Верховний Суд України у складі:

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Криворізької митниці-начальника СБК та ПМП Корніяша Сергія Вікторовича про визнання протиправними дій та скасування постанови,

У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії заступника начальника Криворізької митниці-начальника СБК та ПМП Корніяша С.В. щодо винесення постанови від 12 травня 2010 року № 0048/11300/10 про порушення митних правил.

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області постановою від 30 червня 2010 року позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 2 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2011 року, рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про допуск справи до перегляду судового рішення касаційного суду Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий касаційний розгляд.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 червня 2011 року допустив справу до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 41, 60, 69 Митного кодексу України (далі – МК) .

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Суди встановили, що під час проведення планової документальної перевірки порядку декларування товарів, які вже переміщені через митний кордон України відкритим акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі – ВАТ), митні органи направили йому письмові запити щодо отримання оригіналів і оформлених належним чином карток складського обліку імпортованої сировини, копії "Журналу-ордеру № 3 по сировині" та копій прибуткових документів за реєстраційними документами, які відповідають реєстраційному номеру прибуткового ордеру, однак ВАТ пред’явивши в установлений законодавством строк всі затребувані та наявні у нього документи, відмовило у наданні копій документів. Постановою Криворізької митниці Державної митної служби України (далі – Митниця) від 12 травня 2010 року № 0048/11300/10 комерційного директора цього товариства ОСОБА_1 визнано винним у порушенні митних правил, відповідальність за які передбачена статтею 342 МК.

Відповідно до статті 342 МК перешкоджання посадовій особі митного органу під час здійснення нею митного контролю або провадження в справах про контрабанду та порушення митних правил у доступі до товарів, транспортних засобів і документів, а також непред’явлення в установлений законодавством строк без поважних причин таких товарів, транспортних засобів і документів посадовій особі митного органу чи призначеному нею експерту або спеціалісту тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Судом першої інстанції встановлені факти відсутності перешкод посадовій особі Митниці в доступі до документів та пред’явлення їй під час здійснення митного контролю в установлений законодавством строк всіх затребуваних документів в оригіналі. Ця обставина не спростована.

Таким чином, в діях позивача відсутній склад правопорушення, встановлений статтею 342 МК.

Ненадання затребуваних копій документів не охоплюється складом правопорушення згаданої норми.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією (254к/96-ВР) та законами України.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України неправильно застосував статтю 342 МК.

Ураховуючи наведене, ухвала Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2011 року підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до цього суду.

Керуючись статтями 241–243 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , Верховний Суд України

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правова позиція

Касаційним судом не дано правової оцінки встановленим судами обставинам

відсутності перешкод посадовій особі митниці в доступі до документів та пред’явлення їй під час здійснення митного контролю в установлений законом строк всіх затребуваних документів в оригіналі, а отже відсутності в діях позивача складу правопорушення, встановленого статтею 342 МК.

Ненадання затребуваних копій документів не охоплюється складом правопорушення згаданої норми.