктом 2 абзац "в", п. З абзац "в",
пунктами 4, 7, 8, 11, 14, 15, 17 та 18.
Відповідно до вимог п. 15 вищезазначеного Положення
підприємства зобов'язані працевлаштовувати громадян, які
потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця за
направленням державної служби зайнятості і про прийняте рішення у
триденний термін повідомити центр зайнятості.
З роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у
п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення"
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
із змінами та доповненнями, вбачається, що рішення
є законними тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Викладене свідчить, що постанова Донецького апеляційного
господарського суду від 20 грудня 2005 р. прийнята у відповідності
до вимог чинного законодавства та матеріалів справи, тому колегія
суддів вважає, що апеляційний суд дав вірну юридичну оцінку
обставинам справи та правильно скасував незаконне рішення суду
першої інстанції.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильності
висновків суду апеляційної інстанції.
В ході розгляду касаційної скарги підстав для зміни чи
скасування оскарженої постанови апеляційного господарського суду
не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
, суд
касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а
судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та
апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і
процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні
процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія
суддів,-
У Х В А Л И ЛА :
Касаційну скаргу ДП "Донецька митниця" залишити без
задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського
суду Донецької області від 20 грудня 2005 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і
оскарженню не підлягає.
Судді: