АНТИМОНОПОЛЬНИЙ КОМІТЕТ УКРАЇНИ
Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
N 49-р від 05.03.2002
м. Київ
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
1 квітня 2002 р.
за N 317/6605

Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку

1. Відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) та абзацу другого статті 8 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) затвердити Методику визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку.
2. Визнати такою, що втратила чинність, Методику визначення монопольного становища підприємців на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 10.03.94 N 1-р (z0048-94) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 28 березня 1994 року за N 48/257.
Голова Комітету
Погоджено:
В. о. Голови Державного комітету
України з питань регуляторної
політики та підприємництва
О. Костусєв
В. Загородній

ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням
Антимонопольного комітету
України
від 5 березня 2002 р. N 49-р
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
1 квітня 2002 р.
за N 317/6605

МЕТОДИКА

визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку

1. Загальні положення

1.1. Методика визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку (надалі - Методика) розроблена відповідно до Законів України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) і "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) .
1.2. Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.
Об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є:
суб'єкти господарювання;
групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах;
обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.
1.3. Метою визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку є отримання необхідної інформації для прийняття рішень з питань розвитку і захисту економічної конкуренції, зокрема демонополізації економіки, антимонопольного регулювання, контролю за узгодженими діями, концентрацією; контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції; захисту інтересів суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень.
У цій Методиці нижчезазначені терміни висловлюються в такому значенні:
бар'єри вступу на ринок - обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на певному товарному ринку;
бар'єри виходу з ринку - обставини, що перешкоджають (обмежують) суб'єктам господарювання, що діють на цьому ринку, покинути його з метою знайти на інших товарних ринках покупців (продавців) у зв'язку з труднощами реалізації того, у що був вкладений капітал;
загальнодержавний ринок - ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію держави;
монополізація * - досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища;
____________
* Відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) .
монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання - становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів на ринку завдяки тому, що суб'єкт господарювання:
не має на ринку товару жодного конкурента або не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;
є одним із двох чи більше суб'єктів господарювання, що діють на ринку товару, якщо між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція, і при цьому вони (разом узяті), не мають на ринку товару жодного конкурента або не зазнають значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин. Зокрема, якщо суб'єкт господарювання є одним із таких суб'єктів господарювання, і при цьому зазначеним суб'єктам господарювання у складі не більше трьох належать найбільші частки на ринку, які у сукупності перевищують 50 відсотків; п'яти - 70 відсотків;
попит - певна кількість товару, яку споживачі готові або/та в змозі купити за певну ціну у межах певної території протягом певного періоду;
пропозиція - певна кількість товару, яку суб'єкт господарювання виробляє (або може виробити) і пропонує (або може пропонувати) для реалізації на ринку, чи реалізує (або може реалізувати) на ринку за запропонованою ціною у межах певної території протягом певного періоду;
регіональний ринок товару:
ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію окремого регіону (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), у тому числі частин відповідного регіону;
ринок товару, територіальні (географічні) межі якого охоплюють територію декількох регіонів (Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя), у тому числі частин декількох регіонів;
ринок товару (товарний ринок) * - сфера обороту товару (взаємозамінних товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є попит і пропозиція;
ринкова (монопольна) влада - здатність суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання) визначати чи суттєво впливати на умови обороту товару на ринку, не допускати, усувати, обмежувати конкуренцію, зокрема підвищувати ціну та підтримувати її понад рівень ціни, що існував би за умов значної конкуренції;
споживач - юридична чи фізична особа, яка здійснює діяльність з придбання та використання товарів, послуг, робіт на відповідному товарному (товарних) ринку (ринках);
ступінь відкритості ринку - питома вага товарів (товарних груп), що ввозяться з-за географічних (територіальних) меж ринку у загальному обсязі ринку;
суб'єкти товарного ринку - суб'єкти господарювання, фізичні і юридичні особи, які продають, реалізують, постачають, виробляють, придбавають, споживають, використовують або можуть продавати, реалізувати, постачати, виробляти, придбавати, споживати, використовувати товари на ринку з відповідними межами;
територіальні (географічні) межі ринку - територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), в межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар і яка може бути, як правило, територією держави, області, району, міста тощо або їхніми частинами;
товар * - будь-який предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права (зокрема цінні папери);
____________
* Відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) .
товарні межі ринку - товар (товарна група), сукупність схожих, однорідних предметів господарського обороту, в межах якої споживач за звичайних умов може перейти від споживання певного виду предметів господарського обороту до споживання іншого;
часові межі ринку - час стабільності ринку, тобто період, протягом якого структура ринку, співвідношення попиту та пропозиції на ньому істотно не змінюються.
Терміни "економічна конкуренція (конкуренція)", "інформація", "контроль", "органи влади", "органи адміністративно-господарського управління та контролю", "суб'єкт господарювання" використовуються в їхніх значеннях відповідно до статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) (надалі - Закон).

2. Визначення монопольного (домінуючого) становища

2.1. Визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати в себе такі дії:
2.1.1. Встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.
2.1.2. Складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи.
2.1.3. Складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп).
2.1.4. Визначення товарних меж ринку.
2.1.5. Визначення територіальних (географічних) меж ринку.
2.1.6. Встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку.
2.1.7. Визначення обсягів товару, який обертається на ринку.
2.1.8. Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку.
2.1.9. Складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
2.1.10. Визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку.
2.1.11. Встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.
2.2. Етапи визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання, їх кількість та послідовність проведення, передбачені пунктом 2.1 Методики, можуть змінюватися залежно від фактичних обставин, зокрема особливостей товару, структури ринку, обсягів наявної інформації щодо ринку тощо.

3. Визначення об'єкта аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища

3.1. Об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є:
суб'єкт господарювання;
група суб'єктів господарювання;
конкретний товар (продукція, роботи, послуги), який (які) випускається, постачається, продається, придбавається (використовується, споживається) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.
3.2. Об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є також органи влади, органи місцевого самоврядування та органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності.
3.3. Визначення складу суб'єкта господарювання, що випускає, постачає, продає, придбаває (споживає, використовує) конкретний товар (продукцію, роботи, послуги), здійснюється шляхом установлення переліку суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб), які здійснюють діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншу господарську діяльність, у тому числі контроль над іншою юридичною чи фізичною особою, і які пов'язані відносинами, що забезпечують контроль господарської діяльності одного суб'єкта господарювання іншим (іншими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання.
3.4. Визначення складу групи суб'єктів господарювання здійснюється шляхом установлення переліку незалежних суб'єктів господарювання, до складу яких входить суб'єкт (суб'єкти) господарювання, що випускає(ють), постачає(ють), продає(ють), придбаває(ють) (споживає(ють), використовує(ють) конкретний товар (продукцію, роботи, послуги).

4. Визначення переліку товарів та основних продавців, покупців цих товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище

4.1. Перелік товарів, щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання, складається з товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території і які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи).
4.2. Визначення ознак одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи) здійснюється, виходячи з подібності, зокрема:
4.2.1. Споживчих характеристик:
функціонального призначення;
фізичних характеристик;
технічних та експлуатаційних характеристик;
ступеня новизни товару.
4.2.2. Умов споживання, які визначаються:
необхідністю енергопостачання, водопостачання тощо;
специфічністю розміщення, монтажу тощо;
рівнем технічного обслуговування, транспортного забезпечення.
4.2.3. Умов реалізації:
через систему оптової торгівлі чи за індивідуальними, прямими договорами, у тому числі бартерними чи давальницькими схемами розрахунків;
через систему роздрібної торгівлі, у тому числі через мережу фірмової торгівлі;
обсягів додаткових послуг та пільг для покупців.
4.2.4. Цін.
4.3. Не розглядаються як товар проміжні результати діяльності суб'єктів господарювання, що не реалізуються на ринку, а споживаються у технологічному процесі їх власного виробництва.
4.4. Перелік основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) може складатися шляхом визначення суб'єктів господарювання, які мають значущі обсяги продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території.
Значущими обсягами продажу (постачання, виробництва), придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп) визначаються обсяги, які, як правило, перевищують 5 відсотків відомих обсягів товарів (товарних груп), що мають ознаки однакових (подібних, аналогічних), які обертаються в Україні чи на відповідній частині її території.

5. Визначення товарних меж ринку

5.1. Товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого.
Формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп) здійснюється із переліку товарів, які мають для продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів, користувачів) ознаки одного (подібного, аналогічного) товару (товарної групи), за показниками взаємозамінності, якими зокрема є:
подібність призначення, споживчих властивостей, умов використання тощо;
подібність фізичних, технічних, експлуатаційних властивостей і характеристик, якісних показників тощо;
наявність спільної групи споживачів товару (товарної групи);
відсутність суттєвої різниці в цінах;
взаємозамінність товарів (товарної групи) з точки зору їх виробництва, тобто здатності виробників запропонувати нові товари на заміну існуючих.
У процесі визначення товарних меж ринку попередньо визначена група взаємозамінних товарів (товарних груп) може бути поділена на декілька підгруп або приєднана до іншої групи.
5.2. При проведенні дослідження необхідно враховувати, що взаємозамінні товари належать до групи однорідних товарів (товарних груп), які розглядаються споживачем як один і той же товар (товарна група), і які можуть бути стандартизовані або диференційовані.
5.3. Стандартизованими товарами (товарними групами) можуть розглядатися товари, які мають єдину систему показників, параметрів, що характеризують товар, і у виробництві яких використовуються єдині чи однакові технічні стандарти, технічні умови, стандарти застосування тощо.
5.4. Диференційовані товари (товарні групи) характеризуються певними відмінностями споживчих властивостей, зовнішнього вигляду, якісних показників, термінів споживання, обсягів додаткових послуг (сервісного обслуговування), що дає можливість споживачам певним чином вирізняти переваги конкретного товару (товарної групи), який виробляється (реалізується) певним суб'єктом господарювання (продавцем), від інших аналогічних товарів (товарних груп) при задоволенні певного попиту.

6. Визначення територіальних (географічних) меж ринку

6.1. Територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи), є неможливим або недоцільним. При цьому, зокрема, можуть враховуватися:
фізичні і технічні характеристики товару (товарної групи);
технологічні зв'язки між виробниками і споживачами;
можливості щодо технічного, гарантійного, абонентського обслуговування;
співвідношення цін, зокрема рівень співвідношення цін на певні товари (товарні групи) в межах цього ринку, прийнятний для виробників чи споживачів;
можливості щодо переміщення попиту на товар (товарну групу) між територіями, які за припущенням входять до одного географічного ринку, зокрема можливість збереження рівня якості і споживчих властивостей товару (товарної групи) при транспортуванні;
рівень транспортних витрат, включаючи особливості транспортування товару (товарної групи);
наявність торгових, складських приміщень, зручностей виконання вантажно-розвантажувальних робіт, можливостей виконання передпродажної підготовки;
наявність знаків для товарів і послуг;
наявність на відповідній території та рівень бар'єрів на вивезення чи ввезення товару (товарної групи), а саме: адміністративних бар'єрів; економічних й організаційних обмежень; впливу вертикальної (горизонтальної) інтеграції; бар'єрів, що пов'язані ефектом масштабу виробництва; бар'єрів, що базуються на абсолютній перевазі рівня витрат; бар'єрів, пов'язаних з розмірами капітальних витрат або обсягів інвестицій, що необхідні для вступу на певний товарний ринок; обмежень щодо попиту; екологічних обмежень; бар'єрів, що перешкоджають виходу з ринку, тощо;
місце розташування специфічних груп споживачів;
рівень цін на певні товари (товарні групи) на відповідних суміжних територіях, можливість переміщення пропозиції товару (товарної групи) між цими територіями.
При остаточному визначенні територіальних (географічних) меж ринку визначальною є менша здатність до переміщення або попиту, або пропозиції.
6.2. Коректність визначення територіальних (географічних) меж товарного ринку може бути перевірена дослідженням відкритості ринку щодо міжрегіональної та/або міжнародної торгівлі.
6.3. Ступінь відкритості ринку (надалі - СВР) щодо міжнародної, міжрегіональної торгівлі оцінюється за показником, який розраховується як відсоткове співвідношення суми загального обсягу ввезення (імпорту) товару на певний ринок з територій інших регіонів держави (інших країн) до загального обсягу ринку за формулою
                 Qv
           СВР = ___ . 100 (%),
                 Q
                  RT
     де Qv - обсяг товару, ввезеного на відповідний ринок з-за меж 
цього ринку (для загальнодержавного - обсяг імпорту в Україну);
     Q   - загальний обсяг реалізації (придбання) товару (товарної
      РТ
групи) на ринку в певних територіальних (географічних) межах.
Для регіональних ринків при:
СВР < 30 % - певна територія коректно визначена як територіальні (географічні) межі ринку;
СВР > 30 % - територіальні (географічні) межі ринку вимагають додаткового їх дослідження щодо можливості існування ринку товару з такими територіальними (географічними) межами, а також можливого розширення цих меж.
Для загальнодержавних ринків при:
СВР < 40 % - територія держави є територіальними (географічними) межами ринку;
СВР > 40 % - є ознакою відкритості загальнодержавного ринку і може потребувати додаткового дослідження щодо впливу закордонних продавців, постачальників, виробників на становище, яке займають суб'єкт (суб'єкти) господарювання на цьому ринку.

7. Часові межі ринку

7.1. Часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.
7.2. У випадках, коли період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є більшим, ніж один рік, як часові межі ринку як правило визначається проміжок часу, який дорівнює від одного до трьох зазначених періодів обороту капіталу.
7.3. Проміжок часу менший, ніж один рік, може визнаватися часовими межами ринку, за умов, що:
період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є значно меншим, ніж один рік;
протягом цього часу, у відповідь на значиме підвищення цін на ринку, продавці (постачальники, виробники) мають можливість вжити відповідних заходів і стабілізувати пропозицію, а значна кількість споживачів, що скоротили споживання внаслідок цього підвищення, можуть без значних труднощів відновити обсяги споживання;
монопольне (домінуюче) становище суб'єкта (суб'єктів) господарювання обумовлене наданням йому особливих прав, повноважень, пільг з боку органів влади, органів місцевого самоврядування чи органів адміністративно-господарського управління та контролю або інших суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище.
Як значиме використовується підвищення цін, що дорівнює або перевищує 5 відсотків.

8. Розрахунок частки суб'єктів господарювання на ринку

8.1. Обсяг ринку, на якому визначається монопольне (домінуюче) становище, визначається як загальний обсяг надходження товару на ринок за формулою
                     n
              Q   =  S   Q,
               RT  j = 1  j
     де n - кількість суб'єктів господарювання, що продають 
(постачають, виробляють) або придбавають (споживають, 
використовують) товари (товарні групи), що входять до товарних меж 
ринку;
     Q  -   обсяг   товарів   (товарних   груп),   що   продаються
      j
(постачаються,  виробляються)   або   придбаються   (споживаються,
використовуються)  j-м суб'єктом господарювання протягом часу,  що
становить часові межі ринку;
     Q - обсяг ринку.
      РТ
     Кількісні показники Q та Q, визначаються в натуральних та/або
                          РТ   j
вартісних  показниках.  Натуральні  показники   застосовуються   у
випадках,  коли  можливо  використовувати єдиний показник для всіх
товарів, які складають товарні межі ринку.
В інших випадках - використовуються вартісні показники.
8.2. Обсяг товарів (товарних груп), що продається (постачається, виробляється) або придбавається (споживається, використовується) j-м суб'єктом господарювання, визначається як загальний обсяг реалізованих або придбаних товарів (товарних груп), що входять до товарних меж ринку, протягом часу, що складає часові межі ринку, за формулою
                        m
                  Q  =  S   Q  ,
                   j  i = 1  ji
     де m - кількість товару (товарних груп), що входить до 
товарних меж ринку і продається (постачається, виробляється) або 
придбавається (споживається, використовується) j-м суб'єктом 
господарювання;
     Q -  обсяг  i-го  товару  (товарної  групи),  що   продається
      ji
(постачається,   виробляється)  або  придбавається  (споживається,
використовується) j-м суб'єктом господарювання.
8.3. Обсяг товару (товарної групи), що продається (постачається, виробляється) або придбавається (споживається, використовується) j-м суб'єктом господарювання, визначається за формулою
  Q   = Q    - Д Q -  Q -   Q    + Q,
   ji    вji      зji  внji  еji    іji
     Д - дельта;
     де Q - обсяг  i-го  товару  (товарної  групи),  що продається
         ji
(постачається,   виробляється)   або   придбається  (споживається,
використовується) j-м суб'єктом господарювання;
     Q -  обсяг  виробленого  i-го  товару  (товарної  групи)  j-м
      вji
суб'єктом господарювання;
     Д Q  -  зміни  обсягів запасів i-го товару (товарної групи) в
        зji
j-го суб'єкта господарювання протягом часу, що складає часові межі
ринку;
     Q - обсяги i-го товару (товарної групи), які використовуються
      внji
j-м  суб'єктом  господарювання  у  технологічному процесі власного
виробництва;
     Q - обсяги вивезення (експорту) i-го товару (товарної  групи)
      еji
за межі відповідного ринку j-м суб'єктом господарювання;
     Q - обсяги ввезення (імпорту) i-го товару (товарної групи)  у
      іji
межі відповідного ринку j-м суб'єктом господарювання.
Обсяг i-го товару (товарної групи), що придбавається (споживається, використовується), визначається як обсяг товару (товарної групи), куплений j-м суб'єктом господарювання протягом часу, що становить часові межі ринку.
8.4. Частка суб'єкта господарювання на ринку розраховується за формулою
                          Q
                           j
               P      = ______ . 100 (%),
                j         Q
                           RT
     де P - частка на ринку j-го суб'єкта господарювання (j  =  1,
         j
2, ..., n);
     Q   -  обсяг   товарів   (товарної   групи),   що  продаються
      nj
(постачаються,   виробляються)  або  придбаваються  (споживаються,
використовуються) j-м суб'єктом господарювання;
     Q - обсяг ринку.
      РТ
8.5. Сукупна частка на ринку декількох суб'єктів господарювання, зокрема п'яти, чотирьох, трьох та двох найбільших суб'єктів господарювання, обчислюється за формулою
                       m
                S    = S   P (%),
                 Pn         nj
                     j = 1
     де m = 2, 3, 4, 5 - кількість суб'єктів господарювання, 
частка яких ураховується при розрахунку сукупної частки, зокрема 
суб'єктів господарювання, що мають одну з п'яти, чотирьох, трьох 
або двох найбільших часток на ринку;
     P - частка на ринку j-го суб'єкта господарювання;
      nj
     S - сукупна частка на ринку,  зокрема сукупна частка на ринку
      Pn
відповідно 5, 4, 3, 2 суб'єктів господарювання, що мають найбільші
частки на ринку.
8.6. Розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку за відсутності достовірної інформації про обсяги товарів (товарних груп), які продаються (постачаються, виробляються) або придбаваються (споживаються, використовуються), може здійснюватися на основі оцінок відповідних показників, наявних виробничих потужностей або інших показників, які свідчать про обсяги продажу (постачання, виробництва) або придбання (споживання, використання) товарів (товарних груп) на ринку.

9. Визначення потенційних конкурентів

9.1. Потенційними конкурентами вважаються такі суб'єкти господарювання:
які мають матеріально-технічну базу, кадри, технології тощо, але з різних причин не реалізують ці можливості;
які виготовляють товари (товарні групи), що складають товарні межі ринку, але не реалізують їх на відповідному ринку;
нові суб'єкти господарювання, які можуть вступити на ринок.
9.2. Бар'єрами для вступу потенційних конкурентів на відповідний ринок є:
обмеження за попитом, пов'язані з високою насиченістю ринку товарами (товарними групами) та низькою платоспроможністю покупців;
адміністративні обмеження;
економічні та організаційні обмеження;
екологічні обмеження;
нерозвиненість ринкової інфраструктури;
інші обмеження, що спричиняють суттєві витрати, необхідні для вступу на певний ринок товару (товарної групи).
9.3. Наявність хоча б одного бар'єру вступу на ринок, що не може бути подоланий суб'єктом господарювання протягом 1 - 2 років унаслідок неможливості компенсації за цей час витрат, необхідних для вступу на ринок, розглядається як ознака того, що суб'єкт господарювання не є потенційним конкурентом.

10. Установлення монопольного (домінуючого) становища

10.1. Установлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає такі дії:
10.1.1. Визначення частки суб'єкта господарювання, сукупна частка кількох суб'єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку (відповідно п'яти, чотирьох, трьох або двох).
10.1.2. Установлення перевищення часткою суб'єкта господарювання, сукупною часткою кількох суб'єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку, кількісних показників, які передбачені статтею 12 Закону (2210-14) , а саме для:
одного суб'єкта господарювання - 35 відсотків;
трьох або двох суб'єктів господарювання - 50 відсотків;
п'яти або чотирьох суб'єктів господарювання - 70 відсотків.
10.1.3. Спростування (при потребі) доводів відповідача (відповідачів), щодо відсутності монопольного (домінуючого) становища на ринку.
10.1.4. Визнання монопольного (домінуючого) становища суб'єкта господарювання, частка якого на ринку перевищує 35 відсотків, кожного з кількох (п'яти, чотирьох, трьох або двох) суб'єктів господарювання, яким належать найбільші частки на ринку, що у сукупності перевищують відповідно 70 або 50 відсотків.
10.1.5. У випадку, коли визначається монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку менше 35 відсотків:
установлення ознак того, що суб'єкт господарювання не зазнає значної конкуренції на ринку;
спростування доводів суб'єкта господарювання, що він зазнає значної конкуренції, і визнання становища суб'єкта господарювання на ринку монопольним (домінуючим).
10.1.6. У випадку, коли визначається монопольне (домінуюче) становище кількох суб'єктів господарювання (крім випадків, зазначених у пункті 10.1.4):
10.1.6.1. Встановлення ознак того, що:
між зазначеними суб'єктами господарювання немає конкуренції або є незначна конкуренція;
зазначені суб'єкти господарювання разом узяті не зазнають значної конкуренції або не мають жодного конкурента.
10.1.6.2. Спростування (при наявності) доводів зазначених суб'єктів господарювання, що:
між цими суб'єктами господарювання є значна конкуренція;
суб'єкти господарювання разом узяті мають конкурентів і зазнають значної конкуренції.
10.1.6.3. Визнання монопольним (домінуючим) становища кожного з кількох суб'єктів господарювання.
10.2. Монопольним (домінуючим) становищем суб'єкта (суб'єктів) господарювання визнається становище, коли:
10.2.1. Частка одного суб'єкта господарювання на ринку перевищує 35 відсотків, якщо він не довів, що:
має конкурента(ів) на ринку;
зазнає значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.
10.2.2. Сукупна частка на ринку:
трьох або двох суб'єктів господарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 50 відсотків;
п'яти або чотирьох суб'єктів господарювання, яким на ринку належать найбільші частки, перевищує 70 відсотків, якщо вони не довели, що:
між ними існує значна конкуренція;
вони разом узяті мають конкурента(ів) на ринку та зазнають значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу а ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.
10.2.3. Частка одного суб'єкта господарювання на ринку менше 35 відсотків, якщо він не спростував доводів органів Антимонопольного комітету України про те, що він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.
10.2.4. Якщо два чи більше суб'єктів господарювання (крім випадків, передбачених пунктом 10.2.2 Методики) не спростували доводів органів Антимонопольного комітету України про те, що:
між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція;
вони разом узяті не мають жодного конкурента на ринку або зазнають значної конкуренції внаслідок відсутності обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, відсутності бар'єрів для вступу на ринок інших суб'єктів господарювання, відсутності пільг чи інших обставин.
10.3. Суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає(ють) значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має (мають) здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, зокрема обмежувати конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання, чи ущемлювати інтереси інших суб'єктів господарювання чи споживачів.
Ознаками ринкової влади є:
здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання, який (які) не є єдиним (єдиними) виробником (постачальником) відповідного товару (товарної групи), диктувати свої умови при продажу товару (товарної групи), укладенні договору про поставки, нав'язувати споживачу невигідні умови;
здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри вступу на ринок;
здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів (товарних груп) і постачання їх на ринок збуту з метою отримання однобічної користі при купівлі або продажу товарів (товарних груп), при укладанні договорів і угод про постачання товарів (товарних груп), а інші суб'єкти господарювання, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів (товарних груп);
здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання підвищувати ціни на товари (товарні групи) і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.
Вважається, що суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає (зазнають) значної конкуренції, зокрема, коли:
у нього (у них) на ринку немає жодного конкурента;
частки на ринку, які належать конкурентам, порівняно невеликого розміру;
можливості доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів (товарних груп) суттєво обмежені;
бар'єри доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявні пільги чи інші обставини суттєво обмежують вступ на ринок нових суб'єктів господарювання.
10.4. Як додаткові ознаки наявності ринкової влади також розглядаються:
високий рівень концентрації ринку;
високі бар'єри вступу на ринок потенційних конкурентів;
тривалий період закритості ринку для вступу нових суб'єктів господарювання;
суттєва кількісна перевага частки суб'єкта (суб'єктів) господарювання над частками інших конкурентів за умови стабільності структури ринку протягом тривалого періоду;
значні частки суб'єкта (суб'єктів) господарювання на вертикально суміжних ринках (ресурсів, транспортних послуг, торговельних послуг, рекламних послуг тощо) та територіально суміжних ринках;
наявність у об'єкта аналізу особливих прав, повноважень, пільг, зокрема наданих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю чи інших суб'єктів господарювання, які займають монопольне (домінуюче) становище.
10.5. При потребі доведення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) чи спростування доводів суб'єкта (суб'єктів) господарювання про відсутність монопольного (домінуючого) становища і вирішення питання щодо визнання становища суб'єкт (суб'єктів) господарювання монопольним (домінуючим) органи Антимонопольного комітету України можуть уточнити товарні, територіальні (географічні) чи часові межі товарного ринку.

11. Джерела інформації для визначення монопольного (домінуючого) становища

11.1. Для визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку можуть бути використані такі джерела інформації:
статистична інформація (дані) - офіційна державна інформація, яка характеризує масові явища та процеси, що відбуваються в економічній, соціальній та інших сферах життя України та її регіонів;
адміністративні дані - дані, отримані на підставі спостережень, проведених органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування та іншими юридичними особами відповідно до законодавства та з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, віднесених до їх компетенції.
Крім того, також можуть бути використані:
дані вибіркових обстежень і опитувань населення або інших покупців (фізичних та юридичних осіб) про ситуацію на ринку - сукупність відповідей респондентів на певне коло питань, зокрема щодо думки покупців про асортимент і якість товарів, оцінки намірів та мотивів поведінки покупців, їх уподобань, побажань і вимог до споживчих якостей товарів та їх взаємозамінності, характеристики використання товару;
дані панельних обстежень споживачів - інформація щодо думки і поведінки споживачів, отримана на прикладі постійних сукупностей (панелей) споживачів, які є репрезентативною моделлю загальної сукупності споживачів;
дані, що свідчать про виробничі плани підприємців учасників ринку, зокрема дані, опубліковані в засобах масової інформації;
дані відомчих та незалежних дослідницьких та інформаційних центрів про стан, структуру та обсяг товарних ринків, участь у товарообігу окремих виробників та покупців;
опитування експертів (спеціалістів у відповідній галузі) щодо оцінки рівня збалансованості ринку (попиту і пропозиції) та пріоритетів покупців щодо споживчих якостей товару за обраними критеріями взаємозамінності товарів при формуванні товарних груп;
відомості про діяльність суб'єктів господарювання, які отримані органами Антимонопольного комітету, іншими державними органами за поточний та попередні роки.
Начальник Головного управління
конкурентної політики
М. Бараша