ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.01.2006
Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого
Бернацької Ж.О., суддів: Іваненко Ю.Г., Волкової С.Я., при
секретарі Пушу М.М., за участю: адвоката позивача Чемеса В.М.,
представників ЦВК: Басалаєвої А.В., Магери А.Й., розглянувши
матеріали адміністративної справи за позовом Княжицького Миколи
Леонідовича до Центральної виборчої комісії про визнання
протиправним рішення Центральної виборчої комісії у формі
постанови від 03.01.2006 року N 15 ( v0015359-06 ) (v0015359-06)
про залишення
без розгляду скарги виборця Княжицького Миколи Леонідовича на
рішення, прийняті 25.12.2005 року на X з'їзді політичної партії
"Трудова Україна", зареєстровану в Центральній виборчій комісії
29.12.2005 року за N 21-30-8911; скасування його та зобов'язання
вчинити дії, В С Т А Н О В И В:
Позивач Княжицький М.Л. 06.01.2006 року звернувся до суду з
позовом до Центральної виборчої комісії. Свої вимоги позивач
обґрунтовує тим, що 03.01.2006 року суб'єктом владних
повноважень - Центральною виборчою комісією було прийнято рішення
у формі постанови N 15 ( v0015359-06 ) (v0015359-06)
, якою залишено без розгляду
скаргу суб'єкта виборчого процесу - виборця Княжицького М.Л. на
рішення, прийняті 25.12.2005 року на X з'їзді політичної партії
"Трудова Україна", зареєстровану в Центральній виборчій комісії
29.12.2005 року за N 21-30-8911. Позивач, не погоджуючись з цим
рішенням відповідача, вважає його протиправним і таким, що порушує
права позивача як виборця, а також виборче право позивача. Позивач
просить визнати рішення відповідача протиправним, скасувати його
та зобов'язати відповідача вчинити певні дії, а саме: розглянути
скаргу виборця Княжицького М.Л. на рішення, прийняті
25.12.2005 року на X з'їзді політичної партії "Трудова Україна",
зареєстровану в Центральній виборчій комісії 29.12.2005 року за
N 21-30-8911 по суті, оскільки відповідачем не встановлено
обставин порушення позивачем вимог частин 3, 4, 12 статті 108
Закону України "Про вибори народних депутатів України"
( 1665-15 ) (1665-15)
. Скарга подана належним суб'єктом звернення зі
скаргою, без порушень строків на оскарження встановлених
статтею 106 Закону України "Про вибори народних депутатів України"
з дотриманням вимог статті 107 цього Закону.
У судовому засіданні представник позивача Княжицького М.Л.
Яковенко Н.М. підтримала позовні вимоги, просила задовольнити
позов у повному обсязі.
Представники відповідача Центральної виборчої комісії -
Басалаєва А.В., Магера А.Й. в судовому засіданні позов не визнали,
посилаючись на те, що оскаржуване рішення відповідає вимогам
Закону ( 1665-15 ) (1665-15)
.
Вислухавши пояснення представника позивача Княжицького М.Л.
Яковенко Н.М., адвоката Чемеса В.М., представників відповідача
Центральної виборчої комісії - Басалаєву А.В., Магера А.Й.,
дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні
позову слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що виборець Княжицький М.Л.
29.12.2005 року звернувся до Центральної виборчої комісії зі
скаргою про визнання протиправним рішення політичної партії
"Трудова Україна" щодо висування кандидатів у народні депутати
України, прийнятого на X позачерговому з'їзді партії.
Постановою Центральної виборчої комісії N 15 ( v0015359-06 ) (v0015359-06)
від 03.01.2006 року залишено без розгляду скаргу виборця
Княжицького М.Л. на рішення, прийняті 25.12.2005 року на X з'їзді
політичної партії "Трудова Україна".
Відповідно до частини 1 статті 113 Закону України "Про вибори
народних депутатів України" ( 1665-15 ) (1665-15)
, виборча комісія, кандидат
у депутати, партія (блок) - суб'єкт виборчого процесу, а також
виборець, виборчі права якого порушено, може оскаржити рішення чи
дії партії (блоку), об'єднання громадян, її (його) посадової особи
чи повноважного представника, що стосуються виборчого процесу,
крім тих рішень чи дій, які відповідно до закону, статуту
(положення) об'єднання громадян належать до його внутрішньої
організаційної діяльності або його виключної компетенції.
Згідно із підпунктом 5.6.1 Статуту політичної партії "Трудова
Україна", до компетенції з'їзду належить "затвердження виборчого
списку кандидатів у народні депутати України від партії або блоку
партій".
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України
"Про політичні партії в Україні" ( 2365-14 ) (2365-14)
, державний контроль
за додержанням політичною партією вимог Конституції ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та законів України, а також статуту політичної партії здійснюється
Міністерством юстиції України.
Політична партія "Трудова Україна" як самостійний суб'єкт
виборчого процесу не входить до складу виборчого блоку політичних
партій. Отже, питання висування кандидатів у народні депутати
України цією партією регулюється, крім законів України, також і
статутом політичної партії "Трудова Україна", зареєстрованим
Міністерством юстиції України у встановленому законодавством
порядку. Зі змісту протоколу X позачергового з'їзду політичної
партії "Трудова Україна" суд вбачає, що при висуненні кандидатів у
народні депутати України були дотримані вимоги відповідних
положень Закону України "Про вибори народних депутатів України"
( 1665-15 ) (1665-15)
.
Тому, на думку суду, беручи до уваги частину 2 статті 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, Центральна виборча комісія не
наділена повноваженнями щодо вирішення спорів стосовно рішень чи
дій політичних партій, які належать до внутрішньої організаційної
діяльності або виключної компетенції політичних партій, здійснення
контролю за дотриманням політичними партіями своїх статутів, а,
отже, виборець Княжицький М.Л. не мав права оскаржувати таке
рішення партії.
Вказаним спростовується твердження позивача щодо
безпідставного залишення Центральною виборчою комісією скарги
виборця Княжицького М.Л. без розгляду.
Прийняти інше рішення Центральна виборча комісія не могла і з
огляду на таке. Прийняти рішення про відмову в задоволенні скарги
можливо лише у тому випадку, коли подана скарга, перш за все, є
предметом розгляду в Центральній виборчій комісії, подана належним
суб'єктом звернення, втім, за результатами розгляду скарги
встановлено, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до закону,
в межах повноважень, передбачених законом, і не порушує виборчі
права виборців.
У Центральній виборчій комісії відсутні правові підстави
розглядати скаргу Княжицького М.Л. по суті, оскільки в Законі
міститься норма імперативного характеру - частина 1 статті 113
Закону України "Про вибори народних депутатів України"
( 1665-15 ) (1665-15)
, відповідно до якої комісія не може розглядати скарги
на рішення чи дії партії (блоку), які, відповідно до закону або їх
статуту (положення), належать до внутрішньої організаційної
діяльності або виключної їх компетенції.
Центральна виборча комісія заперечує також проти твердження
позивача, що Княжицький М.Л. є належним суб'єктом звернення зі
скаргою до Центральної виборчої комісії.
Стаття 103 Закону України "Про вибори народних депутатів
України" ( 1665-15 ) (1665-15)
визначає, хто може бути суб'єктом звернення
зі скаргою, що стосується процесу виборів депутатів. Відповідно до
пункту 5 частини 1 цієї статті, суб'єктом звернення зі скаргою
може бути лише той виборець, виборчі права або охоронювані законом
інтереси якого щодо участі у виборчому процесі порушено рішенням,
дією чи бездіяльністю суб'єкта оскарження.
Зокрема, частина 1 статті 6 Закону України "Про вибори
народних депутатів України" ( 1665-15 ) (1665-15)
гарантує забезпечення умов
для вільного формування громадянами України своєї волі та її
вільного виявлення при голосуванні. При цьому частиною 2 цієї
статті заборонено застосування насильства, погроз, обману, підкупу
чи будь-яких інших дій, що перешкоджають вільному формуванню та
вільному виявленню волі виборця.
Згідно з положеннями частин 1, 11 статті 2 Закону України
"Про вибори народних депутатів України" ( 1665-15 ) (1665-15)
, виборцями є
громадяни України, яким на день виборів виповнилося вісімнадцять
років і які мають право голосу. Враховуючи, що, відповідно до
частини 3 статті 77, пункту 20 частини 1 статті 92 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, порядок проведення виборів народних
депутатів України встановлюється виключно законом, обсяг виборчих
прав громадян України є законодавчо визначеним. Зокрема, частина 7
статті 2 Закону України "Про вибори народних депутатів України"
передбачає, що громадяни України, які мають право голосу, можуть
брати участь у роботі виборчих комісій як їх члени, а також у
проведенні передвиборної агітації, здійсненні спостереження за
проведенням виборів народних депутатів України та в інших заходах
у порядку, визначеному цим та іншими законами України.
Враховуючи положення частини 4 статті 109 Закону України "Про
вибори народних депутатів України" ( 1665-15 ) (1665-15)
, яка встановлює, що
виборча комісія бере до розгляду лише ті докази, які мають
значення для розгляду скарги, та частини 7 зазначеної статті,
відповідно до якої виборча комісія оцінює належність кожного
доказу та достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності,
керуючись законом, а також те, що ніякі докази не мають наперед
встановленої сили, Центральна виборча комісія не вбачає, що
скаржником надано докази, які підтверджують порушення його
виборчих прав. Зокрема, автором скарги не вказано, в який спосіб
наведені вище обставини порушують його суб'єктивні виборчі права,
а також не надано жодних доказів, які засвідчували б загрозу
вільного формування волі Княжицького М.Л. та її вільного виявлення
при голосуванні.
Скаржник не може вважатися належним суб'єктом звернення зі
скаргою відповідно до статті 103 Закону України "Про вибори
народних депутатів України" ( 1665-15 ) (1665-15)
. За таких обставин, з
урахуванням частини 12 статті 108 Закону України "Про вибори
народних депутатів України", суб'єкт розгляду скарги приймає
рішення про залишення скарги без розгляду по суті. Але приймати
таке рішення можна лише у випадку, коли суть порушеного у скарзі
питання є предметом розгляду в Центральній виборчій комісії.
Встановивши, що скарга не є предметом розгляду, Центральна
виборча комісія не мала законних підстав прийняти інше рішення,
ніж залишити скаргу без розгляду.
Таким чином, рішення відповідача вчинено відповідно до
закону, в межах повноважень, передбачених законом, і не порушує
виборчого права виборця, прав і законних інтересів виборця, а тому
позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись статтею 19, частиною 3
статті 77, пунктом 20 частини 1 статті 92 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статтею 2, частиною 1 статті 6, статтею 103,
частиною 1 статті 113, статтею 110 Закону України "Про вибори
народних депутатів України" ( 1665-15 ) (1665-15)
, частиною 1 статті 1,
частиною 2 статті 3, статтями 12, 13, 15 Закону України "Про
Центральну виборчу комісію" ( 1932-15 ) (1932-15)
, статтями 2, 9, 10, 71,
158-168, 172 Кодексу адміністративного судочинства України
( 2747-15 ) (2747-15)
, суд П О С Т А Н О В И В:
Відмовити в задоволенні позову виборця Княжицького Миколи
Леонідовича до Центральної виборчої комісії про визнання
протиправним рішення Центральної виборчої комісії у формі
постанови від 03.01.2006 року N 15 ( v0015359-06 ) (v0015359-06)
про залишення
без розгляду скарги виборця Княжицького Миколи Леонідовича на
рішення, прийняті 25.12.2005 року на X з'їзді політичної партії
"Трудова Україна", зареєстровану в Центральній виборчій комісії
29.12.2005 року за N 21-30-8911; скасування його та зобов'язання
вчинити дії.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного
суду України через Печерський районний суд м. Києва протягом двох
днів з дня її проголошення.