Верховний Суд України у складі:

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України у м. Каневі Черкаської області (далі – управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Каневі Черкаської області (далі – відділення Фонду, Фонд відповідно) про стягнення заборгованості,

У грудні 2008 року управління ПФУ звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило стягнути з відділення Фонду витрати, пов’язані із виплатою щомісячної державної адресної допомоги у сумі 26 977 грн 20 коп., а також витрати, пов’язані із виплатою ОСОБА_39 6 217 грн 84 коп. пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 4 березня

2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2010 року, позов задовольнив частково. Постановив стягнути витрати з виплати пенсії по інвалідності у сумі 4 101 грн 15 коп. та витрати з виплати щомісячної державної адресної допомоги у сумі 26 977 грн 20 коп.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 липня 2011 року зазначені судові рішення залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, відділення Фонду звернулося із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної статті 21 Закону України вiд 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі – Закон № 1105-XIV (1105-14) ) та пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління ПФУ, правління Фонду від 4 березня 2003 року № 5-4/4 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 (z0376-03) ; далі – Порядок).

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 березня 2011 року, яка, на думку відділення Фонду, підтверджує неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що відповідно до протоколів розбіжностей до актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів (потерпілих), які мають право на отримання пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, відповідач не прийняв до заліку витрати з виплати такої пенсії громадянину ОСОБА_39 Причиною неприйняття до заліку цих витрат відділення Фонду зазначило заподіяння каліцтва на підприємстві, розташованому на території держави – члена СНД.

Окрім того, відповідач відмовився прийняти до заліку витрати з виплати щомісячної державної адресної допомоги, призначеної згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" (265-2008-п) (далі – постанова № 265), за період із 1 травня по 31 жовтня 2008 року в сумі 26 977 грн 20 коп.

Суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог управління ПФУ, виходив із того, що обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні, пенсії по інвалідності або у зв’язку із втратою годувальника, покладено на Фонд, у тому числі виплата щомісячної державної адресної допомоги.

В ухвалі, наданій на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками суду апеляційної інстанції про те, що Законом № 1105-XIV (1105-14) , Порядком та постановою № 265 (265-2008-п) не встановлено обов’язку Фонду відшкодовувати державну адресну допомогу.

Висновки суду касаційної інстанції у справі, що переглядається, не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов’язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров’я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

Аналіз положень постанови № 265 (265-2008-п) , якою передбачено надання щомісячної державної адресної допомоги, дає підстави вважати, що така допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 цієї постанови встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

Вирішуючи питання чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати те, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів, які відповідно до статті 46 Закону № 1105-XIV не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.

Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати з виплати державної адресної допомоги.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 6 червня 2011 року (справа № 21-57а11), від 20 червня 2011 року (справа № 21-59а11) та від 14 листопада 2011року (справа № 21- 343а11).

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що переглядається, про обґрунтованість вимог управління ПФУ щодо відшкодування за рахунок відділення Фонду витрат, пов’язаних із виплатою щомісячної державної адресної допомоги, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Оскільки при вирішенні справи касаційний суд неправильно застосував норми матеріального права, то заяву відділення Фонду слід задовольнити.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Верховний Суд України

Заяву відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Каневі

Черкаської області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України (rs17311812) від 14 липня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України .

Правова позиція

На думку Верховного Суду України, з важаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Каневі Черкаської області не може нести витрати з виплати державної адресної допомоги.