( Із змінами, внесеними згідно з Постановами Нацбанку N 122 (v0538500-98) від 27.03.98 N 520 (v0610500-99) від 16.12.98 N 168 (v0634500-99) від 06.04.99 N 509 (z0731-99) від 18.10.99 N 35 (z0090-00) від 31.01.2000 N 172 (z0275-00) від 26.04.2000 N 279 (z0474-00) від 06.07.2000 )

У зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (283/97-ВР) Правління ПОСТАНОВЛЯЄ:

1. Затвердити "Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків" (додаток N 1) та схвалити "Рекомендації щодо визначення фінансового стану позичальників" (додаток N 2).

2. Зобов'язати комерційні банки беззастережно виконувати "Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків".

3. Усі комерційні банки, відповідно до ст.12.2. Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", починаючи з 01.07.97 р., обов'язково здійснюють формування:

- загального резерву за рахунок прибутку, що залишається після оподаткування;

- спеціального резерву:

а) за рахунок збільшення валових витрат у розмірі, передбаченому пп.12.2.3 та 22.13 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (283/97-ВР) ;

б) за рахунок прибутку, що залишається після оподаткування.

4. Встановити, що резерв на можливі втрати за позиками комерційних банків, сформований комерційними банками на дату підписання цієї постанови відповідно до "Положення про порядок формування і використання резерву на можливі втрати за позиками комерційних банків", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 31.01.96 р. N 20, враховується при формуванні резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків, здійсненого відповідно до "Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків".

5. Зазначити, що комерційні банки можуть самостійно здійснювати списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок резерву, для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків відповідно до "Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків".

6. Вважати такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 31.01.96 р. N 20 (v0020500-96) "Про внесення змін і доповнень до "Положення про порядок формування і розміри страхового фонду комерційних банків", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30.06.95 р. N 167 (v0167500-95) .

7. Контроль за виконанням комерційними банками "Положення Про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків" покласти на департаменти банківського нагляду та регіональні управління Національного банку України.

( Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків втратило чинність на підставі Постанови Нацбанку N 279 (z0474-00) від 06.07.2000 )

Рекомендації щодо визначення фінансового стану позичальників

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним комерційним банком самостійно, на підставі грунтовної і виваженої оцінки фінансової діяльності конкретних клієнтів-позичальників, проведеної за підсумками порівняльного аналізу їх балансів, звітів про фінансові результати та їх використання тощо.

Комерційному банку рекомендується розробити власну систему значень показників фінансової діяльності позичальників на підставі специфіки своєї кредитної роботи.

Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника оформляється окремим положенням та затверджується правлінням комерційного банку.

При проведенні оцінки позичальників комерційні банки мають розрізняти такі категорії позичальників:

- юридичні особи (крім комерційних банків);

- комерційні банки;

- фізичні особи.

Комерційний банк щоквартально робить оцінку фінансового стану позичальника.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи (крім комерційних банків) комерційний банк має врахувати чітко визначені об'єктивні показники його діяльності, такі як:

- обсяг реалізації;

- прибуток та збитки;

- рентабельність;

- коефіцієнти ліквідності;

- грошові потоки (надходження коштів на рахунки позичальника) для забезпечення повернення позики та сплати відсотків за нею;

- склад та динаміку дебіторсько-кредиторської заборгованості. Необхідно врахувати також фактори суб'єктивного характеру:

- ефективність управління позичальника;

- макроекономічна ситуація в економіці і стан розвитку галузі позичальника;

- ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних та структурних змін в економіці і галузі;

- наявність державних замовлень та державної підтримки позичальника і т.ін.;

- історія погашення кредитної заборгованості позичальника в минулому.

Комерційному банку рекомендується використовувати для критеріїв економічної оцінки фінансової діяльності позичальника такі показники:

- коефіцієнт загальної ліквідності (КЛ1), який характеризує, наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізованих оборотних активів:

Теоретичне значення КЛ1 не менше 2,0-2,5;

- коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності (КЛ2), який характеризує, наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути негайно погашені швидколіквідними грошовими коштами та цінними паперами:

Теоретичне значення КЛ2 не менше 0,2-0,25;

- коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів (КЗ) (коефіцієнт автономності), який характеризує розмір залучених коштів на 1 грн. власних коштів:

Теоретичне значення не більше 1,0;

- коефіцієнт фінансової незалежності (КН), який свідчить про питому вагу власних коштів у загальній сумі заборгованості:

Теоретичне значення не менше 0,2;

- коефіцієнт маневреності власних коштів (КМ), що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів:

Теоретичне значення не менше 0,5.

Оцінка фінансового стану позичальника - комерційного банку здійснюється на підставі:

- дотримання обов'язкових економічних нормативів та оціночних показників діяльності комерційного банку, передбачених інструкцією N 10, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 30.12.96 р. N 343 (v0010500-96) ;

- наявності прибутку та збитків;

- аналіз якості активів та пасивів;

- створення резервів;

- виконання зобов'язань комерційним банком у минулому;

- якість банківського менеджменту.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника - фізичної особи мають бути враховані:

- соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості, цінних паперів і т.ін., роботи, сімейний стан і, як наслідок

- наявність реальної застави;

- вік та здоров'я клієнта;

- загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;

- користування банківськими позиками у минулому та своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування іншими банківськими послугами;

- зв'язки клієнта з діловим світом і т.ін.

Оцінка кожного показника фінансового стану позичальника може здійснюватися на порівняльному аналізі та на знанні загального стану економіки.

Комерційному банку рекомендується будувати та аналізувати динамічні ряди за кожним показником. Аналіз рядів динаміки дозволяє комерційному банку простежити еволюцію фінансово-господарської діяльності позичальника та зробити припущення щодо його майбутнього стану.

Аналіз стану галузі основної діяльності суб'єктів господарювання передбачає визначення основного виду економічної діяльності позичальника та форми власності.

Основний вид економічної діяльності суб'єктів господарювання визначається органами державної статистики на основі статистичної Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД).

Також необхідно розрізняти позичальників за формами власності.

Комерційний банк повинен ретельно вивчати й аналізувати стан роботи та ризики, що притаманні кожній сфері економічної діяльності та кожній формі власності, оскільки від цього залежить претензійно-позовна робота банку з позичальником. Такий аналіз повинен бути додатковим фактором при визначенні класу позичальника, оскільки можуть виникнути ситуації, коли аналіз самого позичальника дає підставу віднести його до більш високого класу, тоді як загальний стан та ризиковість роботи галузі не дозволить цього зробити.

Комерційному банку рекомендується розробити фактори додаткової оцінки позичальників в залежності від основного виду діяльності та форми власності, використовуючи при цьому досвід власної кредитної і претензійної роботи, даних міністерств та відомств тощо.

На підставі проведеного аналізу кількісних (системи показників) та якісних факторів (основний вид діяльності та форма власності) комерційний банк може визначити клас надійності позичальника:

Клас А - не менше п'яти років з часу державної реєстрації;

- не менше одного року з часу останньої структурної реорганізації, зміни в складі акціонерів;

- наявність повністю позитивних аудиторських висновків за останні три роки діяльності;

- наявність перспективного бізнес-плану;

- відсутність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення позик;

- відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за позиками;

- прибуткова діяльність за останні 3 роки.

До цього класу відносяться позичальники стосовно яких немає жодних сумнівів щодо своєчасності та повноти погашення позики та відсотків за нею.

Клас Б - не менше трьох років з часу державної реєстрації;

- не менше одного року з часу останньої структурної реорганізації, зміни в складі акціонерів;

- наявність повністю позитивних аудиторських висновків за попередній рік діяльності;

- наявність бізнес-плану;

- відсутність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення позик;

- відсутність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за позиками;

- прибуткова діяльність за попередній господарський рік, але рівень прибутку порівняно з минулим роком зменшився.

До цього класу відносяться позичальники стосовно здатності яких до своєчасного та повного погашення позик та сплати відсотків за ними на момент класифікації немає претензій, але передбачена реорганізація, диверсифікація виробництва, зміна профілю діяльності, регіону роботи тощо чи зовнішні фактори (загальний стан галузі основної діяльності) не дозволяють віднести його до вищого класу.

Клас В - менше трьох років з часу державної реєстрації;

- менше одного року з часу останньої структурної реорганізації, зміни в складі акціонерів;

- наявність повністю позитивного чи позитивного аудиторського висновку за останній рік діяльності;

- наявність бізнес-плану чи його розроблення;

- наявність фактів періодичного затримання повернення позик та сплати нарахованих відсотків за нею;

- чітко простежується поява негативних факторів щодо первісних джерел погашення позик.

До цього класу відносяться позичальники стосовно яких якість джерел погашення позик (виручка від реалізації продукції, робіт та послуг тощо) більше не влаштовує банк внаслідок появи фактів періодичної затримки погашення позики та відсотків за нею.

Клас Г - менше одного року з часу державної реєстрації, останньої структурної реорганізації, зміни в складі акціонерів;

- наявність частково негативного, негативного аудиторського висновку чи відсутність аудиторського висновку;

- відсутність бізнес-плану;

- наявність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення позик;

- наявність фактів несплати чи несвоєчасної сплати нарахованих відсотків за позиками;

- збиткова діяльність за попередній рік, негативні фінансові результати у поточному році;

- відсутність повного покриття суми позики розміром застави чи іншого забезпечення;

- нестабільна динаміка показників на квартальні дати, значення показників погіршується.

До цього класу відносяться позичальники, які не можуть повернути повну суму позики в строк та за умов, передбачених кредитним договором (відсутність повного забезпечення позики заставою та забезпеченням, негативні фінансові результати тощо).

Клас Д - менше одного року з часу державної реєстрації, останньої структурної реорганізації, зміни в складі акціонерів;

- наявність негативного аудиторського висновку чи відсутність аудиторського висновку;

- відсутність бізнес-плану;

- наявність фактів неповернення чи несвоєчасного повернення позик;

- наявність фактів несплати чи несвоєчасної сплати відсотків за позиками;

- відсутність повного покриття суми позики розміром застави чи іншого забезпечення;

- позичальника визнано банкрутом чи проти нього ведеться справа в Арбітражному суді (суді);

- збиткова діяльність за останні три роки, негативні фінансові результати за поточний рік.

До цього класу відносяться позичальники, подальше кредитування яких неприпустиме, а видані позики практично неможливо повернути на час проведення класифікації (хоча це можна буде зробити в судовому порядку).

Комерційний банк також може використовувати при аналізі фінансового стану позичальників показники, які рекомендовані постійними радниками USAID-Barents Group.

1. Показник наявності оборотних коштів:

Оборотні активи - Оборотні пасиви

2. Показник миттєвої ліквідності:

3. Оборотність балансу:

4. Оборотність дебіторської заборгованості:

5. Оборотність кредиторської заборгованості:

6. Покриття кредиторської заборгованості потоками грошових коштів:

7. Маржа прибутковості:

8. Показник автономності суб'єкта підприємницької діяльності:

9. Показник рентабельності інвестованих коштів засновників:

10. Показник рентабельності балансу:

Розшифровка складу показників - назва статей балансу:

Оборотні активи:

- розрахунковий рахунок;

- валютний рахунок;

- інші грошові кошти;

- короткострокові фінансові вкладення;

- товари відвантажені, строк оплати яких не настав;

- розрахунки з дебіторами за товари, роботи послуги, строк оплати яких не настав;

- розрахунки з дебіторами за отриманими векселями;

- розрахунки з бюджетом;

- розрахунки з персоналом за іншими операціями;

- розрахунки з дебіторами за виданими авансами;

- розрахунки з дочірніми підприємствами;

- розрахунки з іншими дебіторами;

- інші оборотні активи.

Оборотні пасиви:

- довгострокові кредити та позики, що не погашені в строк:

- короткострокові кредити банків;

- короткострокові залучені кошти;

- короткострокові кредити та позики, що не сплачені в строк;

- розрахунки з кредиторами (кредиторська заборгованість);

- розрахунки за виданими векселями;

- розрахунки за отриманими авансами;

- розрахунки з бюджетом;

- розрахунки за позабюджетними платежами;

- розрахунки за страхування;

- розрахунки за оплату праці;

- розрахунки з дочірніми підприємствами;

- розрахунки з іншими кредиторами;

- позики банку працівникам;

- інші короткострокові пасиви.

Високоліквідні активи:

- розрахунковий рахунок;

- валютний рахунок;

- інші грошові кошти;

- короткострокові фінансові вкладення.

Притік грошових коштів:

- рух гривень у зв'язку з виробництвом і продажем продукції (нараховано, отримано, одержано);

- рух іноземної валюти у зв'язку з виробництвом і продажем продукції (нараховано, отримано, одержано).

Відтік грошових коштів:

- рух гривень у зв'язку з виробництвом і продажем продукції (витрачено, перераховано);

- рух іноземної валюти у зв'язку з виробництвом і продажем продукції (витрачено, перераховано.

Валюта балансу:

- валюта балансу.

Дебіторська заборгованість:

- відвантажені товари, строк розрахунку за якими не настав;

- розрахунки за товари, строк яких не настав;

- за отриманими векселями;

- з бюджетом;

- з персоналом за іншими операціями;

- за виданими авансами;

- з дочірніми підприємствами;

- з іншими дебіторами;

Кредиторська заборгованість:

- за товари, роботи та послуги, строк розрахунку за якими не настав;

- за товари, роботи, послуги, що не сплачені в строк;

- за виданими векселями;

- за отриманими авансами;

- з бюджетом;

- за позабюджетними платежами;

- за страхування;

- за оплату праці;

- з дочірніми підприємствами;

- з іншими кредиторами;

- позики для працівників.

Прибуток за рік:

- балансовий прибуток або збиток.

Залучені кошти:

- довгострокові кредити банків;

- довгострокові залучені кошти;

- довгострокові кредити та позики, що не сплачені в строк;

- короткострокові кредити банків;

- короткострокові залучені кошти;

- короткострокові кредити та позики, що не сплачені в строк;

- розрахунки за товари, роботи та послуги;

- розрахунки за виданими векселями;

- розрахунки за отриманими авансами;

- розрахунки з бюджетом;

- розрахунки з небюджетними платежами;

- розрахунки за страхування;

- розрахунки за оплатою праці;

- розрахунки з дочірніми підприємствами;

- розрахунки з іншими кредиторами;

- позики банку для працівників;

- інші короткострокові пасиви.

Власні кошти:

- статутний фонд (капітал);

- резервний фонд;

- розрахунки із засновниками;

- амортизаційний фонд;

- нерозподілений прибуток.

Кошти, що внесені засновниками:

- статутний фонд;

- розрахунки із засновниками.

Нормативні значення показників не вводяться. Оцінку значення показників рекомендується будувати на порівняльному аналізі подібних установ (за обсягами діяльності, структурою та валютою балансу) та на підставі аналізу даних динамічних рядів.

Про затвердження Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків

Рекомендації щодо визначення фінансового стану позичальників