розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Українсько-Британського закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями завод "Динамо-Сілейр" до Кабінету Міністрів України треті особи, які не заявляють самостійнихвимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство економіки України про скасування постанови КМ України №1029 (1029-2008-п) від 26.11.2008р.,

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати з підстав її незаконності Постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року №1029 "Про закупівлю робіт з виготовлення номерних знаків для транспортних засобів" (1029-2008-п) .

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що Кабінетом Міністрів України (далі за текстом —Відповідач) прийнято Постанову від 26 листопада 2008 р. №1029 "Про закупівлю робіт з виготовлення номерних знаків для транспортних засобів" (1029-2008-п) .

З посиланням на п. 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. № 921 (921-2008-п) (Офіційний вісник України, 2008 р., № 80, ст. 2692), відповідач установив, що закупівля Міністерством внутрішніх справ робіт з виготовлення номерних знаків для транспортних засобів здійснюється за процедурою закупівлі в одного учасника без погодження з Міністерством економіки. Частиною другою постанови взято до відома, що з метою забезпечення реалізації пункту 22 переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. № 795 (795-2007-п) (Офіційний вісник України, 2007 р., № 42, ст. 1671), посилення контролю за дотриманням законодавства під час виготовлення номерних знаків для транспортних засобів Міністерством внутрішніх справ прийнято рішення про його здійснення на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства.

Представник позивача вважає, що оскаржувана постанова безпосередньо стосується прав позивача та порушує його інтереси як виробника номерних знаків для транспортних засобів.

Оскаржувана постанова, на переконання представника позивача, прийнята поза межами компетенції, наданої Конституцією та Законами України відповідачу, а відтак є незаконною та підлягає скасуванню.

Представники відповідача та третіх осіб проти задоволення адміністративного позову заперечили, оскільки вважають, що при прийнятті постанови вимоги законів та інших нормативно-правових актів порушено не було.

Особливості відносин, що виникають у зв"язку із закупівлею товарів робіт і послуг, що здійснюються в межах державного оборонного замовлення, а також із закупівлею інших спеціально визначених Кабінетом Міністрів України (специфічних) товарів, робіт і послуг визначені п. 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, згідно з яким відповідач має право визначати, чи відносяться товари, роботи і послуги до категорії специфічних.

Крім того, на думку представників відповідача та третіх осіб, оскаржувана постанова не порушує прав позивача і на нього не поширюється.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 26 листопада 2008 р. №1029 "Про закупівлю робіт з виготовлення номерних знаків для транспортних засобів" (1029-2008-п) .

З посиланням на п. 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. №921 (921-2008-п) , відповідач установив, що закупівля Міністерством внутрішніх справ робіт з виготовлення номерних знаків для транспортних засобів здійснюється за процедурою закупівлі в одного учасника без погодження з Міністерством економіки.

Частиною другою постанови взято до відома, що з метою забезпечення реалізації пункту 22 переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007 р. № 795 (795-2007-п) (Офіційний вісник України, 2007 р., № 42, ст. 1671), посилення контролю за дотриманням законодавства під час виготовлення номерних знаків для транспортних засобів Міністерством внутрішніх справ прийнято рішення про його здійснення на підприємствах, що належать до сфери управління Міністерства.

Станом на момент прийняття оскаржуваної постанови та звернення до суду з адміністративним позовом Українсько-Британське закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями завод "Динамо - Сілейр" був виконавцем державного замовлення на поставку "Товару" - державних номерних знаків транспортних засобів на підставі Договору про закупівлю № 35 від 23.05.2008 року, укладеного між позивачем та Департаментом Державної автомобільної інспекції МВС України за наслідками проведеного в 2008 році тендеру.

Судом також встановлено, що підприємство позивача, починаючи з 1994 року, неодноразово ставало переможцем тендерних процедур, укладало та виконувало замовлення, щодо постачання даного виду продукції за державні кошти.

Таким чином, на переконання суду, оскаржувана постанова (рішення) відповідача безпосередньо стосується прав та інтересів як позивача так і інших господарюючих суб'єктів.

Відповідач відповідно до ст. 113 Конституції України та п. 1 ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" є вищим органом у системі органів виконавчої влади, а отже зобов'язаний діяти в межах своїх повноважень та виключно у спосіб визначений Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Статею 5 Господарського кодексу України визначено, що виключно законом визначаються правові засади і гарантії підприємництва, при цьому держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності, недопущення зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісної конкуренції, визначення правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання виключно законом.

Відповідно до п. 6 ст. 13 Господарського кодексу України особливості відносин, що виникають у зв'язку з поставками (закупівлею) для пріоритетних державних потреб сільськогосподарської продукції, продовольства, озброєння та військової техніки, а також інших спеціально визначених (специфічних) товарів, регулюються відповідно до закону.

Більше того, норми ГК України (436-15) містять пряму заборону на прийняття таких актів відповідачем.

Так, відповідно до п. 3 ст. 18 ГК України органам державної влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим особам забороняється приймати акти та вчиняти дії, які усувають конкуренцію або необгрунтовано сприяють окремим конкурентам у підприємницькій діяльності, чи запроваджують обмеження на ринку, не передбачене законодавством. Законом можуть бути встановлені винятки з цього правила з метою забезпечення національної безпеки, оборони чи інших загальносуспільних інтересів.

Відповідно до п. 2 ст. 25 ГК України органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції. У разі порушення цієї вимоги органи державної влади, до повноважень яких належить контроль та нагляд за додержанням антимонопольно-конкурентного законодавства, а також суб'єкти господарювання можуть оспорювати такі акти в установленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 92 Конституції України правовідносини щодо встановлення правил конкуренції у сфері державних закупівель повинні визначатися виключно законами України.

Підстави для здійснення процедури закупівлі в одного виробника (учасника) визначені "Положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", затвердженого постановою КМУ від 17.10.2008 року № 921 (921-2008-п) в редакції постанови від 19.11.2008 року №1017 (1017-2008-п) .

Відповідно до п. 82 Положення закупівля в одного учасника - це процедура, відповідно до якої замовник укладає договір про закупівлю з учасником після проведення з ним переговорів. Тобто без оголошення відкритих торгів.

Однак, порядок та підстави здійснення такої закупівлі визначено п. 83 Положення, який передбачає, що процедура закупівлі в одного учасника застосовується замовником після погодження уповноваженим органом у встановленому ним порядку у разі: закупівлі творів мистецтва або закупівлі, пов'язаної із захистом авторських прав; відсутності конкуренції (у тому числі з технічних причин) на товари, роботи чи послуги, які можуть бути поставлені, виконані чи надані тільки певним учасником, за відсутності при цьому альтернативи; потреби у здійсненні додаткових поставок первинним учасником, призначених для часткової заміни або розширення поставок, коли зміна учасника може призвести до закупівлі товарів чи послуг, які не відповідають вимогам взаємозаміни з наявними товарами чи послугами; необхідності проведення додаткових будівельних робіт, не включених у початковий проект, але які стали через непередбачувані обставини необхідними для виконання проекту за умови, що договір буде укладено з учасником таких робіт, якщо роботи технічно чи економічно пов'язані з головним договором. При цьому загальна вартість договору на додаткові роботи не повинна перевищувати 50 відсотків вартості головного договору; укладення договору про закупівлю з переможцем архітектурного конкурсу; нагальної потреби у здійсненні закупівлі у зв'язку з особливими економічними чи соціальними обставинами, яких замовник не міг передбачити, у тому числі закупівлі, пов'язаної з ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій.

Таким чином, нормативний акт, що регулює сферу державних закупівель, взагалі не передбачає можливості здійснення закупівлі в одного учасника без погодження з уповноваженим органом (Міністерством економіки України).

Приймаючи оскаржувану постанову, відповідач керувався п. 6 Положення, яке регулює особливості відносин, пов'язаних, в тому числі із закупівлею інших спеціально визначених Кабінетом Міністрів України (специфічних) товарів, робіт і послуг, окремими рішеннями.

Натомість номерні знаки транспортних засобів не відносяться до категорії спеціально визначених (специфічних) товарів, робіт, послуг та відповідно до викладеного вище ці особливості можуть встановлюватись виключно Законами України.

Очевидним, на думку суду, є те, що дії відповідача впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України, (п. 2 ст. 2 Закону України "Про захист економічної конкуренції") та підпадають під зміст ч. 1 ст. 15 Закону, яка визначає, що антиконкурентними діями органів влади є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.

Тотожні висновки містяться в Рішенні Конституційного суду України у справі №1-41/2008 за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України "Про закупівлю послуг, пов'язаних з формуванням інформаційно-телекомунікаційної системи Державного реєстру виборців" від 9 жовтня 2008року №22-рп/2008 (v022p710-08) .

Зокрема, мотивуючи рішення, Конституційний суд України виходив з того, що (п. 3.2. Рішення) на державу покладено обов'язок забезпечувати захист змагальності суб'єктів господарювання в отриманні та розподіленні ними прибутку з метою досягненню економічних та соціальних результатів.

Відповідно до Основного Закону України не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція (частина третя статті 42).

Частини перша, третя статті 42 Конституції України, гарантуючи право на підприємницьку діяльність та захищаючи конкуренцію у підприємницькій діяльності, не виключають можливості обмеження конкуренції, однак містять заборону на неправомірне обмеження конкуренції у підприємницькій діяльності.

Таким чином, прийнявши оскаржувану постанову, Кабінет Міністрів України діяв не на підставі та не у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення упереджено та нерозсудливо, а тому Постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року №1029 "Про закупівлю робіт з виготовлення номерних знаків для транспортних засобів" (1029-2008-п) слід визнати незаконною та скасувати.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати Постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2008 року №1029 "Про закупівлю робіт з виготовлення номерних знаків для транспортних засобів" (1029-2008-п) .

постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

постанова суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.